Педагогіка - Фіцула М.М. - Учитель і педагогічні технології

Інформатизація (лат. informatio - пояснення, викладення) є одним із головних напрямів сучасної науково-технічної революції. На її основі відбувається перехід від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного. Вона означає процес перебудови життя суспільства на основі використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання в усіх суспільно значущих видах діяльності.

Процес інформатизації охоплює такі взаємопов'язані процеси, як медіатизація (лат. medium - посередник) - удосконалення засобів збирання, збереження і поширення інформації; комп'ютеризація - удосконалення засобів пошуку та оброблення інформації; інтелектуалізація - розвиток здібностей сприйняття і продукування інформації, тобто підвищення інтелектуального потенціалу суспільства, в тому числі з використанням засобів штучного інтелекту.

Одним з пріоритетних напрямів інформатизації в Україні є освіта і наука. Започаткований він у 1986 р. із запровадженням у середніх загальноосвітніх школах курсу інформатики.

Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів є важливою складовою інформатизації навчального процесу. Вона охоплює створення, впровадження і розвиток комп'ютерно орієнтованого навчального середовища на основі інформаційних систем, мереж, ресурсів і технологій. Метою інформатизації загальноосвітніх закладів є підготовка підростаючого покоління до повноцінного життя в інформатизованій державі, підвищення якості, доступності й ефективності освіти.

Концепція програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл окреслює такі пріоритетні напрями її реалізації:

1. Оснащення навчальних закладів сучасними засобами інформаційних технологій, що передбачає створення або модернізацію спеціальних навчальних кабінетів відповідно до державних правил і норм, влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах, створення сучасних комп'ютерних мультимедійних класів, локальної мережі класу і навчального закладу, телекомунікаційних засобів виходу до глобальної всесвітньої мережі Інтернет, забезпечення базовими і спеціалізованими системами, прикладними програмними засобами.

2. Інформатизація навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. Йдеться про використання у процесі вивчення навчальних дисциплін педагогічних програмних засобів (ППЗ) на базі сучасних комп'ютерів, телекомунікаційних мереж тощо.

3. Подальше вдосконалення вивчення інформатики.

4. Створення та розвиток національної інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів навчальних закладів. Складовими їх є індустрія прикладного програмного забезпечення навчального призначення (електронні підручники, педагогічні програмні засоби, інструментальні середовища, комп'ютерні навчаючі системи), державна система сертифікації ППЗ, література з інформаційних технологій навчання та ін.

5. Пріоритетність функціонування української мови у сфері інформаційних технологій.

6. Інформатизація системи управління навчальними закладами.

7. Удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

8. Участь у міжнародних освітніх проектах.

Інформатизація суспільства і закладів освіти спонукала до створення нових інформаційних технологій (HIT) навчання.

Нові інформаційні технології навчання - методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім ЕОМ.,

Метою HIT навчання є підготовка учнів до повноцінного життя та діяльності в умовах інформаційного суспільства. Вони покликані забезпечити реалізацію таких педагогічних завдань:

- інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

- формування відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти;

- системна інтеграція предметних галузей знань;

- розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

- розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;

- формування інформаційної культури учнів;

- реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства, підготовка фахівців з інформатики і обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформаційних технологій.

Для вирішення завдань HIT навчання потрібне передусім оснащення класів обчислювальною технікою, локальними і глобальними навчальними комп'ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнанням, комп'ютерними навчальними лабораторіями. Слід подбати і про відповідне програмно-методичне (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, програмно-методичні комплекси) та навчально-методичне (навчальні, методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо) забезпечення HIT навчання.

Важливим засобом HIT навчання є комп'ютер.

У сучасній школі його використовують як об'єкт вивчення, як засіб навчання, складову частину системи управління народною освітою, як елемент методики наукових досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп'ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп'ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, дати знання про будову, принцип їх роботи, про алгоритми і алгоритмічну мову, а й навчити користуватися комп'ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання - кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового "репертуарів", доступу учнів до "банків інформації", можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Запровадження нових технологій є об'єктивним процесом еволюції освіти, однак жодну з них не можна вважати універсальною, адже сучасна педагогічна реальність не може бути монотехнологічною. Тому важливо, щоб кожен педагог творив власну технологію навчально-виховної діяльності.

Учитель і педагогічні технології

Реалізація будь-якої технології навчання залежить від підготовленості вчителя.

Передусім він має подолати монологічність у навчально-виховній діяльності; орієнтуватися на педагогіку партнерства, співпраці, відмовитися від авторитаризму. Крім того, важливо, щоб його діяльність відповідала таким вимогам:

- здатність реалізовувати соціальне замовлення часу, передбачати перспективу і працювати так, щоб учні були здатними адаптуватися до реалій майбутнього;

- самоосвіта (засвоєння механізмів створення нових технологій і використання банку технологій у формуванні своєї технології навчання);

- поінформованість про сутність традиційних та інноваційних освітніх технологій;

- вільне володіння дидактичними методами, прийомами, організаційними формами, які є основою індивідуальної професійної майстерності;

- використання під час викладання предмета сучасного навчально-методичного оснащення, що виявляється в авторських програмах, посібниках тощо;

- володіння інтуїцією, розвиненими комунікативними та організаторськими здібностями;

- знання теорії навчання і виховання, на основі яких формуються власний досвід, оригінальні професійні знахідки;

- саморегуляція, здатність оцінювати, розпізнавати кожну ситуацію, аналізувати власний досвід і досягати творчого стану;

- розвивати в собі емпатійність (здатність ідентифікувати себе з дитиною, дитячим колективом).

Орієнтація на новаторські педагогічні технології, постійне оновлення їх не повинно бути бездумною самоціллю в діяльності педагога, оскільки у різних ситуаціях одна й та сама технологія може спричинити різні результати. У цій справі важливі глибокі знання учителем предмета, учнів, своїх можливостей, усвідомлення мети діяльності й результатів на кожному етапі її досягнення.