Технологія і техніка шкільного уроку - Кузьмінський А.І. - 2.1. Сутність навчання, його завдання

2.1. Сутність навчання, його завдання

Упродовж тривалого часу життя (дитинство, отроцтво, юність) основною сферою діяльності молодого покоління є навчання. Воно відбувається в загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах і здійснюється, в основному, в рамках класно-урочної системи. Ефективність такої діяльності зумовлюється багатьма чинниками і залежить передусім від рівня педагогічної майстерності, професіоналізму вчителя. Він має глибоко розуміти наукові засади організації навчально-виховної роботи і добре знати філософські, психолого-дидактичні основи навчання.

Навчання — складний і багатогранний процес взаємодії вчителя й учнів, у результаті чого мають розв'язуватись такі завдання: оволодіння учнями знаннями, уміннями, навичками й методами самостійної пізнавальної діяльності; забезпечення розвитку інтелектуальних можливостей вихованців; формування наукового світогляду.

Оскільки в цьому процесі взаємодіють два суб'єкти — вчитель і учні, слід чітко вирізняти провідні функції кожного з них. Учитель має виконувати передусім спонукально-організуючу функцію (викладання), а учень — функцію діяльної особистості з оволодіння знаннями, уміннями й навичками (учіння).

У процесі навчання провідне місце має займати самостійна пізнавальна діяльність учня. Помилкою є зведення навчального процесу до "передачі" знань учням, "подачі" нового навчального матеріалу, "прищеплення" умінь і навичок. Учитель має організовувати діяльність учнів, створювати оптимальні умови, щоб вони самостійно оволодівали знаннями і на їх основі мали змогу формувати уміння й навички. В.О. Сухомлинський, розмірковуючи над проблемами навчання, писав: "Навчання стає часткою духовного життя дітей, коли знання не віддільні від активної діяльності"1.

Основне завдання, яке має вирішуватись у процесі навчання, — це забезпечення розвитку інтелектуальних можливостей особистості. Розвинений інтелект становить головне багатство як окремої людини, так і людської спільноти загалом. У колишнього учня, який закінчив середню загальноосвітню школу, з усього обсягу програмного матеріалу залишається в пам'яті лише 5—6 %. Але з цього приводу не варто хвилюватись. Важливо те, якою мірою процес опанування знаннями, уміннями й навичками забезпечив інтелектуальний розвиток особистості, і як вона оволоділа ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності.

В.О. Сухомлинський у своїх порадах учителям писав: "Починаючи роботу з учнями, досвідчений учитель намічає на весь період вивчення предмета (у початковій школі — на весь цикл навчання) зміст активної діяльності своїх вихованців. Мета — не тільки вироблення практичних умінь, необхідних у житті й праці, а й активна діяльність учня в системі вивчення предмета, передусім розумове виховання, розвиток думки й мови"2.

Важливий ще один аспект, який треба враховувати в процесі навчання. Це — оволодіння учнями методами самостійної пізнавальної діяльності. Адже сучасна людина живе і діє в умовах інформаційного буму й інформаційних технологій. Тому процес освіти має перманентний характер: людина повинна навчатися впродовж усього свого життя. А для цього потрібно добре володіти методами навчальної праці, своєрідними інструментами пізнання надбань духовної культури. Як говорить народна мудрість, готовою рибою можна лише кілька разів нагодувати людину, але це не забезпечить їй подальшу успішну життєдіяльність; треба дати людині вудку і навчити ловити рибу.

Таким чином, два провідні аспекти навчально-виховного процесу в загальноосвітній (та й у професійній) школі — інтелектуальний розвиток особистості й опанування ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності — мають займати провідне місце в системі функціональних обов'язків педагога-вихователя будь-якого рівня.

Навчання як специфічний процес пізнання об'єктивної дійсності, масиву надбань культури людства спирається на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Методологічна основа навчання

Зазначені складові процесу пізнання діють невіддільно одна від одної і мають тенденції лінійності. Вони взаємопов'язані і взаємозумовлені (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Сутність навчання

У процесі організації навчання необхідно враховувати цю закономірність і моделювати певні форми навчання з повним розумінням її особливостей і усвідомленням спільного й відмінного в науковому пізнанні та пізнанні в процесі навчання (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Структура наукового пізнання і пізнання у навчальній діяльності