Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції - Ліпкан В.А. - 4. Правове забезпечення реалізації права на інформацію

Доволі дискусійним з точки зору забезпечення інформаційної безпеки України є Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 липня 2000 року.

З одного боку, цей Указ закріпив, що з метою розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі, ефективного використання її можливостей для розвитку вітчизняної науки, освіти, культури, підприємницької діяльності, зміцнення міжнародних зв'язків, належного інформаційного забезпечення для здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, повнішого задоволення потреб міжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформації щодо різних сфер суспільного життя в Україні, а також вирішення інших завдань, визначених в Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки", необхідно встановити, що розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємництва.

У зв'язку з чим, основними завданнями розвитку національної складової мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні визначено:

1) створення у найкоротші строки належних економічних, правових, технічних та інших умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет;

2) розширення і вдосконалення подання у мережі Internet об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, науково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури, розширення можливостей для доступу в установленому порядку до інших національних інформаційних ресурсів, постійне вдосконалення способів подання такої інформації;

3) забезпечення конституційних прав людини і громадянина на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

4) забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури, надання інформаційних послуг через мережу Інтернет; створення умов для розвитку підприємницької діяльності та конкуренції у галузі використання каналів електронного зв'язку, створення можливостей для задоволення на пільгових умовах потреб у зазначених послугах навчальних закладів, наукових установ та організацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв, інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючи розташовані у сільській місцевості;

5) розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медичної та правової допомоги тощо;

6) вирішення завдань щодо гарантування інформаційної безпеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюдження якої заборонено відповідно до законодавства;

7) вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захист прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поширення комп'ютерних вірусів;

8) забезпечення вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомунікаційних систем; захист прав на інформацію; протидія поширенню інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільству і державі; внесення в установленому порядку відповідних пропозицій; сприяння залученню коштів міжнародної технічної

допомоги, використання можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Internet.

З іншого боку, на основі вже згадуваного Указу Президента створено Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, який повинен контролювати увесь обіг інформації в органах державної влади, організаціях, на підприємствах, незалежно від форм власності, що використовують мережі передачі даних, зокрема Інтернет, тим самим, порушуючи основні права і свободи людини в інформаційній сфері, закріплені Конституцією. Дещо виправило ситуацію виведення даного департаменту зі складу СБУ у 2006 році.

Слід зазначити, що деякі з існуючих нормативних актів суперечать один одному чи взагалі застаріли, внаслідок чого почасти виникають колізії . Відсутність чітких демократичних правових засад, неточність, а часом відсутність офіційного визначення широковживаних термінів у цій галузі гальмує її розвиток в цілому, що саме по собі є загрозою національним інтересам в інформаційній сфері.