Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 3.2.6. Організаційні заходи вдосконалення механізму реалізації інформаційної війни

В США триває активна розробка концепції "інформаційного стримування", розрахована на управління кризовими ситуаціями за допомогою превентивних акцій з інформаційного впливу на населення і владні структури в зонах конфліктів. Однак відповідні фахівці зіткнулися з непростими проблемами військового, соціального та науково-технічного характеру.

На думку американських експертів, боротьба з супротивником лише через комп'ютерні мережі в багатьох випадках не гарантує, що йому буде завдано збитків. Насамперед це пов'язано з достатньою кількістю даних про вражаючі властивості кіберзброї, а також із тим, що розглянуті як об'єкти впливу незаконні збройні формування, організована злочинність, наркомафія та тоталітарні режими мають слабку залежність від функціонування комп'ютерних систем. Крім того, таємність подібних операцій додатково ускладнює швидке досягнення "ефекту залякування" і створення у супротивника відчуття невідворотності відплати.

На цьому етапі найбільша увага в ІПП, як і раніше, приділяється ЗМІ, особливо електронним. Могутня радіо- і телеіндустрія США, керівництво якої традиційно підтримує дії уряду в "гарячих точках", здатна забезпечувати успіх. Паралельно через агентурно-оперативні можливості американських розвідувальних та інших спецслужб також планується використовувати ЗМІ держав, об'єктів таємних операцій.

Американські фахівці вважають, що "інформаційне стримування" у доступній для огляду перспективі здатне стати рівнозначним "військовому стримуванню", особливо "ядерному", у зв'язку з чим у США активно розробляються засоби наступальної та оборонної ІВ. У цьому контексті російські аналітики висловлюють думку, що інтереси безпеки Росії та її союзників по СНД вимагають створення механізмів виявлення, попередження і припинення як таємних, так і відкритих масованих АІА, проведення яких може мотивуватися наявністю великої кількості реальних і потенційних збройних конфліктів на пострадянському просторі. Українській правлячій еліті доцільно прислухатися до ідеї створення механізму відповідної регіональної системи безпеки протидії АІА та СЮ, від яких ще з часів холодної війни потерпає українське суспільство.

У межах підготовки до ІВ проведено реорганізацію низки підрозділів MO США. Зокрема, визначено провідну роль у цій галузі Управлінню інформаційних систем (Defense Information Systems Agency - DISA) та Управлінню стратегічного впливу. У збройних силах США створено спеціальні служби з ІВ: 1) у військово-повітряних силах - Центр інформаційної війни BBC (AF Information Warfare Center - AFIWC) зі штатом службовців понад тисячу осіб; 2) у військово-морських силах - групу з гарантування безпеки для електронних засобів (Naval Security Group) перетворено в службу ВМС з інформаційної зброї (Navy Information Warfare Activity - NIWA).

Подібний підрозділ y сухопутних військах перебуває в стадії формування. Крім того, у збройні сили введено посади офіцерів з інформаційної війни (infowar off icers), а у Національному університеті оборони у Вашингтоні відбувся перший випуск фахівців у галузі інформаційної зброї та стратегії її застосування.

Розширюється спектр досліджень MO США в галузі критичних технологій для створення інформаційної зброї. Планується організувати широкомасштабну програму для розробки систем такої зброї, а низка уже реалізованих військових програм, приміром, програма "Copernicus", спрямована на: удосконалювання військово-морських систем командування, управління, зв'язку і розвідки та переорієнтування зазначених систем в інтересах підготовки до інформаційної війни. Розвідувальними службами збройних сил разом з АНБ досліджуються можливості створення принципово нових вірусів і засобів їх впровадження в комп'ютерні системи супротивника. Розробляється технологія створення спеціальних електронних пасток у мікросхемах, які як елементна база у складі систем зброї поставляються американськими фірмами в інші країни. Такі мікросхеми-пастки під час одержання певної команди зможуть контролювати використання систем зброї чи порушувати їхню роботу і можуть встановлюватися Й у системах цивільного призначення.

Ще в 1994 році Об'єднана комісія з питань безпеки (The Joint Security Commission), утворена директором ЦРУ і міністром оборони, визначила вразливість США до засобів інформаційної боротьби як головну проблему поточного десятиліття, а можливо, і наступного сторіччя. Ключову роль у забезпеченні безпеки США в ІВ відведено управлінню DISA MO США. Центром безпеки інформаційних систем (CISS) цього управління проводиться велика програма "Info War" щодо відпрацьовування інформаційного захисту бойових систем.

Створення багаторівневої системи захисту військової інфраструктури загалом координується Управлінням перспективних досліджень АКРА. У 1996 фінансовому році на такі цілі було виділено близько 1 млрд дол. Загалом же за оцінками Асоціації електронної промисловості США, тільки прямі витрати MO США на проведення робіт щодо підготовки до ІВ найближчі десятиліття знаходитимуться в межах 1,7-2,1 млрд дол. нарік.

Під час підготовки до ІВ, очевидно, варто розглядати й ініціативу США щодо створення Національної інформаційної інфраструктури Nil (National Information Infrastructure) і глобальної інформаційної інфраструктури (Global Information infrastructure) на базі міжнародної мережі Інтернет, яка значною мірою знаходиться під контролем США.

Для вирішення нових геостратегічних завдань уряду США спецслужбами здійснюються заходи щодо об'єднання під американським патронатом можливостей розвідувального співтовариства держав НАТО, особливе значення надається співробітництву зі спецслужбами Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, колишніх республік Югославії, Литви, Латвії, Естонії, Грузії та України.

Реальним підтвердженням цієї гіпотези є створення Спеціального аналітичного центру (САЦ) - об'єднаного розвідувального центру командування США в Європі, розташованого на авіабазі Мо-улсворт (Велика Британія). САЦ забезпечує необхідною інформацією всі сили коаліції НАТО на Європейському континенті, а також сили миротворчих операцій (наприклад, у країнах колишньої Югославії, у ході операцій у Північному Іраку, під час подій в Албанії, евакуації у Заїрі, діяльності стабілізаційних сил у Боснії, Східній Славонії тощо). До складу центру входять фахівці з різних країн, він має міцні зв'язки з головним розвідувальним центром НАТО. Складовою частиною САЦ є підрозділи спостереження за ВМС регіону та фоторозвідки (розвідувальні супутники, літаки-розвідники U-2 та Р-3).

Один з унікальних аспектів діяльності САЦ - сектор координації багатонаціональної розвідувальної діяльності, куди входять 12 членів з шести країн НАТО. Він має чотири основні завдання: 1) забезпечення організації для взаємодії розвід діяльності НАТО та об'єднаних миротворчих сил; 2) визначення завдань та експлуатація розвідувальних безпілотних літаючих апаратів (БПЛА) та іншої розвідувальної техніки (так, наприклад, лише у 1997 році було здійснено понад 500 польотів БПЛА); 2) отримання, обробка та накопичення інформації, підвищення ефективності роботи локальних мереж, інших джерел інформації; 3) розподіл обов'язків між структурами взаємодії та обмін інформацією.

Поступово розвідувальним контролем охоплюються нові регіони. Сьогодні - це африканська Сахара, країни Балтії. Ефективність такої роботи була, зокрема, підтверджена під час подій в Албанії (березень 1997 p.).

Основою обміну розвідувальної інформації стала локальна мережа LOGE - загальна система зв'язку та обміну даними НАТО, яка об'єднує понад 300 абонентів і має дуже широкі можливості. САЦ - якісний крок уперед у системі спільного об'єднання розвідувальної діяльності Північноатлантичного альянсу.

Таким чином, для реалізації концепції ІВ у США створено всі необхідні умови, зокрема; 1 ) розроблено теоретичну базу ІВ, яка пройшла перевірку веденням війни в зоні Перської затоки проти Іраку (американські військові фахівці вважають цю війну "першою інформаційною війною"), в Афганістані, Панамі, Боснії, Югославії, а також нинішнє розгортання спеціальних інформаційних операцій проти Ірану, Сирії, Північної Кореї та інформаційне забезпечення ідеї розгортання в Чехії, Польщі, Грузії, Азербайджані та в Україні елементів системи американської ПРО; 2) теоретичні положення, закріплені в нормативних документах; 3) виконано значний обсяг робіт зі створення організаційних структур, на які в збройних силах США покладається завдання ведення ІВ.

У США також активно ведуться інтенсивні широкомасштабні дослідження психологічного компонента ІВ, об'єктом якої є індивідуальна, групова і масова свідомість. Зазначені роботи фінансуються Управлінням перспективних досліджень США, проводяться під керівництвом ЦРУ й РУМО.

Проблеми ІВ активно досліджуються не тільки в США, ФРН і Великій Британії, а й у Канаді, Швеції, Франції, Австралії. У цих державах постійно публікуються наукові праці та журнальні статті, проводяться наукові конференції. Усього, за даними американської Федеральної комісії з питань оборонних наукових досліджень, більш як у 25 державах проводяться нині розробки засобів і методів ведення ІВ.

Як одну із зовнішніх загроз інформаційної безпеки України варто виділити діяльність спецслужб та організацій США, що найбільш зацікавлені в реалізації завдань придбання інформаційних переваг і домінування над своїми євразійськими конкурентами (Німеччиною,

Францією й Росією) у питаннях контролю та прихованого вигідного управління процесами в Україні. Саме Сполучені Штати першими на урядовому рівні прийняли доктрину ІВ, назвавши її найважливішою складовою частиною загальної військової стратегії. У березні 2007 р. Конгрес США прийняв Закон "Про підтримку заходів щодо вступу України в НАТО", що може свідчити про початок фінансування і розгортання американською стороною цілеспрямованих інформаційно-психологічних заходів вигідного впливу на українське населення.