Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Шанхайська організація співробітництва (ШОС)

Договір про колективну безпеку (ДКБ, Ташкентський договір) СНД був підписаний у Ташкенті 15 травня 1992 р. Вірменією, Казахстаном, Киргизією, Росією, Таджикистаном та Узбекистаном. Пізніше до Договору приєдналися Азербайджан (24 вересня 1993 p.), Грузія (9 грудня 1993 p.), Білорусь (ЗІ грудня 1993 p.). Молдова, Туркменістан та Україна не брали участі в Договорі. Договір набув чинності 20 квітня 1994 p., зареєстрований у Секретаріаті ООН 1 листопада 1995 р. У статутних документах записано, що Договір має відкритий характер, не спрямований на створення військового блоку. Агресія проти одного з учасників Договору розцінюється як агресія проти всіх учасників: у такому разі всі учасники надають жертві військову допомогу. Це положення фактично збігається з положенням Північноатлантичного Договору НАТО. Координація і забезпечення Договору покладена на Раду колективної безпеки. Нагадаємо, що РФ і НАТО розширили співпрацю, створивши структуру: Рада Росія — НАТО за форматом "19 + 1", а також домовилися про співробітництво в регіоні СНД. 2 квітня 1999 р. учасники Ташкентського договору продовжили термін його дії на п'ять років і ухвалили положення про подальшу автоматичну його пролонгацію.

За час дії Договору прийнято такі документи: Концепцію колективної безпеки (ККБ), Декларацію країн-учасниць Договору про колективну безпеку, Основні напрями поглиблення військового співробітництва, Меморандум про підвищення ефективності Договору та його адаптації до сучасної геополітичної ситуації. Підписано угоду "Про статус формування сил і заходів системи колективної безпеки", відповідно до якої учасники Договору можуть направити на територію інших учасників ДКБ на їхнє прохання свої військові формування, та ін. Азербайджан, Грузія і Узбекистан не погодились із такими рішеннями і вийшли з ДКБ.

Механізм Договору було введено в дію у 1996 р. і 1998—2000 pp. шляхом надання необхідної політичної і військово-технічної допомоги, насамперед Киргизії і Таджикистану. 14 травня 2002 р. ДКБ був перетворений на Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Таким чином у результаті змін параметрів ДКБ РФ і НАТО перебрали на себе на паритетних засадах відповідальність за безпеку в цьому регіоні, в тому числі і в боротьбі з тероризмом.

Шанхайська організація співробітництва (ШОС)

Активно розвиваються процеси, покликані посилити військову співпрацю на азіатському просторі. Набуває конкретних рис інституалізація Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Глави дипломатичних та оборонних відомств Росії, Китаю, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану уклали 26 квітня 2003 р. хартію ШОС, яка має бути статутом створюваної організації. Крім Хартії, у Санкт-Петербурзі було підписано два десятки інших документів ШОС. Країни-учасниці планують поза військовою розвивати й економічну співпрацю. З огляду на великий інтерес до ШОС, що виявляють такі держави Азії, як Індія, Іран, Китай, Пакистан, розглядається питання розширення організації. У рамках ШОС ведеться робота на рівні керівників прикордонних відомств, міністрів культури та ін.

Міністри оборони держав-учасниць Шанхайської організації співробітництва заявили про намагання відкрити антитерористичний фронт від Атлантики до Тихого океану для боротьби з міжнародним тероризмом. Створення такого фронту і розвиток співробітництва посилить позиції Російської Федерації в азіатському регіоні, в тому числі й щодо видобутку та транспортування енергоносіїв, і водночас послабить позиції США та НАТО.

Активно співпрацюють ОДКБ і ШОС. Зазначені структури внаслідок підписаних на самітах країн-учасниць (відповідно 14 травня та 7 червня 2002 р.) угод мають набути нового формату. До 1 листопада 2002 р. обидві організації завершили підготовку до ратифікації та впровадження досягнутих угод.

Угода про Регіональну антитерористичну структуру (РАТС), яка мала стати першим постійно діючим органом у рамках Шанхайської організації співробітництва, була підписана під час саміту ШОС 7 червня 2002 р. у Санкт-Петербурзі. Таким чином, виникла паралель між ШОС і Договором про колективну безпеку (РФ, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Вірменія, Білорусь), оскільки Киргизія висловила готовність розмістити на своїй території штаби антитерористичних структур обох організацій. Це в перспективі має означати активне співробітництво двох організацій у боротьбі з тероризмом, екстремізмом та сепаратизмом з намаганням поступово перебрати на себе функції, які тепер виконують у регіоні військові формування НАТО. Зважаючи на те, що учасники ОДКБ і ШОС взяли на себе спільну відповідальність за мир і стабільність в азіатському регіоні СНД (2005), а також на те, що Росія і Китай поглибили стратегічне партнерство і розширили співпрацю (Декларація про стратегічне партнерство і Угода про співробітництво 2005 p.), можна передбачити, що взаємодія ОДКБ і ШОС у майбутньому поглиблюватиметься. Проте в разі суперечностей між РФ та КНР може виникнути ситуація, коли ці дві структури дублюватимуть або навіть заважатимуть одна одній.