Педагогіка - Фіцула М.М. - Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності - системі певних показників, які відображають об'єктивні знання, уміння та навички.

Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.

За словами В. Сухомлинського, "найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній практиці - оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури".

З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів запроваджено 12-бальну шкалу, побудовану за принципом урахування їх особистих досягнень. При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:

- характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

- якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

- ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок;

- рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

досвід творчої діяльності (вміння виявляти і розв'язувати проблеми, формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

На основі цих орієнтирів виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими показниками:

1) початковий рівень. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;

2) середній рівень. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

3) достатній рівень. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча бракує власних суджень. Учитель здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;

4) високий рівень. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; він вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Зазначеним рівням відповідають критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою (табл. 4).

Таблиця 4. Критерії оцінювання за 12-бальною шкалою

Відповідно до загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конкретні критерії, які слугують нормами оцінок.

Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

На виставлення оцінки не повинні впливати й такі "ефекти суб'єктивізму": ефект сукупності - учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві "незручно" виставляти нижчу, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки; ефект контрасту - клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки; ефект соціального стану - йдеться про залежність оцінок дитини від соціального стану її батьків; ефект ідеалу - вчителі подекуди керуються принципом, що "математику один Господь знає на п'ятірку, вчитель - на четвірку, а прості смертні - тільки на нижчі оцінки"; ефект голосу - роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня; ефект очікування - вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь; ефект надмірної поблажливості чи суворості та ін. Усе це унеможливлює об'єктивне оцінювання знань, умінь та навичок учнів.

Суб'єктивізм і формалізм у перевірці та оцінюванні знань учнів можна подолати, виставляючи оцінку лише за наявний рівень знань, умінь та навичок, а не за інерцією, зважаючи на попередні успіхи або невдачі; не допускаючи впливу на оцінку інших чинників (поведінки на уроці та ін.); недопущенням хаотичності у виставленні оцінок заради оцінок, не вмотивованості їх чи орієнтування на середній бал; використанням результатів перевірки для вдосконалення навчального процесу; запровадженням тематичного обліку знань, умінь і навичок.

Загалом вміст і методика контролю на всіх етапах навчання мають спонукати учнів до пізнавальної діяльності, сприяти їх самостійності та активності, свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок.

У школах вдаються й до такої форми перевірки й оцінювання знань учнів, як заліки у старших класах, які проводять з великих тем або розділів навчальної програми. Термін складання заліку оголошують заздалегідь. До заліку вчитель викладає матеріал, який може становити певні труднощі під час самостійного опрацювання учнями, організовує їх самостійну роботу, навчає методів і прийомів пізнавальної діяльності, консультує, інструктує та контролює їх.

Під час залікових занять кожному учневі виставляють оцінку за усну або письмову відповідь з матеріалу, засвоєння якого підлягає контролю, з урахуванням того, як він працював на уроках під час вивчення теми чи розділу. Залік може бути виставлено і без підсумкового контролю за умови систематичної роботи учня. Для ефективного проведення уроків-заліків слід враховувати специфіку навчального предмета, кожної теми.

Щоб об'єктивно оцінити знання учнів, треба перевірити засвоєння теоретичного матеріалу та вміння застосовувати його у стандартних і нестандартних ситуаціях. З цією метою проводять урок-залік з використанням магнітофона або кодоскопа. Добирають 10-12 запитань різної складності, що потребують не лише відтворення знання про явище, закон чи формулу, а й застосування до пояснення певного факту і записують їх на магнітофон з інтервалом 40- 70 секунд. Крім того, учні повинні ще розв'язати дві задачі: просту й підвищеної складності. Урок проводять у такий спосіб: половина учнів працює з магнітофоном (пишуть диктант з фізики), інші розв'язують задачі, відтак міняються ролями. Запитання і задачі вчитель готує у двох варіантах, що унеможливлює списування. Робота з магнітофоном потребує особливої пильності. Діти, які не встигли запам'ятати зміст запитання, звертаються по допомогу до товаришів і тому не можуть відповісти на запитання протягом паузи.

Залік проводять і в такий спосіб. Клас ділять на ланки по 3-4 учні. У кожній ланці є ланковий, який добре засвоює матеріал, уміє розв'язувати задачі. Йому доручають опитати учнів своєї ланки й оцінити їхні знання. Для цього учень, який складає залік, має картку з номерами запитань і задач, що охоплюють дану тему. Біля кожного запитання ставлять відповідний символ, що означає: "учень знає питання", "знає слабко", "не знає". Заповнені ланковим картки збирає вчитель. Самі ланкові складають залік пізніше. Враховується їхня активність під час вивчення теми, виконання ними лабораторних робіт тощо.

Залік можна проводити за допомогою карток. Для цього складають їх 6-8 варіантів, що містять рівневі запитання і задачі (як правило, їх п'ять). Картки розкладають на робочих місцях так, щоб унеможливити спілкування між учнями, які отримали однакові варіанти, тобто забезпечити повну самостійність і запобігти списуванню, що дає змогу об'єктивно оцінити знання кожного учня і за потреби організувати окремим із них додаткові заняття і повторний залік.

Учні мають право на повторну атестацію з метою підвищення балів, але не раніше 10 днів після закінчення атестації і не пізніше початку нового навчального року. Відповідно до "Положення про державну підсумкову атестацію" її можна проводити за результатами річного оцінювання.

Підсумковим видом контролю є екзамен. Відповідно до Інструкції про екзамени переведення та випуск учнів загальноосвітніх навчально-виховних закладів України за курс неповної загальної середньої освіти складають екзамени з української мови, математики, біології, географії, іноземної мови або однієї з гуманітарних дисциплін за вибором учнів; за курс повної загальної середньої освіти - з української мови і літератури, історії України і трьох предметів за вибором учнів.

Екзамени проводять відповідно до розкладу, в якому передбачено час на самостійну підготовку і на консультації. Розклад випускних екзаменів визначає Міністерство освіти і науки України.

Письмовий екзамен складає весь клас одночасно. Зміст контрольних завдань для письмового випускного екзамену формує Міністерство освіти і науки України, а для перевідних - педагоги школи. Усні екзамени проводять за білетами, які заздалегідь публікують у педагогічній пресі. Приймають екзамени вчителі, які викладали ці навчальні предмети. На екзамені, крім екзаменатора, присутній асистент. Випускні екзамени приймає атестацій на комісія.

Для підготовки та успішного складання екзаменів необхідно, щоб учні сумлінно впродовж навчального року працювали над засвоєнням навчального матеріалу. Розклад складання екзаменів має передбачати достатньо часу для повторення та систематизації навчального матеріалу, засвоєння якого підлягає контролю. Важливо проінструктувати учнів щодо організації самостійної підготовки до екзамену з кожного предмета, ознайомити батьків з правилами поведінки у цей відповідальний для їхніх дітей період.

Учні перевідних і випускних класів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів звільняються від перевідних і випускних екзаменів за станом здоров'я згідно з Переліком захворювань. Ця норма поширюється і на учнів, які проживають чи проживали у зонах безумовного або гарантованого добровільного відселення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Звільнення учнів за станом здоров'я від уроків праці та фізичної культури не може бути підставою для звільнення їх від екзаменів.

Від перевідних і випускних екзаменів звільняються учні загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернаті в для хворих дітей на період перебування їх у цих закладах, шкіл-інтернатів для дітей з церебральним паралічем і наслідками поліомієліту, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою психічного розвитку, глухих і зі слабким слухом, сліпих і зі слабким зором, а також учні вечірніх (змінних) спеціальних шкіл для сліпих і зі слабким зором, глухих і зі слабким слухом, а також жінки - учениці вечірніх (змінних) і заочних шкіл, які перебувають у відпустці на час вагітності та догляду за дитиною.

У 2002/2003 навчальному році Міністерство освіти і науки України почало впровадження системи незалежного тестування випускників повної середньої загальноосвітньої школи. З цією метою розроблено й апробовано у школах кількох областей національну модель зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів одинадцятих класів.

Впровадження такої системи сприятиме викоріненню зловживань під час вступних іспитів до вищих навчальних закладів, більш тісній наступності між загальною середньою і вищою освітою, зниженню перевантаження учнів тощо.

Зарубіжна практика контролю успішності учнів

У зарубіжних країнах для перевірки й оцінювання знань учнів використовують різноманітні тести. їх складають так, щоб учень міг вибрати варіант відповіді з пропонованих. Такими відповідями можуть бути написання стислої відповіді, вписування пропущеного слова, дописування пропущених букв та ін. Тести друкують окремими збірниками, вони також можуть входити до комплекту навчально-дидактичних матеріалів з навчальної дисципліни й видаватися разом а підручником. Усну перевірку багато педагогів вважають лише допоміжним засобом контролю сумлінності учня в процесі навчання, а тому оцінки за неї майже ніколи не виставляють.

Система оцінювання знань у різних країнах має свої особливості, Наприклад, 100-бальна система підсумовування очок, якими окремо оцінюють завдання різної складності: легкі - 5, важчі - 20 очок та ін. Цікавою є система оцінювання знань у Німеччині. Найвища оцінка - 1, найнижча - 6. Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з урахуванням так званої тенденції оцінки. Наприклад, бали 15,14,13 відповідають відмінній оцінці "1"; 12, 11, 10 - "2"; 9, 8, 7 - "3"; 6, 5, 4 - "4"; 3, 2, 1 - "5"; 0 балів сигналізує про цілковиту відсутність знань з предмета і означає оцінку "6". Під час атестації учнів оцінки виставляють лише в балах.

У школах США великого значення надають інформуванню учнів про їхні успіхи в навчанні, можливості порівняти свою роботу з роботою однокласників, розкривши загальну картину розподілу виставлених (за тестуванням) оцінок. Кожен учень може переконатися, до якої категорії потрапляють результати виконаного ним тесту. Наприклад: 90-100 балів - 3 учні; 80-89 - 7 учнів; 70-79 - 16 учнів; 60-69 - 2 учні; 50-59 - 1 учень (всього у класі 29 учнів). Такий розподіл оцінок за категоріями демонструє учневі його становище порівняно з іншими. Ця картина може бути детальнішою і кориснішою для учнів, якщо оперувати інтервалами в п'ять, а не в десять балів. Середній бал можна виводити кожному учневі за тиждень чи за інший період. Відтак на дошці розподіляють "середні" оцінки всього класу. Завдяки цьому кожен учень отримує чітке уявлення про свою успішність порівняно з іншими.

У школах США дітей не викликають до дошки, не опитують. Закони деяких штатів забороняють повідомляти будь-кому оцінки учня без письмового дозволу батьків.

Запитання. Завдання

1. У чому полягає значення контролю успішності учнів?

2. Розкрийте зміст основних педагогічних вимог до контролю успішності учнів.

3. Які види контролю успішності використовують у сучасній школі?

4. Охарактеризуйте основні методи контролю успішності учнів.

5. У чому полягають особливості іспитів і заліків як методів перевірки знань, умінь і навичок учнів?

6. Яким вимогам повинно відповідати виставлення оцінок учителем?

7. Чи можна, на вашу думку, здійснювати контроль успішності без оцінки знань, умінь і навичок?

Література

Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функции оценки учення школьников. - М., 1984.

Бардин К. В. Как научить детей учиться. - М., 1987.

Кремень В. Вимога часу - модернізація освіти // Освіта. - 2003. - 27 серп. - 3 верес. - № 39.

Полонений В. М. Оценка знаний школьников. - М., 1982.

Рысс В. Л. Контроль знаний учащихся. - М., 1982.

Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. Вибр. твори: У 5-ти т. - К., 1976. - Т. 3.

Сухорський С. Ф. Система обліку успішності в школі. - К., 1968.