Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. - Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі культурно-історичної теорії Л.С.Виготського

Вітчизняний психолог Л.С.Виготський (1896 - 1934) у межах своєї теорії виділяє три основних закони розвитку особистості. Перший-закон переходу від безпосередніх, природних форм поведінки до опосередкованих, штучних, що виникають у процесі культурного розвитку психологічних функцій. Другий формулюється так: відношення між вищими психологічними функціями були колись реальними відносинами між людьми. Третій-закон переходу функцій із зовнішнього у внутрішній план.

Основою особистості, стверджував Л.С.Виготський, є самосвідомість людини, яка виникає в перехідний період підліткового віку, центральним пунктом якого стає усвідомлення людиною себе як певної єдності. Психологічні процеси у цей час набувають особистісного характеру і підліток починає відчувати себе джерелом власного руху. Процес соціогенезу вищих психічних функцій зумовлює утворення так званих третинних функцій, що ґрунтуються на новому типові зв'язків та відношень між пам'яттю та мисленням, сприйманням, увагою та дією. Функції вступають між собою у нові складні відносини. У свідомості підлітка це передбачає рефлексію, відображення психічних процесів. В основі закону побудови вищих третинних функцій є перенесені в особистість психічні відношення, які раніше були відносинами між людьми.

Соціальному педагогу слід звернути особливу увагу на роботу з клієнтами підліткового віку, зважаючи на те, що центральним психічним новоутворенням підлітка є почуття дорослості, пов'язане із самосвідомістю та усвідомленням себе як певної єдності.

Важливим завданням стає визначення характеру та ступеня спрямованості підлітка, який у старшому підлітковому віці уже уявляє своє майбутнє у вигляді більш або менш конкретних життєвих планів, які поступово конкретизуються в напрямі двох головних питань: "Ким бути?" і "Яким бути?". Перше характеризує напрям професійного пошуку. Друге-напрям морального самовизначення. Знаходження відповідей на обидва питання переплітається з вирішенням проблем формування світогляду, сенсу життя та безсмертя.

На основі ступеня спрямованості хлопчиків та дівчаток у старшому підлітковому віці умовно можна розділити на три групи: 1) ті, що в основному визначилися на "дорозі до самого себе справжнього"; 2) ті, що непевні у своїх пошуках такої "дороги", хоч деякі підстави для самовизначення вже мають; 3) ті, що за висловом Аліг'єрі Данте, безпомічно пливуть у своєму житейському "невеличкому човнику", забувши, що в ньому є кермо.

Першу групу складають переважно обдаровані учні. Вони вже встигли відчути радість первинних ситуацій успіху в первинних референтних групах. Найчастіше в цьому їм допомагають батьки, які зацікавлені в розквіті обдарувань своїх дітей. З метою розвитку рано виявлених здібностей з такими хлопчиками та дівчатками розпочинають серйозно працювати уже з 5-6-річного віку. Починаючи з дитячого садка і до закінчення навчання у школі - вони в перших рядах з усіма можливими нагородами, так як і їхні батьки на батьківських зборах та на численних загальношкільних заходах, де присутність громадськості мікрорайону, села чи селища бажана. Відповідний самовизначенню рефлекс цілі за таких умов формується не лише в підлітка, а й у його батьків. До цієї групи слід віднести також тих хлопчиків та дівчаток, які до свого віку встигли захопитися і здобути доволі міцні навички в оволодінні широко представленою у народному господарстві спеціальністю. Наприклад, син майже на рівних у вільний від навчання час працює з батьком у майстерні з ремонту автомобілів. Швидко орієнтується в питаннях діагностики, характеру поломок. Жадібно вникає в проблеми ремонту тих автомобільних марок, з якими зустрічається вперше. Не мислить свого подальшого життя поза цією справою. Нерідко у своїх намаганнях відчуває підтримку з боку батьків. Частину підлітків з першої групи чекає довга низка розчарувань, які необхідно передбачити. Насамперед, це пов'язано з перебільшенням досягнутих успіхів та власної значимості, що призводить до відмови від принципу поступовості, намагань обминути численні проміжні етапи самореалізації та концентрації всіх можливих зусиль на "штурмі вершини". Найчастіше подібні "штурми" завершуються невдачею, що супроводжується гірким розчаруванням та зрадою самому собі "справжньому", часто за згодою батьків, які доходять до висновку, що "краще синиця в жмені, ніж журавель у небі".

Соціальному педагогу в роботі з цією категорією клієнтів необхідно звільняти як дітей, так і їхніх батьків від зазнайства. Слідкувати, щоб за рахунок ситуацій успіху у вищих референтних групах підопічний не гребував ситуаціями успіху в нижчих, оскільки якраз вони врешті-решт створюють найчисленнішу аудиторію популярності за умови врахування їхніх потреб та смаків. Слід також формувати відповідні сугестивні установки на розкриття внутрішніх резервів в умовах переборення численних труднощів. Змістовою основою для таких установок можуть бути вислови відомих у світі людей, чий авторитет таїть у собі значну сугестивну силу:

Французький філософ і письменник Альбер Камю (1913 - 1960): "Мати силу вибрати те, що тобі до душі, і не відступатися. Інакше краще померти".

Французький письменник і критик Жан Долан (1835 - 1909): "Відчай - горе слабих".

Трапляються випадки, коли вже в підлітковому віці досягають вершин слави та успіху, які нерідко непосильною ношею лягають на плечі їхніх господарів, створюючи ілюзію легкості завоювання "вершин". У випадку орієнтації на зовнішні форми успіху пошуковий рефлекс часто згасає, що призводить до поступового вичерпування власних можливостей, напрацьованих на основі обдарувань. За таких умов перша хвиля успіху спадає, а друга не має сили народитися, що в кінцевому підсумку зумовлює кризу самовияву, розчарування як дітей, так і батьків, особливо у тих випадках, коли успіхи належним чином не отримують матеріальної винагороди, шлях до якої уявляється тривалим і непевним.

У цих ситуаціях соціальному педагогу доцільно в доступній формі ознайомити обдарованих підлітків та їхніх батьків з умовами розвитку особистості на основі внутрішньої інтенційної спрямованості у світлі теорій екзистенціалізму та філософії нестабільності. Цю роботу, з одного боку, необхідно пов'язувати із звільненням від негативних суґестивних комплексів, стихійно сформованих у період невдач, а з іншого боку, розпочати формування позитивних суґестивних комплексів, змістовою основою яких могли б слугувати висловлювання відомих у світі людей:

Німецький філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770 - 1813): "Ми повинні бажати чогось великого, але потрібно також уміти здійснювати велике; у протилежному випадку це - дріб'язкове бажання. Лаври одного лише бажання є сухим листям, яке ніколи не зеленіло". Російський поет і публіцист Федір Миколайович Глінка (1786 - 1880): "Життя і діяльність так само тісно поєднуються між собою, як полум'я і світло. Що палає те, закономірно, світить, що живе, те, звичайно, діє".

Проводячи індивідуальні бесіди з цією категорією підлітків, соціальному педагогу доцільно використати приклади із життя великих людей, керуючись у цьому випадку словами відомого американського письменника Джорджа Хораса Лоримера (1863 - 1937), який вважав, що життєписи цих людей завжди слугували могутнім стимулом високих устремлінь - на них дивилися завжди як на арсенал, де зібрана зброя, якою були виграні великі битви.

Соціальна робота з тими підлітками, які до свого віку встигли захопитися певною широко представленою у народному господарстві спеціальністю, здобувши в ній доволі міцні навички, полягає у розкритті перед ними перспектив самовияву у вузькопрофесійних межах. Їм необхідно допомогти побачити результати своєї праці, вибраний ними напрям професійного зростання у філософсько-естетичному осмисленні. До першої точки нестабільності їх напрям як складно організованих систем уже визначений. Унікальність ситуацій, породжених проходженням систем через точки біфуркації, передбачити важко. Частина з цих підлітків відмовляється від вибраного шляху, нерідко, під суґестуючим впливом усереднених стереотипів стандартизованої людини; другі здобувають інший фах, який згодом у поєднанні з попереднім дозволяє "на грані" двох підходів вийти на унікальні творчі розв'язки виробничих проблем, спрямовуючи володаря кількох фахів у світ захоплення та творчості; треті, йдучи по "прямій лінії", добиваються значних успіхів у саморозкритті та самовияві себе "справжнього" на основі відомої "формули" "від робітника-до директора заводу".

Наступна, друга група підлітків - ті, що непевні у своїх пошуках дороги "до себе самого справжнього", хоч і мають деякі підстави для самовизначення.

Вони потребують допомоги в прискоренні процесу самовизначення та зміцненні віри у власні здібності. Для виконання першого необхідно залучити молодих людей до самоаналізу власних імпресингів, встановлення характеру зв'язків між ними та первинними ситуаціями успіху. Важливо в цей час забезпечити їх поглибленою інформацією стосовно тих сфер діяльності, до яких починає пробуджуватися первинний інтерес. Поряд із цим слід зосередити зусилля на вихованні в клієнтів потреби в єдності думки і дії, тобто в бажанні перетворення планів, мрій у, нехай незначні, але конкретні справи. З цією метою доцільним буде формування сугестивних установок, змістовою основою яких можуть бути вислови таких відомих людей:

Французький письменник і публіцист Жорж Бернанос ( 1888 - 1948):

"Думка, яка не перетворена в дію, небагато вартує, а дія, яка не випливає із думки, не варта взагалі нічого".

Французький філософ Анрі Бергсон (1859 - 1941):

"Наш розум-це метал, який вийнятий із форми, а форма-це наші дії".

Найчастіше вже в ході перших розвідок самопізнання, перших успіхів у поєднанні "думки і дії" починає зміцнюватися віра підлітка у можливість достойного самовияву в житті, що й стає основою поступового формування рефлексу цілі.

Третя група підлітків - ті, що, за висловом Аліг'єрі Данте, безпомічно пливуть у своєму житейському "невеличкому човнику", забувши, що в ньому є кермо, складають групу, яка потребує у порівнянні з першими двома, найдовшого патронату соціального педагога. Нерідко вони захоплюються зовнішніми атрибутами тих видів діяльності, які далекі від їх внутрішньоінтенційної спрямованості. У декого це викликає бажання "мати все і скоро". Заради цього формується готовність використовувати ті засоби досягнення поставлених цілей, які інколи суперечать прийнятим у суспільстві принципам та правовим нормам.

Однак серед цієї групи часто зустрічаються ліниві, які взагалі не орієнтують себе на продуктивну діяльність. Потяг до праці, як джерела морального та фізичного задоволення, а, головне, до будь-якої регламентації власного життя, у них відсутній, що є, насамперед, результатом неправильного сімейного виховання.

Доволі численну групу складають хлопчики та дівчатка, які слухняно виконують трудовідоручення батьків та вчителів, але в самоспрямуванні та самоорганізації вкрай безініціативні. На основі відставання в навчанні, скептичного ставлення до них з боку однокласників, неприхованих розчарувань батьків у таких підлітків швидко формується негативний сугестивний комплекс неповноцінності, що приречує їх на роль іграшки в руках обставин та людей.

Коли для першої підгрупи першочергової важливості набирає вироблення в клієнта вміння за зовнішніми атрибутами бачити внутрішню сутність; для другої найбільше значення має отримання первинного задоволення від праці з паралельним усвідомленням її як первини людського життя; то для третьої-допомога в знаходженні внутрішньої точки опори для самоповаги і активізації на цій основі процесів пошуку свого "Я" у різних формах його вияву.

Орієнтувальною змістовою основою для формування відповідних суґестивних установок підлітків цих трьох підгруп третьої групи можуть слугувати вислови таких відомих у світі людей:

Англійський історик, письменник і філософ Томас Карлейль (1795 -

1881):

"Найнещасливіша та людина, для якої у світі не знайшлося роботи". "Благословен той, хто знайшов свою справу в житті; більшого нам не дано".

Англійський винахідник Джеймс Уатт (1736 - 1819): "Нічого не може бути ганебнішого для людини, як братися не за свою справу".

Англійський економіст і публіцист Уолтер Беджот (1826 - 1877): "Найвища насолода - зробити те, чого, на думку інших, ви не можете зробити".

Німецьки поет і філософ Іоган Вольфганг Гете (1749 - 1832): " До тих пір, поки ти не приймеш остаточного рішення, тебе будуть мучити сумніви, ти будеш увесь час пам'ятати про те, що є шанс повернутися назад, і це не дозволить тобі працювати ефективно. Але в той момент, коли ти наважишся повністю присвятити себе своїй справі, провидіння виявиться на твоєму боці. Почнуть відбуватися такі речі, які б не могли трапитися за інших обставин ... на що б не був ти здатний, про що б ти не мріяв, почни здійснювати це. Сміливість надає людині сили і навіть магічної влади. Наважуйся !".

У випадку самовизначення цих груп підлітків формування доцільного рефлексу цілі можна здійснювати на основі уже відомої нам технології. Таке формування дасть можливість для них знайти змістовну відповідь не тільки на питання "Ким бути?", а й "Яким бути?". У ході його відповідно вибудовуватиметься внутрішній "психологічний дім" особистості-її екопсихологічна система.