Педагогіка - Фіцула М.М. - 2.7. Вибрані проблеми дидактики

Проблема навчання обдарованих дітей

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. їм властиві порівняно високий розвиток мислення, довготривале запам'ятовування навчального матеріалу, добрі навички самоконтролю в навчальній діяльності, велика працездатність, а також неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний - необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній - дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний - історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий - режисерам, літераторам.

У роботі з обдарованими учнями необхідно дбати про цілковите задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення із сучасною наукою; створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку виявлених у певній галузі діяльності здібностей; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінювання своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. У роботі з такими учнями ефективні групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу оброблення навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їхньому навчанні. Домашні завдання повинні бути творчими.

Навчальні заняття, як правило, доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка, участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Важливо керувати позакласним читанням учнів. Учителі мають налагоджувати контакти з позашкільними установами, де займаються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати профіль позашкільних занять.

У роботі з такими учнями створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, психологічно готують до наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути здібності й досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі. Брак таланту пояснюється не збідненою людською природою, а відсутністю сильних натур, здатних виявити мужність, наполегливість, сувору дисципліну в самоосвіті - самовихованні, критичному само осмисленні загальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті нового.

Розвиток обдарованих дітей гальмується відсутністю соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різнобічних талантів, їхньої творчості, а також формалізованою системою навчання, поневоленням дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою, відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу неповноцінності.

У їх вихованні особлива відповідальність покладається на сім'ю. Неправильний підхід до талановитих дітей, їх обожнювання породжують негативні наслідки. Як стверджував А. Макаренко у своїй праці "Книга для батьків", завдяки детально продуманій системі виховання хлопчика, який був єдиним сином у сім'ї, Він швидко випередив однолітків у навчанні, а, вступивши на фізико-математичний факультет університету, вразив викладачів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте дитина сформувалася як егоїст, холодний цинік, байдужий до всього і всіх. Головними для нього були він сам, його успіхи й задоволення, тому бездушно відмовляється принести з аптеки ліки хворому батькові.

Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням В. Сухомлинського про те, що у природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної.

Закон України "Про освіту" передбачає, що для розвитку здібностей, обдаровань і таланту створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних колективів, об'єднань. Найобдарованішим дітям держава надає підтримку і заохочує (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Важлива роль у підтримці інтелектуально розвиненої дитини, здатної до наукової творчості, належить Малій академії наук України. У 27 її територіальних відділеннях навчається до ЗО тисяч учнів шкіл та профтехучилищ. Працюють з ними учені з більш як 35 вищих навчальних закладів і наукових установ НАН України.

Цікавою є зарубіжна практика роботи з обдарованими дітьми. В школах Англії цьому сприяють диференціація навчання, раннє виявлення обдарованості; надання допомоги сім'ям з низьким рівнем доходів для оплати навчання дітей у приватних школах з тим, щоб допомогти обдарованим дітям з робітничого середовища здобути найкращу освіту; створення гомогенних груп, в яких є змога ефективніше організувати навчання обдарованих дітей; індивідуальний підхід у навчанні, гнучкість навчального розкладу; створення міжшкільних спеціальних курсів для обдарованих дітей; прискорене засвоєння курсу школи чи окремих курсів; використання найсучасніших технічних засобів у навчальному процесі, насамперед комп'ютерів, дослідницького та проблемного методів навчання, а також методу проектів, що самостійно розробляються, організація конкурсів та олімпіад.

У США для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання, програма якого передбачає дострокове його завершення. Обдарованій дитині можуть дозволити почати навчатися в школі раніше. У ній створюють умови для засвоєння програми швидше, ніж це під силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із класу в клас. У роботі з такими дітьми практикують швидкий темп навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном.

Проблема навчання обдарованих дітей
Неуспішність учнів і шляхи її подолання
3. Теорія виховання
3.1. Сутність процесу виховання
Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання
Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації
Результати процесу виховання
Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru