Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції - Ліпкан В.А. - 2. Поняття та зміст інформаційного протиборства

Інформаційне протиборство - суперництво соціальних систем (країн, блоків країн) в інформаційній сфері з приводу впливу на ті або інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, у результаті якого одна група учасників суперництва отримує переваги, необхідні їм для подальшого розвитку.

За інтенсивністю, масштабами та засобами, які використовуються, виділяють наступні ступені інформаційного протиборства: інформаційна експансія, інформаційна агресія та інформаційна війна.

Інформаційна експансія - діяльність із досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення в інформаційну сферу а метою:

o поступової, плавної, непомітної для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії;

o витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і заміщення їх власними цінностями й ідеологічними установками;

o збільшення ступеня свого впливу та присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ;

o нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення і т.п.

Інформаційна агресія - незаконні дії однієї зі сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретної, відчутної шкоди в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого та локального по своїх масштабах застосування сили.

Ознаки інформації агресії:

1) виключення із засобів інформаційної дії самих небезпечних видів, що не дозволяють надійно контролювати розміри, завдається збитку - інформаційної зброї;

2) обмеження розмірів простору, об'єктів інформаційної інфраструктури та соціальних груп, що піддаються ураженню інформаційною дією (агресія зачіпає інформаційний простір держави-жертви не цілком, а тільки його частину);

3) обмеження за метою (переслідує локальну, приватну мету) і часу (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усієї поставленої конкретної мети й рідко набуває затяжного характеру), а також по силах і засобах, що залучаються.

Інформаційна війна найвищий ступінь інформаційного протиборства, спрямований на розв'язання суспільно-політичних, ідеологічних, а також національних, територіальних та інших конфліктів між державами, народами, націями, класами й соціальними групами шляхом широкомасштабної реалізації засобів і методів інформаційного насильства (інформаційної зброї).

Можна вважати, що в інформаційній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає широко застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій дозволяє виділити з усього різноманіття процесів і явищ, що відбуваються в інформаційному суспільстві такі, які представляють для його нормального (мирного) розвитку найбільшу небезпеку.

Нині відсутні міжнародні та національні правові норми, які дозволяють в мирний час (за відсутності офіційного оголошення війни з боку агресора) юридично кваліфікувати ворожі дії іноземної держави в інформаційній сфері, що супроводжуються нанесенням збитку інформаційній або іншій безпеці країни, як акції інформаційної агресії або інформаційної війни. Крім того, відсутні чіткі, однозначні, закріплені юридично критерії оцінки отриманого в результаті інформаційної агресії або інформаційної війни матеріального, морального, іншого збитку. Це дозволяє в мирний час активно використовувати самий небезпечний і агресивний арсенал сил і засобів інформаційної війни - як основний засіб досягнення політичної мети.

Беззаперечним лідером на шляху впровадження в практику концепції інформаційного протиборства є США. Досить сказати, що витрати, в цій країні на реалізацію даної концепції до 2005р., становлять понад 17 млрд доларів. Концепція інформаційного протиборства США на воєнному рівні була покладена в основу при розробці аналогічних концепцій провідних західних країн, а також керівних документів НАТО по цих питаннях. Тому у зв'язку з обмеженістю часу доцільно більш детально розглянути саме цю концепцію.

Розроблена в США концепція інформаційного протиборства передбачає його ведення на воєнному та державному рівнях. На державному рівні метою інформаційного протиборства є послаблення позицій конкуруючих держав, підрив їх національно-державних основ, порушення системи національного управління за рахунок інформаційного впливу на політичну, дипломатичну, економічну та соціальну сфери життєдіяльності країни, проведення психологічних операцій, підривних та інших деморалізуючих пропагандистських акцій. Воно спрямовано на забезпечення національних інтересів США, упередження міжнародних конфліктів, терористичних акцій, забезпечення інформаційної безпеки країни. Воно розглядається як вид стратегічного протиборства країн.

За висновками аналітиків американської корпорації "Ренд" воно передбачає вирішення наступних задач:

- створення в країні противника атмосфери бездуховності, негативного відношення до культурної спадщини;

- маніпулювання суспільною свідомістю і політичною орієнтацією груп населення держави з метою створення політичної напруги і хаосу;

- дестабілізація політичних відношень між партіями, об'єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;

- зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, ініціація помилкових управлінських рішень;

- дезінформування населення про роботу державних органів, підрив їх авторитета, дискредитація органів управління;

- провокування соціальних, політичних, національних і релігійних зіткнень;

- ініціювання страйків, масових заворушень та інших акцій економічного протесту;

- ускладнення прийняття органами управління важливих рішень;

- підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами.

Основними формами інформаційного протиборства на державному рівні є:

- політичні, дипломатичні й економічні акції;

- інформаційні та психологічні операції;

- підривні та деморалізуючі пропагандистські дії;

- сприяння опозиційним і дисидентським рухам;

- надання усебічного впливу на політичне і культурне життя з метою розвалу національно-державних підвалин суспільства;

- проникнення в систему державного керування.

На воєнному рівні доцільно використовувати термін інформаційна боротьба за аналогією радіоелектронна боротьба, психологічна боротьба. Інформаційна боротьба визначається як комплекс заходів, які провадяться в масштабах ЗС для досягнення інформаційної переваги над противником шляхом впливу на інформацію, якою він володіє, процеси, що залежать від інформації, інформаційні системи, комп'ютерні мережі з одночасним захистом від аналогічних впливів з боку противника. Виділяються наступальна й оборонна складові інформаційної боротьби. Крім того, перед ЗС вперше поставлене завдання впливу иа противника ще в загрозливий період з тим, щоб забезпечити вигідний для США напрямок процесів управління і прийняття рішень протилежною стороною.

Отже, основним завданням інформаційної боротьби є:

- отримання розвідувальної інформації шляхом перехоплення та розшифрування інформаційних потоків, що передаються по каналам зв'язку, а також по побічним випромінюванням, а також за рахунок спеціального втілення технічних засобів перехоплення інформації;

- отримання потрібної інформації шляхом перехоплення й обробки відкритої інформації, що передається через незахищені канали зв'язку, циркулює в інформаційних системах, а також опублікованої у відкритих джерелах та ЗМІ;

- електромагнітний вплив на елементи інформаційних і телекомунікаційних систем;

- психологічний вплив, спрямований проти персоналу та осіб, що приймають рішення;

- формування і масоване розповсюдження через інформаційні канали противника та глобальні мережі дезінформації та тенденційної інформації;

- вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного і воєнного управління;

- здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів з подальшим їх викривленням, знищенням або викраденням, або порушенням нормального функціонування таких систем;

- захист від аналогічних впливів з боку противника.

Новизна американського підходу полягає в комплексному використанні різнорідних сил для досягнення глобальної мети - інформаційної переваги.

Для реалізації розробленої в США концепції інформаційного протиборства на воєнному і державному рівнях виділяються шість основних складових:

1) боротьба із системами управління супротивника (command and control warfare),

2) боротьба на основі розвідувальних технологій (intelligence-based warfare -IBW), електронна боротьба (electronic warfare),

3) психологічна боротьба (psychological warfare),

4) економічна інформаційна боротьба (economic information warfare - EW),

5) кібернетична боротьба (cyberwar);

6) боротьба з використанням хакеров (hackerwar). Дамо коротку характеристику деяким з них.

Боротьба на основі розвідувальних технологій (intelligence-based warfare - IBW) - полягає в зібранні та розподіленні розвідувальної інформації від датчиків у реального або близькому до реального часу для керування бойовими діями та наведення зброї. За оцінкою американських експертів технологія, що дозволяє за допомогою технічних засобів зібрати (перехопити) і об'єднати всі сигнали, що надходять, виділити серед них корисні і направити їх відповідному споживачеві, з'явиться в найближчі десять років. Нова система збору і розподілу інформації, об'єднаної на глобальному рівні, повинна забезпечити оптимальні можливості для взаємодії видів і родів військ і навіть збройних сил різних країн.

Психологічна боротьба, що складається з організації і проведення різних психологічних операцій.

1. Операції проти волі нації (operations againsts the national will).

2. Операції проти командування супротивника (operations againsts opposing commanders).

3. Операції проти ворожих військ (operations against troops).

4. Операції на рівні національних культур (cultural conflict). Сполучення засобів економічної й інформаційної боротьби

(economic information warfare) може являти собою дві форми - інформаційну блокаду й інформаційний імперіалізм. При цьому під інформаційним імперіалізмом розуміється монопольне володіння

значною частиною інформаційних ресурсів і домінування з елементами диктату на ринку інформаційних послуг. Інформаційна блокада полягає у припиненні або скороченні обсягів доступу однієї країни до інформаційних ресурсів іншої, що може вплинути на її економічне становище або навіть призвести до кризової ситуації.

Кібернетична боротьба - це боротьба в кібернетичному (віртуальному) просторі - просторі комп'ютерно-телекомунікаційних мереж. Вона ведеться спеціально створеними підрозділами з використанням широкого спектра засобів, включаючи моделювання й імітацію військових дій.

Особливу групу представляють хакери - комп'ютерні зламники, що практикуються на проникненні в чужі комп'ютерні системи.

Для вирішення завдань інформаційного протиборства створюються відповідні органи управління, сили та засоби. Так, у ЗС США керівництво захистом інформаційної інфраструктури покладено на управління інформаційних систем MO. Для організації та ведення наступальних заходів ІБ усі види ЗС мають власні центри. Центр ІБ сухопутних військ (LIWA), створений у 1994 році, знаходиться у форті Белвуар (штат Вірджинія). Аналогічний центр BMC (NIWA), також створений у 1994 p., знаходиться у форті Мід (штат Меріленд). Центр ІБ Військово - Повітряних Сил (AFIWC), створений ще раніше в 1993 p., знаходиться на авіабазі Келі (м. Сан-Антоніо, штат Техас). Дії цих центрів координуються створеним у січні 1995 р. центральним органом MO США - виконавчим комітетом з питань ІБ (Information Warfare Executive Board), головне завдання якого полягає в прискоренні "розроблення та досягнення цілей ІБ". Аналогічні структури створюються і в стратегічних об'єднаннях. Продовжується також розвиток органів ІБ і по вертикалі.

Структури психологічних операцій в США створені у межах ЦРУ та MO, а саме в об'єднаному командуванні спеціальних операцій. Принципові рішення з питань проведення психологічних операцій приймає воєнно-політичне керівництво США в особі президента, уряду та Конгресу. Президент як верховний головнокомандувач здійснює загальне керівництво психологічними операціями через раду національної безпеки та міністерство оборони, а оперативне керівництво через Комітет начальників штабів.

Загальну організацію та планування психологічних операцій в збройних силах США здійснює міністерство оборони через апарат помічника міністра оборони з спеціальних операцій та конфліктів низької інтенсивності, який керує діяльністю всіх відповідних органів та формувань через міністерства та штаби видів збройних сил. Кожний вид збройних сил США має в об'єднаному командуванні спеціальних операцій власні сили та засоби психологічних операцій, однак найбільша їх частина (близько 85%) зосереджена в сухопутних військах. У командуванні спеціальних операцій сухопутних військ сформоване командування по роботі з цивільним населенням та психологічним операціям, яке утворене широко відомою 4-ою групою психологічних операцій та 96-м батальйоном по роботі з цивільним населенням, підрозділи яких сьогодні приймають безпосередню участь у війні з Іраком.

Для вирішення завдань інформаційного протиборства на державному рівні також широко залучаються ЦРУ, інші спеціальні служби, створюються нові структури. Так, згідно з директивою президента США PDD-68 у 1999 році була створена нова структура під назвою Міжнародна група суспільної інформації (International Public Information Group), відома як ІРІ. Задачами цієї організації є професійне використання розвідувальної інформації з метою створити вплив на емоції, мотиви, поведінку іноземних урядів, організацій та окремих громадян.

Налагоджену систему психологічних операцій мають не тільки провідні, а також суміжні з Україною держави, такі як Румунія, Польща, Туреччина. Вже сьогодні вони за складом, технічним оснащенням та чисельністю здатні застосовувати як традиційні, так і новітні форми інформаційно-психологічного впливу.

У Війську Польському задачі надання інформаційно-психологічного впливу на війська і населення супротивника для досягнення політичних, військових і пропагандистських цілей покладені на центральну групу психологічних дій (ЦГПД) (Centraоna Grupa Dzialan Psychologicznych, місце дислокації м. Бидгощ). Центральна група психологічних дій складається з керування (штабу), а також з інформаційно-аналітичних, теле- і радіомовних, редакційно-видавничих і тилових підрозділів. Особовий склад лише кадровий. Середній вік польських фахівців психологічних операцій 32 роки. Більшість з них володіє декількома іноземними мовами, у тому числі англійським - не менш 75% військовослужбовців. Практично весь командний склад стажувався в структурах психологічних операцій натовських армій, має досвід роботи в штабах об'єднання збройних сил альянсу різного рівня, брав участь у миротворчих операціях. Відповідно до планів генерального штабу щодо подальшої реорганізації ЗС Польщі на 2003-2008 роки, передбачається включити ЦГПД до складу національних сил спеціальних операцій, які планується сформувати, а на основі її керівного складу створити в структурі ГШ управління психологічної боротьби.

До останнього часу Росія не мала власної державної концепції з проблем інформаційного протиборства. Деякі російські фахівці вважають, що саме її відсутність була одним із факторів розпаду СРСРі поразки у "холодній війні".

"Доктрина інформаційної безпеки Росії" була підписана президентом Російської Федерації лише у вересні 2000 року. її головною особливістю є врахування інтересів трьох основних об єктів національної безпеки: особи, суспільства та держави.

Забезпечення інформаційної безпеки та впровадження основних положень Доктрини здійснюється Управлінням інформаційної безпеки при Раді безпеки РФ. її експерти вважають, що для забезпечення інформаційної безпеки Російської Федерації необхідно створення особливого координаційного органу, який матиме право контролювати розробку і застосування інформаційної зброї, а також міжвідомчого аналітичного центру з проблем інформаційно-психологічних технологій на базі ФСБ, МВС, ЗС та Ради безпеки РФ.

Таким чином, в концепціях національної безпеки багатьох провідних країн світу визначено, що головною рисою нового століття буде перенесення акцентів у галузь інформаційного протиборства, а досягнення інформаційної переваги стає обов'язковою умовою перемоги над будь-яким противником.

Досвід проведення останніх локальних війн і збройних конфліктів в Югославії, Афганістані, Іраку показав неминучість і високу ефективність заходів інформаційної боротьби.

З огляду на це, прогнозується подальше зростання ролі інформаційних та психологічних операцій в забезпеченні національних інтересів провідних країн світу. За оцінками експертів інформаційна зброя є одною з головних загроз інформаційній безпеці держави. На сьогодні вже більше 20 країн планують і здійснюють різноманітні інформаційні операції. А сумарні витрати на розробки в галузі інформаційної зброї перевищують 120 млрд доларів на рік.