Для того, щоб визначити нестабільний характер колективу, розглянемо його спочатку як системне утворення. Для цього, як уже згадувалося, необхідно встановити призначення системи, її функції, системотворчий чинник; виділити ЇЇ елементи; визначити рівень їхньої ієрархії, тобто зв'язків координації та субординації; розглянути її у функціональній площині, визначивши механізм приведення у взаємодію елементів системи; виявити особливості появи системної (емерджентної) властивості та її реляційного впливу на елементи системи; розглянути цю систему в площині генетично-прогностичного аналізу з метою визначення умов ефекту "снігового валу", породженого реляційним впливом емерджентної властивості на елементи системи.
Для прикладу візьмемо колектив учнів класу. Призначення його як системного утворення залежить не лише від директивно визначених суспільством завдань, а й від природи розвитку людської особистості, відображення її у популярних філософських течіях сучасності. Зважаючи на це, беремося стверджувати, що класний колектив - це середовище, крізь яке пролягає початковий шлях особистості до своєї автентичності, яка покликана забезпечити раннє входження у тривалий акме-період життя і таким чином підготувати умови для успішного розв'язку одвічної педагогічної проблеми - суперечності між власно особистісним "хочу" і загальносуспільним "треба". У класному колективі започатковується процес реалізації внутрішньоінтенційної спрямованості дитини, у ньому вона досягає своїх перших успіхів, він стає її первинною референтною групою, у якій розгортаються процеси формування рефлексу цілі вихованця та відповідна йому корекція рефлексу свободи.
Як системотворчі чинники системи "колектив учнів класу", з одного боку, виступає поставлена мета, з іншого-мислимий образ результату цієї системи, який залежить від характеру завдань, що конкретизують поставлену мету. Наскільки ця загально колективна мета наближена до власно-особистісної кожного учня, наскільки її мислимий образ відповідає внутрішньоінтенційній спрямованості підростаючої людини, настільки ціліснішим, згуртованішим виступатиме колектив як системне утворення.
Учнівський колектив як система включає до свого складу не лише елемент самоврядування, а й елемент орієнтації, представлений досвідченішою, ніж будь-хто з членів колективу, уповноваженою суспільством особистістю виховника. У випадку адміністрування, нав'язування системі "колектив" шляхів її розвитку, останній відбувається у двох напрямах: а) формально-примусового функціонування; б) неформального розвитку на основі самовизначення неформального активу.
Колектив учнів класу координує в багатьох випадках (екскурсії, змагання, турпоходи тощо) свої зв'язки з таким ж колективами однієї паралелі, підкоряючись насамперед в особі активу класу загальношкільному колективу, формально представленому його активом. В основному субординаційні зв'язки активізуються під час проведення акцій загальношкільного масштабу.
Механізмом приведення у взаємодію елементів системи "учнівський колектив класу" слугує поставлене завдання, яке на певному відрізку часу за певних обставин у певних масштабах конкретизує мету створення колективу. У кінцевому підсумку воно включає в дію всі елементи системи, хоч на першопочатковому етапі - планування - переважно залучені актив і наставник. Наскільки часто ставитимуться подібні завдання, наскільки залучатимуть усіх членів колективу, наскільки вимагатимуть напруги сил від кожного, настільки залежить динаміка розвитку колективу, його дієздатність, сила виховного впливу на кожного свого члена.
У кінцевому підсумку емерджентною властивістю системи, яку ми розглянемо, виступає той "дух" класу, вплив якого на формування духовного світу особистості, її внутрішнього "психологічного дому" по-справжньому виявляє себе і отримує відповідну оцінку лише у зрілі роки. Емоційні відбитки цього духу відрізняються найрізноманітнішими відтінками почуттів. Наприклад, адміністрування, необережне втручання у внутрішній світ вихованця, духовне насильство залишає гіркий присмак відрази і нудьги. Натомість створення умов для проростання тендітного пагінчика внутрішньоінтенційної спрямованості учня, захист його від необережних впливів, загальна атмосфера доброзичливості формують той "дух школярства", за який, як сказано в поетичних рядках, не шкода віддати "коня і пів царства". Цей дух як системне утворення у процесі свого реляційного впливу здатний замінювати негативні сугестивні комплекси вихованців на позитивні, запалювати учнів на досягнення чергових успіхів не лише в колі класу як первинної референтної групи, а й у значно ширших колах. Успіх одного учня здатний налаштувати на успіх іншого. Нерідко розпочата спільна справа створює ту ситуацію, яка зумовлює швидке відповідне емоційне зараження всіх членів колективу. У кожного з'являється бажання повнішого саморозкриття або бажання внести свою частку в реалізацію захопливої спільної справи. Загальна активність зростає, формуючи той "ефект снігового валу", що властивий для функціональних систем, у яких системотворчий чинник пов'язаний з емерджентною властивістю зворотним позитивним зв'язком. Для породження такого "валу" з боку наставника найчастіше достатньо слабкого резонансного впливу за умови, якщо він діятиме одночасно на системотворчий чинник і на емерджентну властивість системи.
Розгляд загальної функціональної системи "колектив" у генетично-прогнотичній площині приводить до широкомасштабних висновків стосовно впливу колективу на особистісний розвиток людини. Генетичний аспект огляду, наприклад, можна представити фактами, які навів відомий генетик В.П.Ефроїмсон. Якщо прослідкувати історію людської цивілізації, стверджує вчений, то не можна не помітити одного вражаючого уяву факту: генії і таланти досить часто з'являються то в одному, то в іншому місці своєрідними "спалахами", групами. Один із таких "спалахів" відбувся у "Золотий вік" Давніх Афін - у вік Перикла. У цього державного діяча одночасно збиралися такі визнані у всьому світі генії, як скульптор
Філій, творець безсмертних трагедій Софокл, філософи Сократ і Платон, Анаксагор, Зенон і Протагор. Майже всі вони були корінними громадянами Афін - міста, яке нараховувало близько 60 тисяч вільних громадян. Ніякі дані генетики не дозволяють думати, що афіняни спадково перевищували інші народи* Весь секрет, робить висновок учений, полягає у середовищі, яке здатне стимулювати певний вид діяльності, обдарування чи творчості. Всі ці люди були з одного соціального прошарку, зі стійкими традиціями. У спілкуванні, у взаємному впливі один до одного, а також завдяки тому, що їхня творчість потрібна була не лише вузькому колу шанувальників, а й широким масам вільного міського люду, - всі вони реалізували властиві їм задатки.
Помітне занурення окремих високорозвинутих суспільств світу в інформаційну стадію розвитку засвідчує, що вже сьогодні все сильніше і сильніше виявляє себе потреба у творчому розвитку особистості на колективістській основі. Індивідуальна творчість без поєднання з колективною вичерпує себе. Готувати ж людину до змінних умов її життєорганізації слід починати з її первинних колективів. Таким чином, колектив учнів класу - це стартовий майданчик для реалізації її внутрішньоінтенційної спрямованості.
Наставникові, зокрема, класному керівнику чи куратору учнівської групи, слід зважити, що колектив дітей чи підлітків - нестабільна складно організована система, яка повноцінно виконує свої функції лише в умовах діяльності, що відповідає внутрішнім потребам та закономірностям розвитку вихованців. Зважаючи на це, шляхи розвитку цієї системи необхідно виводити з неї самої на основі глибокого емпіричного вивчення її, а не нав'язувати їх їй ззовні без урахування результатів такого вивчення.
Необхідно пам'ятати також, що зміна руху нестабільних систем у точках нестабільності у переважній більшості випадків відбувається за рахунок слабких резонансних впливів, які виступають у ролі визначальних мікрофлуктуацій, а не сильних. "Вічно крикливий" класний керівник "породжує" "крикливий клас", організація якого на будь-яку справу утруднена.
Зрештою, наставникові необхідно зважати на унікальність та неповторність кожного учня, кожної ситуації у класі, кожного випадку. Кожний день його роботи - як нова футбольна гра, результат якої важко передбачити, бо кожний вихованець не обмежений життям лише одного класу. Він живе у тому широкому світі, в якому діють ніким не пораховані слабкі резонансні впливи і в якому ще не народилася та людина, яка могла б "вирахувати" той із них, який у конкретний момент, у конкретному місці, у конкретній ситуації виконає роль тієї вирішальної мікрофлуктуації, яка змінить рух усієї нестабільної системи.
Однак не слід сприймати це фатально. У педагогічному арсеналі виховника є достатньо засобів для формування того внутрішнього "психологічного дому" особистості, який, виступаючи в ролі екопсихологічної системи, покликаний забезпечити стабільність внутрішнього світу вихованця, яка, як правило, породжує стабільність зовнішнього.
Питання та завдання для самоперевірки
1. Визначте функції, структуру та ознаки колективу.
2. Які ви знаєте типи шкільних колективів?
3. Розкрийте суть ідеї А.С.Макаренка про виховання у колективі та через колектив.
4. Місце та роль принципу паралельної дії у виховній системі А.С.Макаренка.
5. З якими положеннями А.С.Макаренка, що стосуються виховання особистості у колективі, не погоджувався В.О.Сухомлинський?
6. Які принципи поклав у основу виховання шкільного колективу В.О.Сухомлинський?
7. Розкрийте учнівський колектив як нестабільне системне утворення.
8. Обґрунтуйте його роль в особистісно-орієнтованому вихованні учня.
9. У чому полягають синергетичні підходи до особистісно-орієнтованого виховання учня у колективі?
Завдання для самостійної роботи
Виявіть спільні та відмінні риси у поглядах А.С.Макаренка та В.О.Сухомлинського на формування шкільного колективу та виховання у ньому учня. Для цього самостійно опрацюйте такі матеріали:
1. Макаренко А.С. Методика шкільного виховання // Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К., 2003. - С. 406-424.
2. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Педагогіка / Уклад.: А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. - К., 2003. - С. 425-449.
Рекомендована література
1. Бондаревская Е.В. Смыслы и стратегии лично ориентированного воспитания // Педагогика. - 2001. - № I.
2. Волкова Н.П. Формування колективу, його вплив на формування особистості // Педагогіка. - К., 2003. - С. 180-205.
3. Красовський М. Проблема дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. - 1995. - №2-3. - С. 12-15.
4. Мойсеюк Н.Є. Форми виховання // Педагогіка. - К., 2003. - С. 435-454.
5. Олексюк О.Є. Технологія колективного творчого виховання (за І.П.Івановим) // Освітні технології / За ред. О.М.Пєхоти. - К., 2004. - С. 181-196.
6. Фіцула М.М. Виховання учнівського колективу // Педагогіка. - К., 2000. - С. 355-372.
5.1. Управління та педагогічний менеджмент у загальноосвітніх навчальних закладах
Педагогічний менеджмент як основа новітніх підходів до управління освітою.
Зміст та структура державного управління освітою в Україні.
Інспектування зальноосвітнього закладу.
Принципи управління загальноосвітніми навчальними закладами.
Управлінські органи у загальноосвітньому навчальному закладі.
Директор школи.
Заступник директора з навчально-виховної роботи у середніх та старших класах.
Заступник директора з навчально-виховної роботи у молодших класах.