Педагогіка - Пальчевський С.С. - Рушійні сили процесу виховання.

- вивчення діалектів рідного краю;

- створення рукописних етнографічних словників свого регіону;

- організація та проведення експедицій "У глибину віків", пошук стародавніх книг, запис легенд, притч, повернення забутих імен, назв;

- підготовка і видання "Книги пам'яті", створення серій видань "Казки мого села", "Приказки і прислів'я", .Загадки, ворожіння, заклинання мого краю";

- організація пересувних виставок "Моя мова - мова материнська";

- розробка туристсько-краєзнавчих маршрутів, пов'язаних із життям і діяльністю майстрів українського слова.

Мій край - моя історія жива:

- похід учнівської молоді під девізом "Ми родом з України", спрямований на глибоке вивчення і осмислення історії Київської Русі, історії України, історії різних регіонів Української держави;

- походи "Козацькими стежками", "Тарасовими шляхами";

- знайомство з іменами національних героїв визвольного руху, Другої світової війни;

- ушанування ветеранів війни і праці, виявлення милосердя до хворих і престарілих людей, догляд могил;

- вивчення нерозкритих сторінок історії України, пов'язаних з роками сталінських репресій, голодомору 30-х рр.;

- вивчення традицій національної пісенної культури, народної архітектури, національного побуту й одягу, речей домашнього вжитку, ремесел;

- вивчення природи рідного краю, історії землеробства, природокористування в селі, місті; відтворення типового українського озеленення, усвідомлення їхнього важливого значення в житті українського народу;

- вивчення традицій, обрядів, звичаїв різних національностей, які проживають в Україні;

- створення краєзнавчих музеїв, кімнат-музеїв, світлиць, музеїв національного одягу, побутово-етнографічних музеїв.

Роде наш красний, роде наш прекрасний:

- етнографічно-пошукова робота з вивчення історії своєї родини, сподвижницької діяльності своїх дідів і прадідів;

- свята в колі рідних друзів: "І на тім рушникові...", "Роде наш красний", "Козацькому роду нема переводу";

- сімейні свята "З бабусиної скриньки", "Кольори мого народу";

- створення музеїв матері;

- святкування Дня Матері, 8 Березня.

Струни серця:

- створення гуртків, студій, майстерень для прилучення учнів до народних промислів і ремесел;

- організація продажу народних іграшок, сувенірів, виробів декоративно-прикладного мистецтва;

- створення дитячих козацьких та сімейних фольклорних колективів;

- запис стародавніх пісень, легенд;

- проведення фольклорних свят, народних обрядів краю;

- рукописи, альманахи "Сійся, родися..." (колядки, щедрівки), "Ой на Івана та й на Купала...", "Калиновий цвіт" (веснянки, гаївки).

Кришталеві джерела:

- вивчення історії обрядів і свят кожної пори року, колядок, щедрівок, зажинок, обжинок, свят першої борозни, Івана Купала, русалківських народних вірувань, ворожінь, секретів народної медицини;

- створення ділянок лікарських рослин;

- збирання рецептів народної медицини;

- вивчення народної кулінарії, збирання рецептів приготування страв, випікання хліба;

пошук старожилів, які пам'ятають народні думи, звичаї, обряди, приказки, прислів'я.

Робота з відновлення, збереження та примноження традицій рідного народу продовжується, породжуючи нові форми, методи та засоби патріотичного виховання учнів, залучення їх до духовних багатств України.

Рушійні сили процесу виховання.

Ними виступає сукупність суперечностей внутрішнього та зовнішнього характеру, вирішення яких включає механізми взаємозв'язаних процесів виховання та самовиховання.

Внутрішні суперечності:

а) між закладеною в дитині її "живою інтенцією" та невизначеністю шляхів її реалізації;

б) між власно особистісними "хочу" вихованця і загальносуспільним "треба" (така суперечність здатна породжувати внутрішні конфлікти, для вирішення яких необхідно вступати у діалогову взаємодію з іншими, що веде до збагачення новим соціальним досвідом і до "виходу" на нову "точку бачення");

в) між соціально напластованими уявленнями про межі власних можливостей і зростаючими соціально значущими завданнями, які необхідно вирішувати вихованцю (це вимагає заміни раніше сформованих негативних сугестивних комплексів позитивними);

г) між сформованою структурою рефлексу свободи з її усталеною ієрархією цінностей і появою нових шляхів реалізації внутрішньоінтенційної спрямованості;

д) між педагогічно доцільними резонансними впливами з боку школи та сім'ї у точках біфуркації учня як нестабільної системи і стихійними подібними впливами, які надходять із позашкільного та поза сімейного середовища;

е) боротьба між першопочатком, що створює педагогічно виправдані внутрішні структури і тим, що їх руйнує.

Зовнішні суперечності:

а) між вимогами суспільства, представленими вимогами загальноосвітнього навчального закладу, і вимогами сім'ї (трапляється, що вони не збігаються);

б) між вимогами батьків та загальноосвітнього закладу і вимогами, які висуває до дитини неформальне середовище її спілкування.

в) між внутрішньоінтенційною визначеністю вихованця і шляхами її реалізації;

г) між різними впливами вчителів, які працюють в одному і тому ж класі;

д) між нагромадженим досвідом негативної поведінки і зміненими умовами життя та діяльності, в яких цей досвід не може бути реалізований (це примушує учня руйнувати сформований динамічний стереотип, який характеризується наявністю стійких, стабільних негативних нервових зв'язків).

Враховуючи тимчасовий характер зовнішніх суперечностей процесу виховання, наставник намагається вчасно виявляти їх і усувати, а також працює над прищепленням вихованцю стійкості до негативних зовнішніх впливів. Цей другий напрям його зусиль важливіший, оскільки можливості наставницької охорони завжди обмежені.