Педагогіка - Максимюк С.П. - 2. Нові технології навчання та виховання

Технологія — слово грецького походження, яке в перекладі означає "знання про майстерність".

Педагогічна технологія — це педагогічно і економічно обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенціально відтворюваних, запланованих педагогічних результатів, який включає формування знань і умінь учнів розкриттям спеціально переробленого змісту і який реалізується строго на засадах НОП і поетапного тестування. Науковий термін "технологія виховання" першим увів у педагогічну науку А.С. Макаренко.

Сьогодні освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя в навчально-виховному процесі. Учитель нині повинен навчатися управляти діяльністю як усього колективу учнів, так і кожного окремого учня. Кращі вчителі завжди ведуть пошук, використовують активні методи навчання: роботу в малих групах, бригадах, парах. Кожен учитель бере на озброєння все найкраще, використовує технічні засоби навчання, вводить опорні сигнали, роботу асистентів, збільшує час самостійної роботи на уроці.

На сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуальних форм навчання, упровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального .процесу, оптимальне насичення її автоматизованими системами, дослідження на основі комп'ютерної техніки.

Державна програма відродження освіти передбачає необхідність створення і впровадження нових прогресивних навчальних технологій, до яких, зокрема, належать:

1) так звана стратегія ефективного або якісного навчання;

2) модульна система організації навчального процесу та рейтинговий контроль знань; кредитно-модульне навчання;

3) адаптивна система навчання;

4) діалоговий підхід до освіти;

5) система розвивального навчання (Д.Ельконіна — В.Давидова) на основі концепції розвитку особистості дитини в школі (О.К.Дусавицький);

6) технологія співпраці індивідуальностей;

7) комп'ютерні технології навчання.

Нові технології навчання викликають особливий інтерес педагогів з об'єктивних причин, серед яких можна виділити перш за все дві.

По-перше, передбачаються докорінні зміни існуючих стереотипів організації навчального процесу, його змісту, є потреба у розвитку творчої ініціативи педагогів у пошуках нових форм і методів педагогічної діяльності під час переходу від традиційних пасивних форм занять до нестандартних методів індивідуального навчання.

По-друге, збільшується можливість відібрати найобдарованіших дітей для подальшого їх навчання.

Пошук нових форм самостійної роботи зумовив створення модульно-рейтингової системи оцінки знань учнів. Основний задум пропонованої технології навчання може бути сформульований як диференційована технологія за основними етапами навчання і побудована на продуктивному і творчому методах навчання.

Модульно-рейтингова система контролю знань учнів націлена на забезпечення ритмічної роботи, для чого дисципліна, що вивчається, розбивається на окремі блоки-модулі. Модуль — це закінчений блок інформацій (функціонально завершена частина навчального матеріалу). На вивчення модуля відводиться відповідне число занять різного виду. Для кожного модуля передбачаються різні види звітності (у балах): за знання теорії, за вирішення типових задач (біля дошки і самостійно), за виконання домашніх завдань (стандартних і підвищеної складності), за розв'язання індивідуальних завдань, виконання лабораторних і практичних робіт, залікових і контрольних робіт, також за нетрадиційні елементи діяльності (компетентне обговорення розв'язання завдань на уроці; ініціативні виступи на уроках з поставленої проблеми, участь у проведенні дискусії, виконання проблемних завдань, розгляд і рецензування праць своїх товаришів тощо). Уся традиційна і нетрадиційна самостійна робота стимулюється відповідно кількістю балів. Як підсумок, учень набирає суму їх, яка зумовлює його рейтинг.

Рейтинг за окремим модулем складається із середнього бала за всіма видами звітності з урахуванням кількості годин, відведених на навчання конкретного модуля. Учень може отримати додаткові бали для підвищення рейтингу за високі місця в олімпіаді з певної дисципліни, за участь у наукових учнівських конференціях, за експериментальну роботу. Коли затримується складання заліку, наприклад, на тиждень, знімається половина можливих балів. Учень, рейтинг якого вище або дорівнює встановленій кількості балів, може бути звільнений від іспиту, якщо він упродовж року не мав незадовільних оцінок та штрафних балів за невиконання навчального графіка. Таким чином, рейтингова система оцінювання знань охоплює декілька видів контролю: тестові завдання, самостійні та контрольні роботи, індивідуальні завдання, звіти про виконання лабораторних і практичних робіт, експрес-контроль. А це дає інформацію про глибину осмислення навчального матеріалу, вміння застосувати знання в конкретних ситуаціях.

Основні принципи, якими необхідно керуватися під час контролю в межах рейтингової системи:

1. Контрольні завдання повинні бути взаємопов'язаними і взаємозумовленими, тобто повинні становити систему.

2. Систему контрольних завдань необхідно складати так, щоб вона забезпечувала реалізацію різних функцій перевірки (оцінка навчання, виховання, розвиток, стимул, корекція).

3. Система контрольних завдань має забезпечувати ефективну перевірку основних якостей знань — повноту, глибину, систематичність, системність, міцність, оперативність, конкретність, узагальненість.

4. Результативність виконання контрольних завдань, відповідних рівням знань, оцінюється в балах на основі поелементного аналізу.

Досвід свідчить про доцільність педагогічної "ідеї, закладеної в основу модульного методу навчання та рейтингового контролю знань. Можна зробити такі висновки:

1. значно активізується самостійна робота учнів з навчальною літературою, оскільки зростає їхній стимул до навчання;

2. завдяки систематичній самостійній роботі протягом року учні опрацьовують увесь програмний матеріал, рівень якого контролюється;

3. підвищується рівень знань учнів;

4. можна виставляти об'єктивні оцінки на основі поточної успішності, навіть без складання іспиту;

5. учень одержує можливість самому складати індивідуальний план навчання на основі запропонованого модуля;

6. з'являється більше можливостей досить об'єктивно оцінити педагогічну працю вчителя, поглиблюється контроль до необхідної точності.

Адреси досвіду:

о Київський університет,

о Луганський педагогічний інститут,

о школа-ліцей № 30 м. Полтави,

о школа-гімназія № 9 м. Полтави,

о ВПУ м. Кременчука.

Радимо прочитати:

1. Нові технології навчання: Наук.—метод, збірник. — К.; ІСДО, 1992—1994. Вип. 1—2.

2. Впровадження модульного принципу навчання // Рідна школа. — 1993.— № 7; 1994.— № 5.

3. Проблеми вищої школи: Наук.—метод, збірник. Випуск 78—81. — К., 1994.

4. Кравец В.А., Любчик М.А. Методические рекомендации по модульному контролю и рейтинговым оценкам успеваемости. — Харьков: ХПИ., 1992.

Адаптивна система навчання основана на використанні оптимальної моделі уроку і на безперервному управлінні навчальним процесом за допомогою сіткового плану і графіка самообліку.

В основі цієї технології навчання лежить теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна і діяльнісний підхід до навчання А.А. Леонтьева. В адаптивній системі навчання сітковий план є моделлю навчального процесу, яка дозволяє кожному учневі бачити наочно все, що він повинен виконати за тиждень, місяць, чверть.

Спільну з адаптивною системою навчання спрямованість має досвід В.Ф. Шаталова, зокрема:

1) ущільнення й укріплення блоків у вигляді опорних сигналів, що дозволяє значно скоротити час, який витрачається на вивчення теоретичного матеріалу і значно збільшити час для самостійної роботи учнів;

2) самостійна робота учнів на уроці і дома скорочується за . допомогою випереджувальних укрупнених блоків завдань

у поєднанні з листами відкритого обліку знань (екран успішності);

3) використання такого методу, як взаємоконтроль за листами взаємоконтролю і за ланцюжком після перевірки першого зошита вчителем;

4) навчання самоконтролю ведеться не тільки під час взаємоконтролю, а й коли використовують зразки розв'язування завдань різного типу на дошці для безпосереднього контролю;

5) робота вчителя з окремими учнями на фоні класу, які самостійно працюють (тихе опитування біля столу, контроль відповіді, записаної на магнітофон).

Адаптивна система навчання дає можливість звільнити вчителя від виснажуючого контролю всіх робіт учнів (чого бракує технології навчання В.Ф. Шаталова).

Це дасть учителям можливість включитися в систему багаторівневого сіткового плану, що забезпечить адаптацію їх до індивідуальних особливостей учнів і повну автономію самостійної роботи учнів на уроці та вдома.

Досвід Ш.А. Амонашвілі містить підготовку молодших школярів до роботи в умовах адаптивної системи навчання. Зазначимо також, що народний учитель не відривається від національної системи навчання і виховання. На його уроках панує тиша і лагідний голос учителя.

Неабиякий інтерес становить досвід І.П. Волкова з проведення уроків творчості, а також Є.П. Ільїна — уроків творчого мислення на уроках літератури, який спонукає дитину до читання книги. Слово для цих учителів — основний елемент уроку.

Цікавими є уроки коментованого керування з використанням схем-опор (С.Н. Лисенкова), як і колективний спосіб навчання, розроблений В.К. Дяченко.

Адреса досвіду:

о м. Митищі, Московська обл., школа № 170 м. Москви.

Радимо прочитати:

о Границкая АС. Научить думать и действовать. — М.: Просвещение, 1991.

Концепцію школи діалогу культур розробили філософ B.C. Біблер та його співробітники на грунті ідей О.О. Потебні, М. М.Бетхіна, Л.С. Виготського.

Концепція цієї школи базується на розгляді сучасної загальнолюдської культури як діалогу різних культур, а саме усвідомлення цього факту як характерної риси сучасної людини. Школа, яка орієнтує педагогічний процес на формування мислення і свідомості в дусі діалогу культур, формує людину освічену, мислячу, творчу, відкриту і причетну до світу природи, соціально найбільш адаптовану до реальності кінця XX — початку XXI століття.

Під час складання навчальних програм школи діалогу культур головну увагу приділяють тим культурним цінностям, які сформувалися в різні історичні часи, але не втратили ані свого змісту, ані творчого впливу на розвиток сучасного суспільства, науки, мистецтва.

Для 1-го та 2-го класів цієї школи змістовним центром, що інтегрує усі навчальні предмети, є уявлення людства про Всесвіт. Виникнення і еволюція перших уявлень людей про Всесвіт, його походження, будову, зіставлені з появою і розвитком знаків та символів, що відображали ці уявлення і в певний спосіб формували їх. Через умовні позначення одного предмета відкривалися шляхи дії зі знаками.

Традиційна школа починає навчання саме з указаного рівня. Але зводиться все до копіювання прийнятих на сьогодні знаків. Під час такого навчання стосунки між змістом уявлення і засобами його позначення не усвідомлюються дітьми. Навички письма, читання, рахування формуються як навички, за висловом Л.С.Виготського, механічні. За програмою ж "Становлення письма" школяр учиться втілювати (і творити) власні уявлення "графічною мовою". Письмо виростає з "малюнка", як передбачав Л.С.Виготський. Школярі початкової школи діалогу культур знайомляться з етапами розвитку сучасного письма і певною мірою "винаходять" його заново. Кожен з них намагається зрозуміти (або придумати) зміст піктограм, ієрогліфів, клинопису. Учень-діалогіст поступово усвідомлює власні малюнки не тільки як певну естетичну реальність, а й як знакову систему. Винайдені вчителями-діалогістами ігрові ситуації мотивують необхідність для школяра перенесення тримірного світу гри, вигаданих обставин, речей, відносин у двомірний простір реального малюнка. Необхідність позначити у двомірному світі малюнка час і обставини ігрової дії є для школяра змістовною продуктивною проблемою, яка приводить його до роздумів про природу фізичного світу, з одного боку, і світу "Я" — з іншого.

Діалог-знакової системи, що її, граючись, розробляє школяр, і системи знаків слов'янської абетки, якої він навчається, робить для школяра такої школи питання фонетики, порівняльного мовознавства, морфології, історичної граматики актуальними.

За програмою "Початки математики" учні ознайомлюються із засобами рахування й обчислення давніх народів. Таким чином, діти усвідомлюють, як і чому склалася велика математика людства. Вони розглядають рахування на пальцях не як щось незначуще і зайве у невпинному розвитку математики, а як базову діяльність, що стала початком різноманітних систем обчислювання. Діти пізнають зміст рахування на пальцях, яке впорядкувало світ, сприяло народженню Космосу і Хаосу. Тут починаються для дітей і математика, і філософія.

Ознайомлення з навчальним матеріалом за програмою "Світовий фольклор. Космогонія" дає змогу школярам перевести в мову та графіку власні уявлення по будову світу, час і простір.

Програма "Музичне виховання" має створити такі умови, за яких кожен школяр через оволодіння ритмом як явищем опанував би і власний рух, і пластику свого тіла, впевнився б на особистому досвіді, що ритм поєднує і музику, і мовну, і граматичну творчість. Навчання за цією програмою відбувається через гру. Діти переходять від ігор за правилами до створення маленьких музично-поетичних вистав. Ознайомлення з кожним новим інструментом ускладнює дитячу творчу роботу. Відповідно до цього формуються постійні творчі групи, що відкриває для дітей і вчителів необмежені горизонти творчості.

Програма "Ремесла і культура" надає змогу шукати себе в просторі національної та світової культур не тільки через розвиток мови і логічного мислення, а й через розвиток творчої уяви, фантазії, навичок праці з гайною, деревом, лозою, фарбуючими, клеючими рідинами. Діти засвоюють прийоми роботи з різними інструментами, але передусім вони навчаються використовувати власні пальці, долоні, руки, формують координацію і точність, рухів.

Адреса досвіду:

о Академія педагогічних наук України,

о Інститут психології,

о Харківська лабораторія "Школа діалогу культур",

о Запорізький національний колегіум,

о Радимо прочитати:

о Библер В.С. Школа диалога культур // Сов. педагогика. — 1988. — №11.

Однією з інноваційних технологій навчання є "Технологія співпраці індивідуальностей". Ця технологія дає можливість по-новому підійти до організації навчального процесу, зокрема до методики навчання мови. Завдяки такій технології вчителі-мовники збагачують свій педагогічний арсенал новим інструментарієм, свідомо підходять до усунення та попередження помилок у письмових роботах учнів 5—11 класів.

Ця робота може здійснюватися вчителями-мовниками за . такими напрямами:

1) свідоме усунення помилок різних типів за допомогою індивідуальних довідників для учнів 5—11 класів;

2) попередження різних типів помилок за допомогою спеціальних систем вправ інтегрального мовного розбору;

3) сіткове та поурочне планування виконання навчальних програм.

Адреса досвіду:

о Науково-методичний комплекс "Літера",

о м. Дніпропетровська, вул. С.Ковалевської, 6.

Цим науково-методичним комплексом розроблені потрібні науково-методичні посібники.

У Полтаві активно працюють над проблемою інтегрованого навчання.

Тут створена спеціальна лабораторія Міністерства освіти України, яку очолює член-кореспондент АПН України В.Р.Ільченко. У Полтавському інституті післядипломної освіти випущено 6-й номер журналу "Постметодика", присвячений досвіду інтегрованого навчання.

Як зазначалося, на сучасному етапі пріоритетними напрямами вдосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуалізованих форм навчання, упровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення їх автоматизованими системами, дослідження на основі комп'ютерної техніки.

Водночас кращим способом орієнтації школярів на самостійну роботу, стимулювання їхнього інтересу до предмета залишається лекційно-семінарська форма навчання. Безперечно, вона постійно зазнає значних змін.

Заслуговують на увагу впроваджувані у практику роботи шкіл інтегровані лекції (проводяться групою вчителів), лекції-діалоги. Великого значення набувають такі форми поширеного діалогу вчителя з учнівською аудиторією:

о висування тези й антитези;

о розігрування ситуаційних і ділових ігор;

о проведення дискусій з наперед визначеної проблеми;

о робота в режимі запитання - відповідь;

о аналіз серії можливих відповідей;

о використання методів розвитку творчих здібностей.

Специфічними особливостями семінару-дослідження є самостійне визначення учнями конкретної мети дослідження і поетапне засвоєння навчального матеріалу, а міжпредметних семінарів — формування проблем дослідження, які передбачають необхідність інтеграції різних наук для їх розв'язання.

Семінар — розгорнута бесіда передбачає прилучення до дискусії максимальної кількості учнів і розрахований на певний рівень їхньої підготовки та розвитку.

У процесі оновлення освіти спостерігається тенденція до інтеграції знань, зменшення числа навчальних дисциплін, набуває поширення так звана стратегія ефективного навчання.

Адреса досвіду:

о Ужгородський університет, педагоги Західної України.

На сучасному етапі розвитку освіти великого значення набувають активні та інтерактивні методи навчання. Науковці Дніпродзержинського індустріального інституту пропонують:

1) ділові та предметні ігри (вони мають сильний активізуючий вплив на учнів);

2) мотиваційні ігри, пов'язані з моделюванням вірогідної поведінки учнів і спрямованості їхньої розумової діяльності;

3) функціональні ігри, що є прекрасним інструментом для систематизації знань, формування певних умінь і навичок;

4) організаційно-діяльнісні ігри (на цьому етапі включаються моменти зіткнення думок, розбіжності інтересів, елементи новизни).

До нових технологій навчання, на нашу думку, можна віднести і застосування різноманітних тренінгів як форм активізації інтелектуальної діяльності учнів.

За методичними ознаками тренінги поділяються на проблемні, логіко-психологічні, інформаційно-орієнтовані, імітаційні, ситуативні.

У лабораторії сучасних навчальних технологій Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування розроблена комп'ютерна технологія навчання англійської мови. Нова технологія втілюється в електронний підручник, спеціалізований для програмованих комп'ютерів.

Республіканським навчально-науковим центром "Діти-інваліди і нова технологія" розроблені нові підходи до формування навичок усного рахунку в учнів початкових класів. Для учнів початкових класів створений ППЗ "Вчись рахувати", побудований на математичних дидактичних іграх.