Педагогіка - Пальчевський С.С. - Варіант 4.

1. Александрова E.H. Наброски типологии уроков в системе развивающего обучения // Феникс. Инф.-метод. журнал. - М., 1995. - №3.

2. Давыдов В.В. О понятии развивающего обучения // Педагогика.-1995.-Ш.

3. Дусавицкий А.К. Концепция школы развития личности // Феникс. Инф.-метод. журнал. - М, 1994. - №1.

4. Занков Л.В. Дидактика и жизнь. - М., 1968.

5. Малафіїк І.В. Дидактика. - К., 2005. - С. 392-424.

6. Мороз ОТ., Омеляненко В.Л. Перші кроки до майстерності. - 1992. - №4-6.

7. Любарська О.М. Технології розвивального навчання // Освітні технологи / За ред. О.М.Псхоти. - К., 2004. - С. 91-108.

8. Фурман A.B. Методологический анализ систем развивающего обучения // Педагогика и психология. - М., 1995. - №1.

Технологи модульно-рейтингового навчання.

У перекладі з латинської мови термін "модуль" означає "міра". У педагогіці його прийнято розуміти як змістову одиницю вимірювання інформації (В. І. Бондар).Будучи частиною цілого, він у той же час функціонує як автономна змістова одиниця, яка може бути використана для поєднання та утворення цілого з іншими змістовими частинами. Оскільки це ціле - система, то модуль виступає як елемент системи певного рівня ієрархії. Без нього ціле утворитися не може. Зважаючи на це, перед модульним навчанням стоїть подвійне завдання. З одного боку, необхідно вивчати самі модулі як системні утворення, а з іншого - вивчати ціле як результат їхньої взаємодії.

Модульне навчання певним чином нагадує програмоване лише з тією різницею, що обсяг змістової частини значно більший, а кроків учня з метою його засвоєння не один, а ціла низка.

Можливі різні варіанти модульно-рейтингового навчання (Див.: Малафіїк І.В. Дидактика. -К., 2005. - С. 428-431).

Варіант 1.

Відзначається тим, що після вивчення загальнообов'язкових модулів вводиться останній - узагальнюючий, завдання якого об'єднати всі попередні модулі в єдине ціле - систему. За таких умов кожен змістовий модуль оцінюється і виставляється оцінка за всі модулі.

Спосіб виставлення такої оцінки І.В.Малафіїк ілюструє на прикладі вивчення курсу педагогіки у вищих навчальних закладах. Наприклад, як окремі модулі можуть виступати такі розділи: дидактика, теорія виховання, школознавство. Допишемо всьому курсу педагогіки, наприклад, 130 балів. Зважаючи на вагу змісту кожного окремого розділу, кожному з них припишемо такий бал: дидактика - 50, теорія виховання - 40, школознавство - 10. Це максимальна кількість балів, яку може отримати студент за всі види робіт по кожному із цих модулів. Важливо тут урахувати й процесуальний бік навчання. Можна визначити максимальну кількість балів: а) за опрацювання обов'язкової літератури - 10; б) за усну відповідь - 5; в) за тест із поточного контролю - 15. Таким чином, у студента є можливість набрати 130 балів. Допустимо, що він набрав 118. щоб визначити відсоток засвоєння, слід поділити кількість набраних студентом балів на визначену максимальну кількість балів і помножити на 100 відсотків. Далі використовуються такі перехідні коефіцієнти: незадовільною вважається оцінка, коли набрано менше 75 відсотків; задовільна - якщо набрано в межах від 75 до 85 відсотків; "добре"- набрана кількість відсотків знаходиться в межах між 85 і 95; "відмінно" - набрано більше ніж 95 відсотків.

Варіант 2.

Передбачає оцінювання всіх видів робіт, які виконуються учнем чи студентом у процесі засвоєння кожного змістового модуля. Наприклад, передбачається, що учень відповідатиме не менше двох разів (10 балів), виконуватиме довготермінову письмову роботу (30 балів), лабораторну роботу (10 балів), контрольну роботу (50 балів), самостійно досліджуватиме невелику проблему (20 балів). Усе разом складатиме 120 балів.

Якщо учень, наприклад, за всі види робіт набере 100 балів, то його коефіцієнт визначатиметься таким чином: 100 : 120 o 100%. Це дорівнюватиме 84%. За п'ятибальною шкалою на основі вже відомої нам системи перевідних коефіцієнтів це становитиме оцінку "добре".

Варіант 3.

Передбачає визначення модуля як програмової процесуально-змістової одиниці завершеного циклу навчання. Для управління цим циклом створюються окремі підмодулі. Йдеться про те, що для кожного учня визначається конкретний рівень засвоєння навчального матеріалу. Кожному з них необхідно орієнтуватися на той зразок завдання, який він мас виконати після закінчення вивчення теми. Цей підмодуль пропонується назвати цільовим, оскільки його завдання полягає не лише в розробці для кожного учня цілей навчання, а й у створенні образу того рівня, на якому матеріал буде засвоєний кожним.

Другий підмодуль - змістовий. Передбачає організацію змісту навчання в єдине ціле з урахуванням індивідуальних відмінностей кожного учня і його цільового підмодуля.

Третій підмодуль - операційно-методичний. Пов'язаний зі стадією планування та реалізацією різних методів навчання, урахуванням індивідуальних особливостей та можливостей учнів. Він передбачає використання засобів навчання, які сприяють реалізації всіх цілей навчання.

Четвертий підмодуль - організаційно - діяльнісний. Конкретизує і реалізує форми організації навчання, діяльність як кожного окремого учня, так і всього класу.

П'ятий підмодуль - контрольно-оцінювальний. Полягає в розробці та в реалізації системи контролю та оцінювання знань кожного учня зокрема.

Реалізація всіх названих підмодулів у їхній єдності й складатиме процес модульно-рейтингового навчання.

Варіант 4.

Його називають структурно-концептуальним. Він орієнтується на концентрацію навчального матеріалу навколо певних ідей-категорій, що дозволяє точно спроектувати зміст, процес навчання, виділити змістовно-концептуальні блоки. Базовою основою за таких умов стає понятійно-термінологічний підмодуль. Програмою діяльності вчителя й учнів є граф-схема, яка розкриває логічні зв'язки всієї теми.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте матеріали посібника Бондаря В.І. ,,Модульно - рейтингове навчання" (Див.: Бондар В.І. Модульно-рейтингове навчання. - М., ¡995. - С. 149).

2. Використовуючи методичні поради автора, складіть план вивчення певного шкільного курсу в системі модульно-рейтингового навчання.