Педагогіка - Пальчевський С.С. - Технологи розвивального навчання.

Кожна навчальна технологія спирається на певні теоретичні засади. У цьому випадку ними стали концептуальні положення систем розвивального навчання Л.С.Виготського, Л.В.Занкова, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконіна.

Л.С.Виготський обґрунтував можливість навчання, орієнтованого на розвиток дитини як свою головну мету. Най важливішими засобами його визнавав засвоєні знання, уміння, навички. Установив, що розвиток інтелекту учня відбувається через "зону ближнього розвитку", коли після співпраці з наставником учень здатний самостійно виконувати певні дії. Доводив, що тільки те навчання в дитячому віці добре, що випереджає розвиток і веде його за собою. На основі численних досліджень сформулював основний закон розвитку вищих психічних функцій, згідно з яким кожна психічна функція в розвитку дитини з'являється "на сцені" двічі - спочатку як діяльність колективна, соціальна, тобто як функція інтерпсихічна, вдруге - як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна.

Л.В.Занков в основу своєї дидактичної системи для початкових класів поклав положення Л.С.Виготського про те, що навчання йде попереду розвитку і вибудовується не тільки на завершених циклах розвитку, а насамперед на тих психічних функціях, які ще не дозріли. Структура його системи базується на основі кількох головних принципів:

Перший - принцип навчання на високому рівні труднощів. Йдеться не про просте перевищення "середньої норми" труднощів, а про переборення тих труднощів, які пов'язані з пізнанням сутності об'єкта навчального пізнання, з установленням його внутрішньоструктурних і зовнішніх зв'язків та залежностей. Однак таке навчання супроводжується збереженням міри труднощів, яка має не абсолютний, а відносний характер. Така міра конкретизується в програмах та в підручниках. Досягнення однієї міри труднощів дозволяє учневі переходити до подолання іншої, вищої.

Другий - принцип безперервного руху вперед швидким темпом. Швидке змістове наповнення процесу навчання веде до глибокого осмислення навчального матеріалу.

Третій - принцип провідної ролі теоретичних знань. Учений доводив, що уявлення молодших школярів основуються не тільки на наочних образах, але й мають певні риси узагальнення, що складають елементи понять. Зважаючи на це, Л.В.Занков стверджував, що наочно-образні уявлення не можна визнати провідним компонентом мислення молодшого школяра. Саме прогрес у сфері абстрагування й узагальнення характеризує ті зміни, які відбуваються в мисленні протягом молодшого шкільного віку.

Четвертий - принцип осмислення школярами процесу учіння. Він визначається необхідністю усвідомлення та осмислення школярем усіх складових навчального процесу.

Однак, оцінюючи позитивні якості цієї дидактичної системи, В.В.Давидов звертав увагу на те, що вона не базується на тому психологічному новоутворенні, яке характерне для розвитку молодших школярів. Істинне розвивальне навчання, на його думку, не стільки те, що спрямовується на підвищення рівня загального розумового розвитку, скільки те, яке прямо орієнтує організацію навчального процесу на врахування закономірностей розвитку.

Концепція Д.Б.Ельконіна і В.В.Давидова. Ґрунтується на ідеї розвитку в молодшому шкільному віці посередництвом спеціально організованого навчання здатності до самовдосконалення, саморозвитку та самопізнання. Дитина повинна навчитися "вмінню навчатися". Знання в цій системі не самоціль, а тільки засіб, оскільки, як стверджував Д.Б.Ельконін, позиція учня - не просто "... позиція школяра, який відвідує школу і старанно виконує все, що обумовлює вчитель, а позиція людини, яка самовдосконалюється".

Характерною ж рисою підліткового періоду, згідно з цією концепцією, є осмислення підлітком своєї особистості, народження в нього рефлексії. Психологічною ж передумовою для розвитку рефлексії є розвиток мислення в поняттях. У підлітковому віці вона має системно-змістовий характер, що примушує підлітка дивитися на об'єкт пізнання як на цілісність, що забезпечується єдністю багатьох складових.