Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Негативні очікування як подразники емоційного стану вихованця

У створенні розвивально-продуктивної виховної .системи психолого-педагогічна наука в основному зосереджує свої пошукові зусилля на тих ситуаціях, в яких вихованець на дії педагога реагує позитивними емоційними переживаннями або ставиться до них індеферентно. Однак реальна виховна суб'єкт-суб'єктна взаємодія не обмежується такими ситуаціями.

Один із варіантів характеризується негативним ставленням вихованця до морального рішення педагога стосовно його суспільно несхвальних дій. Як правило, таке ставлення розгортається у формі заперечення. Вихованець не погоджується з моральним рішенням-висновком педагога. За директивної моделі виховання така позиція вихованця не підтримується. Педагогічно доцільнішим буде надати вихованцю відповідне право на заперечення, щоправда, певного ціннісного значення. Адже з ним пов'язана його внутрішня активність, без якої виховний процес втрачає сенс. У цьому зв'язку виокремимо кілька можливих рівнів дитячого заперечення.

1. Его-заперечення. Вихованець у відповідь на рішення педагога реагує лише негативним емоційним переживанням, відповідно вербально його оформляючи.

2. Оманливе заперечення. Крім вияву емоцій, вихованець використовує і свої розумові здобутки, однак його судження, далекі від об'єктивності, бувають часто надуманими і спрямовуються лише на своє виправдання.

3. Рефлексивне заперечення. На цьому рівні вихованець, звертаючись до власного самоусвідомлення, наводить аргументи глибинних переживань, актуального суб'єктивного стану, зовнішніх обставин, які не врахував педагог у своєму моральному рішенні. Така внутрішня позиція вихованця та її об'єктивація можуть істотно вплинути на рішення педагога, суттєво змінивши його.

Виховні дії педагога в цій ситуації мають спрямовуватися на блокування заперечень першого і другого рівнів, стимулювання рефлексивних заперечень вихованця. Це сприятиме його моральному самоствердженню, суспільно важливому особистісному зростанню.

Негативні очікування як подразники емоційного стану вихованця

Позитивна емоційна стабільність особистості є необхідною умовою доцільно організованого виховного процесу. Тому виховні технології, які претендують на психологічний захист вихованця, мають дотримуватися цієї умови. Серед емоційної палітри, яка визначає продуктивність виховних впливів, непересічне значення мають позитивні очікування, пов'язані з майбутнім схваленням дорослими, батьками його моральних дій. Вони внутрішньо мобілізують вихованця, не допускаючи тривалого розслаблення.

У процесі життєдіяльності виникають ситуації, які зумовлюють і негативні емоційні очікування. Наприклад, вихованець некоректно з точки зору дорослого себе поводить, не дотримується певних настанов тощо. Вихованець очікує за свої звершені дії певних санкцій, засмучуючись при цьому і переживаючи муки з приводу того, що станеться у майбутньому, а, може, і не станеться. Такі переживання не додають йому психологічної користі, завдають шкоди, збурюють емоційний стан.

Педагог у даному разі роз'яснює вихованцеві, що сумувати і непокоїтися через майбутню сутичку нерозумно, це є свідченням його легкодухості. Слід зважати і на ймовірність таких ситуацій. Дорослий, який може застосувати певні санкції, не завжди їх реалізує, зважаючи на їхню мізерність чи враховуючи самостійно здійснену вихованцем критичну самооцінку. Тому замість культивування легкодухості педагог має працювати над зміцненням у вихованця вольових якостей як способу самоволодіння.

Ця якість особистості має бути результатом глибинної рефлексії. Тому через відповідні спонукання педагог долучає вихованця до такої внутрішньої роботи. її предметом є поведінка вихованця у кращих її проявах, а також моральні дії, які заважають його моральному вдосконаленню. Крім того, робота вихованця над собою виконує ще одну важливу функцію, вона загороджує доступ смутку до себе, оскільки зміщує його увагу з негативного емоційного переживання на інші сторони психічного життя. Втрата зосередженості на негативних емоціях стишує їх, зменшує силу і, зрештою, убезпечує від внутрішніх зривів.