Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. - Міні-модуль 4.2. Урахування типологічних особливостей студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу

Урахування особливостей темпераменту

Вимога урахування індивідуальних особливостей особистості у навчанні є давньою педагогічною традицією. Уже у відомому трактаті М.Ф. Квінтіліана знаходимо пораду "Благорозумний наставник перш за все повинен пізнати властивості розуму і характер учня, якого йому доручили" . "Учитель німецьких учителів" А. Дістервег чітко і лаконічно сформулював знамените правило: "Ураховуй індивідуальність своїх учнів!" , без якого, на його погляд, неможливе плідне навчання.

Спроба побудувати процес навчання з урахуванням індивідуальних особливостей особистості належала видатному чеському педагогу Я.А. Коменському, який умовно поділяв учнів на шість груп:

- перша група - з гострим розумом, прагнуть до знань, допитливі та піддатливі;

- друга група - з гострим розумом, повільні, хоч і слухняні;

- третя група - з гострим розумом, але невгамовні та вперті;

- четверта група - слухняні й допитливі, але повільні та мляві;

- п'ята група - тупі і байдужі до навчання;

- шоста група - туш, із зіпсованою та злісною натурою .

Слід звернути увагу, що з точки зору сучасності подібна типологія є спрощеною, але вона вже є комплексною, бо орієнтує викладача на урахування як інтелектуальних задатків вихованців, так і рис характеру та темпераменту. Спрогнозуємо, як будуть поводити себе студенти різного типу темпераменту і врахуємо ці особливості в організації навчально-пізнавальної діяльності.

Так, перед сангвініком необхідно безперервно ставити нові і, якщо е можливість, цікаві навчальні завдання, які вимагали б від нього зосередженості і напруження; його необхідно постійно залучати до активної діяльності і систематично заохочувати його зусилля.

Навчально-пізнавальну діяльність холерика бажано контролювати досить часто; в аналізі його діяльності неприпустимі різкість і невитриманість, оскільки це може викликати негативну реакцію у відповідь Водночас будь-який негативний вчинок холерика має бути вимогливо і справедливо обговорений (краще через деякий час після його здійснення). Щодо холерика негативну оцінку припустимо застосовувати в дуже енергійній формі та настільки часто, наскільки це необхідно для поліпшення його навчання.

Флегматика необхідно залучати до активної діяльності і зацікавлювати, він краще виконує завдання, які потребують ретельності і наполегливості, систематичної уваги. Флегматика не слід швидко переключати з одного виду діяльності на інший.

У взаємовідносинах з меланхоліком неприпустимі не тільки різкість, але й підвищений тон, іронія. Про його вчинок, провину краще поговорити наодинці. Для меланхоліка вкрай необхідним є прояв особливої уваги, вчасна оцінка його успіхів, рішучості та волі; негативну оцінку слід використовувати з великим застереженням, пом'якшуючи її негативні дії. Необхідно приймати заходи щодо підвищення самооцінки студентів з переважанням меланхолічних рис темпераменту.

У практичній діяльності щодо студентів - носіїв різних типів темпераменту викладачеві доцільно користуватися такими формулами (за Д.І. Дзвінчуком):

1. "Довіряй, але перевіряй", тому що сангвінік активно відноситься до навчальної діяльності, схильний до роботи в групі. Його "плюси" - життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість; "мінуси" - схильність до зазнайства, поверховість суджень, надтовариськість, переоцінка своїх можливостей, схильність до обіцянок, які не завжди виконуються. Якщо навчальне завдання перестає цікавити сангвініка, він може припинити його виконувати або виконає неякісно.

2. "Ні хвилини спокою", тому що холерик має "плюси": енергійність, захопленість, ініціативність, пристрасність, рухливість, ціле­спрямованість. "Мінуси" холерика запальність, неврівноваженість, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність, схильність до афектів, швидке "охолодження" до роботи, яка вимагає довгочасних зусиль. Для ефективної навчально-пізнавальної діяльності холерику слід постійно надавати індивідуальні завдання і контролювати їх виконання.

3. "Не підганяй", тому що для флегматика характерні "плюси": врівноваженість, постійність, терплячість, самовладання, надійність.

"Мінуси" флегматика - деяка загальмованість, "товстошкірість", стриманість у виявленні емоцій, сухість, консерватизм, ускладнення при роботі в режимі дефіциту часу. Його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і добросовісно виконає поставлене викладачем завдання.

4. "Не нашкодь", тому що у меланхоліка мають місце "плюси": висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, тактовність,

o здатність до співчуття, емпатії, схильність до творчої діяльності. "Мінуси" меланхоліка -. швидка втомлюваність, тривожність, вразливість, замкненість, сором'язливість, песимізм. На меланхоліка не можна підвищувати голос, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.

Організовуючи навчальну діяльність у студентській групі, необхідно знайти можливість плідної реалізації особливостей кожного темпераменту.

Без детального урахування специфіки кожної індивідуальності, можна виходити з того, що більш ефективною буде навчальна робота в групах, укомплектованих за формулами:

Ось, приклад, як може спрацювати принцип "взаємодоповнення": у робочій парі працюють флегматик і сангвінік. Першому можна доручити роботу довготривалого характеру, другому - оперативного. У цьому випадку можна очікувати позитивного результату, тому що їх сумісна навчальна діяльність буде відповідати індивідуальним психологічним особливостям: рухомості нервової системи сангвініка і урівноваженості, схильності до деталізування і точності у флегматика. Діаді "флегматик -меланхолік" бажано доручати завдання, які не потребують швидких дій чи реакцій, адже флегматики схильні до скрупульозних і точних робіт (наприклад, об'ємних і точних розрахунків), а меланхоліки прагнуть до глибокого осмислення і творчого забарвлення результатів навчальної діяльності, що не може здійснюватися поспіхом.

Викладачеві ВНЗ слід водночас звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібностей і обдарованості людини. Талановиті люди зустрічаються однаково часто при кожному типові темпераменту. Якщо проаналізувати темпераменти видатних письменників і поетів, то у 0,С. Пушкіна можна виявити яскраві риси холеричного темпераменту, у М.Ю. Лєрмонтова - сангвінічного, у М.В. Гоголя - меланхолічного, у І.О. Крилова - флегматичного.

Темперамент студента, як прояв динамічних особливостей психіки (сила, врівноваженість та рухливість нервової системи), може відігравати позитивну або негативну роль у взаємодії з іншими людьми. Так, наприклад, при проведенні іспитів чи заліків студенти різного темпераменту будуть поводити себе неоднаково. Холерик намагатиметься швидко і багато говорити, буде впевненим, навіть якщо чогось не знає; сангвінік спробує зав'язати сприятливі взаємовідносини з викладачем, перевести розмову в іншу площину; флегматик скаже, що він не знає саме цього питання і звернеться з проханням дати йому ще одне запитання і час на підготовку відповіді; меланхолік буде хвилюватися, розгубиться, зіб'ється з думки, і навіть знаючи відповідь, в ситуації нервозності може відмовитися відповідати.