Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 4.2. Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства

4.2.1. Теоретико-правові основи визначення поняття "державна система інформаційного протиборства РФ"

Основні завдання федеральних органів виконавчої влади у галузі ІП: а) розробка пропозицій щодо визначення державної політики РФ у сфері ІП, прогнозування, виявлення та оцінка джерел і характеру ризиків і загроз застосування проти Росії засобів і методів Ш; б) збір розвідувальної інформації про використовувані та перспективні інформаційні технології об'єктів інформаційної сфери конфронтуючої сторони; в) захист військово-політичного керівництва Росії, а також індивідуальної, групової та масової свідомості її населення від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-психологічних засобів і методів впливу; г) організація протидії антиросійській пропаганді, проведеної в тому числі інформаційно-психологічними засобами і методами впливу; ґ) захист інформаційної інфраструктури Росії від застосування конфронтуючою стороною інформаційно-технічних засобів та методів впливу і т. ін.; д) розробка моделі ризиків і загроз державним інтересам в інформаційно-психологічній сфері, заснованої на проведенні глибоких і різнобічних наукових досліджень.

Державна система інформаційного протиборства - система погодженої, цілеспрямованої, керованої з єдиного центра діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямована на захист

державних інтересів і забезпечення інформаційно-психологічної безпека особистості, суспільства і держави в інформаційно-психологічній сфері в умовах реальної небезпеки розгортання учасниками інформаційного протиборства інформаційно-психологічної війни.

Державна система ІП, на думку російських безпекознавців, має такі основні складові: 1) системи протидії інформаційно-психологічної агресії (війні) на ранніх стадіях; 2) системи швидкого реагування на раптово виявлені акції (заходи) інформаційно-психологічної агресії; 3) системи сил і засобів інформаційно-психологічної війни; 4) державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічної війни.

4.2.1.1. Протидія інформаційно-психологічній агресії (війні) на ранніх стадіях

З огляду на підвищену небезпеку вражаючого арсеналу сил, засобів і методів інформаційної війни для держави, суспільства і громадян акції інформаційно-психологічної агресії та операції інформаційно-психологічної війни необхідно виявляти і припиняти на ранніх стадіях підготовки умов для реалізації агресії та розгортання сил і засобів інформаційно-психологічного нападу. До них, у першу чергу, належать спеціальні сили інформаційно-психологічних операцій ЗС і спецслужб іноземних держав та інформаційна зброя, що знаходиться в і їхньому розпорядженні.

Систему заходів протидії акціям інформаційно-психологічної агресії та операціям інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях можна умовно розподілити на три складові: 1) попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 2) виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни; 3) припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни.

Попередження акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни містить у собі:

а) спонукання можливих супротивників до відмови від реалізації власних агресивних планів і намірів щодо держави за допомогою арсеналу сил і засобів інформаційно-психологічної війни;

б) дискредитація в очах потенційних супротивників найбільш небезпечних для безпеки держави напрямків інформаційно-психологічної агресії;

в) пошук та усунення вразливих місць у державній системі інформаційного протиборства і забезпечення інформаційно-психологічної безпеки (моніторинг стану інформаційно-психологічної безпеки);

г) виявлення і ліквідація умов, що сприяють реалізації іноземними державами агресивних намірів у формі розв'язання інформаційно-психологічної агресії (війни);

ґ) пошук нових точок інформаційно-психологічної напруженості, відстеження переміщення і розростання (зменшення) уже виявлених зон інформаційно-психологічних конфліктів (моніторинг розподілу конфліктогенного потенціалу в інформаційній сфері), а також їхніх сфер впливу та оцінка ризиків і загроз безпеці держави, пов'язаних з можливим залученням в один з таких конфліктів;

д) моніторинг процесів укрупнення геополітичних суб'єктів, створення нових союзів і коаліцій на кордонах держави, в яких основною метою об'єднання суб'єктів геополітичної конкуренції є спільне конкурентна боротьба за право переважного впливу на визначені частини інформаційно-психологічного простору і процеси, що відбуваються у них; визначення справжніх цілей створення таких коаліцій та причин, що спонукали різнорідних геополітичних суб'єктів до такого об'єднання;

е) моніторинг просторового розподілу і Положення вогнищ напруження, зосередження сил і засобів потенційних супротивників (суперників) із числа іноземних держав та інших суб'єктів геополітичної конкуренції поблизу життєво важливих об'єктів інформаційно-психологічної інфраструктури держави;

є) виявлення й усунення умов для виникнення усередині держави то на її кордонах нових квазісамостійних суб'єктів геополітичної конкуренції, здатних самостійно виходити з власними ініціативами на міжнародний рівень, а також процесів ініціювання та підтримки ззовні інформаційно-психологічного і геополітичного сепаратизму;

ж) оцінка і аналіз рівня присутності та впливу іноземних фінансових, технологічних, інформаційних, ідеологічних структур над національними ОТКС і ЗМІ, метою якого може бути встановлення повного або часткового зовнішнього контролю над національними інформаційними ресурсами і психологічною сферою суспільства;

з) пошук і припинення спроб створення негативного психологічного тла у діяльності системи (або окремих її напрямків) органів державної влади і місцевого самоврядування;

и) виявлення спроб встановлення Інформаційної (інформаційно-психологічної) блокади;

і) демонстрація (пропаганда) власної сили держави в інформаційно-психологічному просторі (у вигляді оперативно-тактичних навчань сил спеціальних інформаційно-психологічних операцій з використанням інформаційної зброї) з метою стримування потенційних агресорів;

ї) зосередження в галузі інформаційно-психологічного простору сил швидкого реагування (постійної готовності), які стали об'єктом уваги сил інформаційно-психологічних операцій ЗС, спецслужб та інших організацій іноземних держав, які беруть участь в інформаційному протиборстві, маневрування силами і засобами, призначеними для відбиття зовнішньої психологічної агресії, відповідно до виявлених погроз і найбільш небезпечних для психологічних атак супротивника напрямків удару;

й) протидія розвідувальній та іншій діяльності іноземних спецслужб у національному інформаційно-психологічному просторі;

к) забезпечення власної інформаційно-психологічної безпеки;

л) інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про виявлені загрози розв'язання інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступеня загрози безпеці держави.

Виявлення акцій інформаційно-психологічної агресії, операцій та інформаційно-психологічної війни містить у собі:

1. Постійний пошук (моніторинг) зовнішніх загроз інформаційно-психологічній безпеці держави, можливих ознак, слідів і зовнішніх проявів здійснення акцій інформаційно-психологічної агресії або операцій інформаційно-психологічної війни.

2. Виявлення напрямків експансії іноземних держав в інформаційній (інформаційно-психологічної) сфері, протидія спробам іноземних держав за допомогою інформаційно-психологічної експансії створити умови для організації прихованого керування соціальними і політичними процесами держави ззовні.

3. Виявлення інших спроб створення умов для організації прихованого керування системою соціальних, економічних, політичних відносин держави, системою державної влади і місцевого самоврядування. До таких спроб, приміром, може належати створення умов для спонукання державної влади до здійснення певних дій не стільки у власних, скільки у чужих інтересах, а також інформаційно-психологічні провокації.

4. Аналітична реконструкція (за виявленими ознаками, слідами, зовнішніми проявами і логіко-структурними зв'язками) акцій інформаційно-психологічної агресії або таємних операцій інформаційно-психологічної війни, визначення їхніх цілей, завдань, планів на стратегічному, тактичному та оперативному рівні, послідовності реалізації заходів, задіяних сил і засобів, а також можливих наслідків цієї агресії. Як правило, діяльність сил інформаційно-психологічних операцій або вплив на них у тій чи іншій формі виявляються (відбиваються) в інформаційно-психологічному просторі (приміром, у матеріалах ЗМІ і МК). Це означає, що вони можуть бути виявлені й ідентифіковані насамперед відповідними аналітичними методами.

б. Інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації та органів державної влади, уповноважених на ведення інформаційного протиборства, про джерела, цілі, масштаби виявленої інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) і ступінь загрози безпеці держави.

Припинення акцій інформаційно-психологічної агресії та операцій інформаційно-психологічної війни на ранніх стадіях містить у собі: а) знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); б) нейтралізацію джерел інформаційно-психологічної агресії (війни); в) локалізацію масштабів і ступеня небезпеки інформаційно-психологічної агресії (війни).

Знищення джерел інформаційно-психологічної агресії (ураження сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора звичайною та інформаційною зброєю, ураження командних пунктів і центрів керування агресією) може бути повним або частковим і виявлятися у припиненні супротивником інформаційної агресії або війни щодо певної держави або у випадку часткової поразки джерел призводити до зміни інтенсивності агресії, активності сил і засобів супротивника, а також планів реалізації агресивних дій на оперативному, тактичному та стратегічному рівнях.

Нейтралізація джерел інформаційно-психологічної агресії може бути повною або частковою.

Повна нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) паралізацію джерела агресії (війни); б) спонукання супротивника до відмови від агресивних дій (чи ведення війни); в) приховане керування джерелом агресії (війни); г) проникнення в кадровий склад сил і засобів інформаційно-психологічних операцій агресора.

Часткова нейтралізація джерела інформаційно-психологічної агресії (війни) містить у собі: а) дестабілізацію діяльності джерела агресії (війни); б) уповільнення активності джерела агресії (війни); в) дезінформацію військово-політичного керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора; г) розбещення особового складу сил інформаційно-психологічних операцій; ґ) спонукання керівництва сил інформаційно-психологічних операцій агресора до зміни цілей і завдань агресії, а також основних її напрямків; д) відволікання сил і засобів агресора на не вартий уваги об'єкт тощо.

Локалізація масштабів і ступеня небезпеки інформаційної психологічної агресії (війни ) містить у собі: а) ізоляцію вогнищ агресії від сфер інформаційно-психологічного простору, який не порушила ця агресія; б) повну або часткову ізоляцію сил і засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) щодо джерел керуючого впливу, інформаційно-телекомунікаційних каналів зв'язку супротивника, через які ці сили забезпечуються всім необхідним для продовження агресії; в) створення умов, які сковують і утруднюють дії сил та засобів інформаційно-психологічної агресії (війни) супротивника; г) стабілізацію масштабів агресії (недопущення розростання вогнищ агресії, проникнення деструктивних впливів за межі сфери інформаційно-психологічного конфлікту, втягування в конфлікт нових суб'єктів); г) стабілізацію інтенсивності джерела агресії (заходи, спрямовані на недопущення активності джерела інформаційно-психологічної агресії); д) мінімізацію завданого агресією збитку.

У випадку, якщо виявлену акцію або операцію інформаційно-психологічної війни неможливо ліквідувати на ранніх стадіях наявними силами інформаційно-психологічних операцій, які знаходяться в постійній готовності, в обов'язок системи протидії входить інформування Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації й органів державної влади про виявлені загрози інформаційно-психологічній безпеці держави та локалізація активності агресора з метою одержання часу для мобілізації необхідних сил і засобів ІПП.

4.2.1.2. Швидке реагування на раптово виявлені акції (заходи) інформаційно-психологічної агресії (війни)

Система протидії акціям інформаційно-психологічної агресії на ранніх стадіях дозволяє попереджати, виявляти та у деяких випадках припиняти такі акції в зародку, локалізуючи збиток, завданий безпеці держави. Проте у тих випадках, коли супротивник устиг ґрунтовно підготуватися до агресії й забезпечив за собою головну перевагу - несподіваність нападу, інформаційно-психологічна агресія може бути виявлена системою протидії таким акціям уже на етапі безпосередньої реалізації агресивних планів. Це припускає таку можливість стану латентної стадії розвитку інформаційно-психологічного конфлікту, за якого багато завдань, переслідуваних агресором, уже досягнуті без опору з боку жертви агресії, механізми реалізації агресії налагоджені та працюють стабільно, стан конфлікту характеризується високим ступенем напруженості, а концентрація сил і засобів інформаційно-психологічних сил у конфлікті забезпечує агресору перевагу над захопленим зненацька супротивником.

У цих умовах потенційних можливостей системи протидії на ранніх стадіях може виявитися недостатньо для відбиття агресії, що вимагає створення в структурі державної влади нової системи Ш - системи швидкого реагування.

Система швидкого реагування на раптово виявлені акції інформаційно-психологічної агресії (інформаційно-психологічної війни) повинна складатися з таких основних компонентів: а) оперативного штабу, який здійснює керівництво силами і засобами системи швидкого реагування та взаємодією (координацією діяльності) з іншими державними структурами, що не входять до системи; б) апарату оперативного штабу спеціальної структури, створюваної з частин і підрозділів органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, у результаті тимчасової передачі цих підрозділів у систему швидкого реагування і перепідпорядкування їхніх керівників керівництву оперативного штабу системи - на час відбиття агресії або до повної мобілізації та розгортання сил і засобів системи державного інформаційного протиборства; при цьому частини і підрозділи органів державної влади, включені в систему швидкого реагування, займають у ній положення, передбачене заздалегідь розробленим планом мобілізації та укомплектування системи силами і засобами швидкого реагування, а їхні керівники займають відповідні місця у вертикальній системі підпорядкування, необхідній у тих випадках, коли ситуація вимагає прийняття швидких (негайних) рішень; в) сил швидкого реагування, які знаходяться в постійній бойовій готовності, та спеціальних інформаційно-психологічних операцій, які складаються із сил, оперативних підрозділів розвідки, контррозвідки і власної безпеки з їхньою агентурою; слідчих органів, сил безпосередньої збройної підтримки діяльності сил інформаційно-психологічних операцій, підрозділів антикризового керування на територіях, що постраждали віддій агресора; г) системи військової цензури і роботи зі ЗМІ і МК в умовах діяльності з відбиття зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни); ґ) системи оперативного перекидання та розгортання сил і засобів швидкого реагування в райони інформаційно-психологічного конфлікту; д) системи координації і взаємодії з іншими органами державної влади, які беруть участь в інформаційній боротьбі; е) спеціальних захищених систем зв'язку та автономних систем автоматизованого управління силами і засобами в зоні конфлікту.

4.2.1.3. Інформаційно-психологічне протиборство в умовах інформаційно-психологічної війни

У випадку ескалації конфлікту і неможливості припинення зовнішньої інформаційно-психологічної агресії (війни) на ранніх стадіях і в результаті введення в дію комплексу спеціальних заходів швидкого реагування в дію вступає система державного протиборства, заснована на використанні сил і засобів інформаційно-психологічної війни, передбачених штатами воєнного часу.

Система ІПП в умовах війни включає: а) надання керівництву державної системи інформаційного протиборства додаткових прав і повноважень, необхідних для виконання покладених на них завдань в особливих умовах; б) перебудова внутрішньої структури державної системи інформаційного протиборства відповідно до планів воєнного часу; в) поширення на соціальну сферу інформаційно-психологічних відносин (або на окремі її частини) законів регулювання соціальних відносин у воєнний час; г) мобілізація та розгортання сил і засобів інформаційно-психологічної війни, доукомплектування органів та структур інформаційно-психологічного протиборства до штатів воєнного часу; ґ) розгортання системи діяльності державної влади щодо локалізації завданого воєнними діями збитку і відновлення оборонного потенціалу; д) створення стратегічних резервів.

4.2.2. Організаційні особливості системи забезпечення безпеки РФ в інформаційно-психологічному протиборстві

Оцінка статусних та функціональних ознак вищих державних органів влади і управління РФ дає підстави визначити, що суб'єкт оперативної діяльності складається за рівнем владних повноважень із трьох груп:

1. Президент РФ і органи влади президентського рівня.

2. Парламент РФ і органи влади парламентського рівня.

3. Уряд РФ і органи влади та управління урядового рівня. Сукупність владних, організаційно-розпорядчих і виконавчих органів, спеціальних служб, відповідальних за забезпечення національної та громадської безпеки і оборони, а також за захист національних інтересів, утворюють так звану "розвідувальну спільноту" Російської Федерації.

Отже, відповідно до теорії безпекознавства генеральним суб'єктом розвідувальної діяльності с держава (РФ) в особі Президента РФ і державних органів, які визначають політику і стратегію за відповідними напрямками державної діяльності, організовують, координують і контролюють діяльність силових структур і спецслужб РФ, а саме: 1) від Президента - Рада безпеки РФ; 2) від адміністрації Президента - Департамент правових питань з безпеко Державно-правового управління; 3) від уряду - а) Адміністративний департамент, б) Комісія з військово-промислових питань, яка відповідає за збір і розподіл заявок військово-промислового комплексу на добування розвідувальної інформації; 4) від Держдуми - Комітет з безпеки; 5) від Ради Федерації - Комітет з питань безпеки і оборони.

Виконавчим суб'єктом оперативної (розвідувальної і контр розвідувальної) діяльності є спецслужби РФ, відповідальні за різні сфери діяльності щодо забезпечення національної безпеки, головною складовою якої є державна безпека, та захисту життєво важливих національних інтересів:

За кордоном діють:

1) Розвідка: а) Служба зовнішньої розвідки (СЗР); б) Головне розвідувальне управління Генерального штабу ЗС (ГРУ);

2) Супутникова розвідка - Військово-топографічне управління (ВТУ) генштабу ЗС;

3) Координація діяльності зі спецслужбами СНД - Антитерористичний центр СНД (АТЦ СНД);

4) Міністерство іноземних справ - у межах принципів і норм міжнародного права здійснює політико-дипломатичну діяльність щодо реалізації зовнішньої політики держави.

У власній державі;

1) Контррозвідка - Федеральна служба безпеки;

2) Координація діяльності в боротьбі з тероризмом - Національний Антитерористичний комітет (HAK);

3) Захист інформації і протидія іноземним технічним розвідкам - Федеральна служба з технічного і експортного контролю (колишня Держтехкомісія);

4) Охорона керівників РФ: а) Федеральна служба охорони (ФСО); б) Головне управління спеціальних програм (ГУСП) Президента;

5) Економічна безпека - Федеральна митна служба;

6) Боротьба 3 наркотиками - Федеральна служба з контролю за оборотом наркотиків (ФСКН), колишній Держнаркоконтроль;

7) Боротьба з проявами тероризму - Міністерство внутрішніх справ.