Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 4.1.2. Особливості російського бачення пріоритетів геополітичної конкуренції в сучасному інформаційному суспільстві

4.2.1. Характерні особливості чинників впливу на визначення пріоритетів

Російські дослідники вважають, що система соціальних інформаційно-психологічних відносин сучасного суспільства формується в результаті впливу таких чинників: 1) ідеології інформаційного суспільства; 2) геополітичної конкуренції в глобальному інформаційно-психологічному просторі, яка набуває різних форм ІПП; 3) стани системи політичних відносин суспільства, змісту та спрямованості зовнішніх і внутрішніх політичних процесів; 4) процесів економічної, інформаційно-телекомунікаційної глобалізації; 5) політики інформаційного неоколоніалізму; 6) інформаційного протиборства, інформаційно-психологічної політики держав-учасниць ІП; 7) стану інформаційно-психологічної безпеки держав, їхніх союзів і коаліцій.

Дослідження всього різноманіття викликаних цими чинниками інформаційно-психологічних процесів дає досить повну характеристику стану системи соціальних інформаційно-психологічних відносин сучасного суспільства, а сама система чинників може бути використана як основа методів оцінки оперативної обстановки в областях (на об'єктах) інформаційно-психологічного простору, які репрезентують себе як центри зосередження інтересів учасників ІПП.

4.1.2.2. Процеси глобалізації є об'єктивним чинником, який створює сприятливі умови для розв'язання інформаційно-психологічної агресії і використання таємних операцій інформаційної війни з політичними цілями

Російські фахівці дійшли узгодженого висновку, що останніми десятиліттями процеси наближення і взаємопроникнення національних економік спрямовані на створення єдиних механізмів господарювання і набувають глобальних масштабів. Вони пронизують різні сторони соціально-економічного, політичного і культурного життя держав, що інтегруються. Відбувається цей процес переважно на основі розвитку комп'ютерних технологій.

Проте російськими ученими і фахівцями з безпекознавства констатується, що єдиного загальноприйнятого поняття глобалізації поки не існує через велику розмаїтість суперечливих концептуальних підходів до вивчення цього феномена.

У статті "Стратегія "глобалізаційного лідерства" для Росі" в "Независимой газете" (від 7 вересня 2000 р.) О. Ігнатов, генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами Президента РФ, намагається визначити певні обрії сучасного поняття "глобалізація". Так, зокрема, він вважає, що нині глобалізація як явище розглядається в декількох взаємозалежних аспектах.

Автори монографії роблять висновки, зазначаючи, що "процеси глобалізації формують середовище організації і проведення таємних операцій інформаційно-психологічної війни, інтегруючи в єдиний інформаційно-психологічний простір окремі сектори, сегменти та елементи національних інформаційно-психологічних просторів, зв'язуючи їх воєдино безліччю структурних прямих і зворотних зв'язків і тим самим роблячи об'єкти інформаційного протиборства максимально доступними для враження засобами інформаційно-психологічної війни. Глобалізація формує та розширює глобальну інформаційну сферу, стираючи державні, національні кордони та різні бар'єри, що дозволяє розв'язувати великомасштабну ІВ і обирати для таємних операцій як театр воєнних дій інформаційні простори цілих регіонів земної кулі".

У концепції ІП і державної інформаційної політики РФ обов'язково повинна враховуватися орієнтація сучасних концепцій інформаційно-психологічної війни на ведення бойових дій на глобальному рівні.

4.1.2.3. Геополітична конкуренція та інформаційно-психологічне протиборство в умовах інформаційного суспільства

Існує наукова гіпотеза - геополітична конкуренція в сучасному багатополярному світі є основною формою з'ясування відносин між геополітичними суб'єктами з приводу впливу на той чи інший простір, у результаті якого одні суб'єкти одержують переваги, а інші його втрачають, що відбивається на стані їхньої безпеки.

Дослідження російських та іноземних, зокрема українських, вчених і фахівців підтверджують також іншу наукову гіпотезу про те, що інформаційна революція останніх десятиліть призвела до поширення такого суперництва в інформаційно-психологічному просторі, у якому помітно міняється зміст геополітичної конкуренції - як через зміну змісту власне збройної боротьби, так і через ІПП, яке перехрещується зі збройною боротьбою, але повністю не співпадає.

ІПП є в сучасних умовах ефективним засобом забезпечення геополітичного балансу, але поки що не використовується повною мірою. Вирішення практичних завдань геополітичної конкурентної боротьби з використанням засобів і методів інформаційного протиборства дозволяє, зокрема, навіть слабким державам і коаліціям зберігати відносну незалежність у вигляді вибору власного зовнішньополітичного курсу і можливості давати гідну (асиметричну) відповідь на виклики конкуруючих геополітичних суб'єктів.

З розвитком мережевої інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури навіть вилучені з лінії безпосереднього зіткнення з імовірним супротивником райони і розташовані в них об'єкти залишаються в зоні досяжності сучасних засобів враження. Геополітичний простір набуває нових вимірів, включаючи в себе простір інформаційний та інформаційно-психологічний. Перетворення традиційної системи соціальних відносин індустріального суспільства в систему відносин суспільства інформаційного супроводжується докорінними змінами вигляду системи цінностей, яка сформувалася в умовах індустріального суспільства і багатополярної геополітичної картини світу, та характеру, змісту, принципів і пріоритетів геополітичної конкуренції.

Поява в геополітичній конкуренції нових суб'єктів (віртуальних співтовариств і транснаціональних корпорацій-провайдерів) і тенденції поступового витіснення ними традиційних держав зі сфери світової політики вимагає перегляду (модернізації) основних положень геополітики індустріального суспільства, а асиметричний характер ІПП створює необхідність визначення інформаційним суспільством нових геополітичних пріоритетів конкурентної боротьби.

Одним із таких пріоритетів нині є використання арсеналу сил, засобів і методів ІПВ (зокрема сил, засобів і методів ІВ як найбільш небезпечної та агресивної форми такого впливу) як основного інструмента досягнення геополітичної переваги.

Саме зсув найбільшої активності геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічний простір є основною причиною виникнення і стрімкого розвитку нових форм ІПП.

4.1.2.4. Глобалізація, інформаційна експансія, "інформаційно-психологічний неоколоніалізм" і безпека

Сучасна теорія глобалізації фрагментує процес глобалізації, додає її складовим самостійне значення і, за необхідності, акцентує увагу лише на деяких з них. Ідея глобального ринку та інформаційного суспільства є однією з ілюстрацій цього явища. Інформаційно-телекомунікаційна глобалізація включає розвиток комунікативних можливостей і використання космічного простору для передачі інформації, розвитку глобальних інформаційних мереж і комп'ютеризації виробництва та споживання.

Для будь-якої держави стан її політичних відносин з іншими державами є визначальним чинником внутрішньої стабільності та безпеки. Політика як низка діяльностей є важливим засобом зовнішнього впливу, який може мати форму агресії та призвести до помітного підриву могутності держави, яка стала жертвою агресії, руйнування її військового та економічного потенціалу і навіть до повного або часткового відділення суб'єктів і територій, її складових.

Прикладом повного відділення можуть слугувати розпади на початку XX ст. Австро-Угорської імперії, у другій половині цього ж століття - Британської, Французької, Іспанської, Португальської, Голландської імперій, а у 1991 році Радянської. Меншого масштабу подібні процеси відділення - Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія, Придністров'я і Косово.

Геополітика, яка вивчає стратегічні напрямки міжнародної політики в тісному взаємозв'язку з чинниками, пов'язаними з географічним положенням держав щодо різних видів територій, транспортних шляхів і основних джерел природних ресурсів, у XX ст. стала важливим інструментом, котрий дозволяє одним державам використовувати глибинні протиріччя з метою завдання збитку і шкоди безпеці інших держав, які дотримуються інших політичних поглядів на устрій світу. Не випадково геополітична доктрина 3. Бжезинського була покладена в основу стратегічного плану США щодо розвалу Радянського Союзу.

Геополітика завжди була пов'язана із забезпеченням безпеки держави, оскільки геополітичні процеси виникають та існують із приводу суперництва між геополітичними суб'єктами за вплив на той чи інший простір. З настанням епохи інформаційного суспільства геополітична картина світу кардинально змінилася.

У першу чергу, основним ресурсом в інформаційному суспільстві стала інформація та інформаційні технології, котрі витиснули або понизили значимість таких стратегічних ресурсів, як природні копалини, населення, територія тощо. З появою глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж змінився чинник відносної відкритості або замкнутості континентальних і морських держав, а також фактора віддаленості та досяжності. Нині інформація може передаватися по (ОТКС (оптово-телекомунікаційних системах) майже миттєво, а отже, в інформаційному суспільстві території зі слабко розвинутою мережею інфраструктури можуть виявитися більш відрізаними від суспільного життя і цивілізації, ніж острови в Тихому океані, обладнані системами супутникового зв'язку. Рівень розвитку мережевих технологій, їхня інтеграція в різні сфери громадського життя, концентрація вузлів мережевої інфраструктури та інших мережевих ресурсів на одних територіях та їхня відсутність на інших в інформаційному суспільстві завжди призводить до промислового, економічного, наукового відставання і загального регресу територій і держав, які знаходяться осторонь від інформаційних потоків.

Вивчення питання про те, хто реально контролює інформаційні потоки і мережеву інфраструктуру, направляючи її через території різних держав, може підказати ідею про поділ всіх держав в інформаційному просторі на держави, які володіють інформаційними та мережевими технологіями, та держави, які не мають власних позицій у цій сфері та знаходяться в залежності від спрямованості їхньої інформаційної політики, що може бути пов'язане з обмеженням національних інтересів. Таким чином, такі держави в інформаційно-психологічній сфері потрапляють майже в колоніальну залежність до держав - власників мереж і технологій, що дозволяє говорити про зародження в інформаційному суспільстві процесів поділу територій на колонії і метрополії, тобто процесів сучасного неоколоніалізму.

З появою інформаційно-телекомунікаційних мереж межі між державами набули прозорості для переміщення головного ресурсу інформаційного суспільства - інформації. Виникнення транснаціональних корпорацій-провайдерів перетворило їх, поряд з традиційними державами, у ще один впливовий суб'єкт геополітичних відносин. Інформаційно-психологічні війни помітно змінили стан воєнно-стратегічного балансу, який склався у світі після Другої світової війни, і призвели до переоцінки збитків і шкоди, що можуть бути спричинені застосуванням звичайних видів озброєнь, а отже, і переоцінки військово-політичного потенціалу, котрий є важливою геополітичною категорією.

Сучасне інформаційне суспільство встановлює нові геополітичні пріоритети, які визначають напрями діяльності державних структур влади в інформаційному (інформаційно-психологічному) просторі.

1. Розширення поняття геополітичного простору і простору геополітичної конкуренції. Геополітичний простір здобуває новий вимір" включаючи в себе простір інформаційних і психологічних відносин сучасного суспільства. Боротьба геополітичних суб'єктів, їхніх союзів і коаліцій за досягнення інформаційної переваги, за володіння більш розвиненими інформаційними ресурсами, які відкривають кращі можливості для встановлення контролю над інформаційними ресурсами суперників у цій боротьбі, стає основним напрямком геополітичної конкуренції та істотно змінює весь її характер.

2. Зміни в оцінці стратегічно важливих ресурсів. До інформаційних ресурсів інформаційного суспільства, включають інформаційні потоки, інформаційно-телекомунікаційні мережі та об'єкти їхньої інфраструктури, а також джерела, які породжують (генерують) або додають інформації у процесі аналізу та обробки нових рис (наприклад, портали науково-дослідницьких центрів з їх високим інтелектуальним потенціалом), є найважливішим стратегічним ресурсом для кожного суб'єкта геополітичної конкуренції, за володіння яким переважно і розгортається геополітична боротьба.

Інформація як базовий і найбільш універсальний елемент цього ресурсу має унікальні властивості подільності та відтворюваності, що помітно впливає на загальну оцінку потенціалу того чи іншого геополітичного суб'єкта, на можливості впливу на нього ззовні, його здатність до стійкого розвитку в таких умовах, приймання інформаційного трансферту, прихованого перерозподіленого інформаційного ресурсу супротивника силами, засобами, способами та прийомами ШВ.

3. Зміни у виборі та оцінці традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі. В інформаційному суспільстві вибір традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі залежить не від їхнього острівного чи континентального розташування та переважної ролі морських чи сухопутних комунікацій у переміщенні людських ресурсів і матеріальних цінностей, а від рівня розвитку інформаційних ресурсів та від їхньої сумісності (можливості

і їхнього спільного використання в загальних цілях), а також від сумісності національних ідеологій їхнього удосконалювання і подальшого розвитку. При цьому традиційно "морська" і традиційно "континентальна" держави можуть виступати в інформаційно-психологічній боротьбі у вигляді коаліції, переслідуючи загальні геополітичні цілі.

4. Нові суб'єкти геополітичної конкуренції (віртуальні коаліції, ТНК-провайдери тощо). Крім традиційних суб'єктів геополітичної конкуренції, які діють на глобальному і регіональному рівні, - держав і

І різного роду міждержавних коаліцій - в інформаційно-психологічному просторі виникають принципово нові утворення, які вступають у геополітичну боротьбу - ТНК-провайдери, віртуальні союзи і коаліції, в які на рівних правах можуть входити держави, транснаціональні корпорації, медіа-холдинги і т. ін., масштаби діяльності яких мають глобальний характер, а результати їх діяльності можуть призводити до наслідків, які впливають на політику держав та їхніх класичних коаліцій на міжнародному рівні. При цьому володіння державним суверенітетом, власною територією і населенням зовсім не є обов'язковою умовою участі суб'єкта в геополітичній конкуренції, що істотно відрізняє інформаційне суспільство від індустріального.

5. Багатоплановість геополітичної конкуренції. У сучасному світі конфлікти та протиріччя співіснують з координацією дій і співробітництвом, знаходячись у діалектичній єдності. Справа не зводиться до того, що одна велика група протиріч між країнами або групами держав врівноважується нагальною необхідністю кооперації в іншій сфері (безпеки). Йдеться про наявність одночасно протиріччя і кооперації усередині ділових напрямків спілкування держав.

У геополітичній конкуренції, що розгортається в інформаційно-психологічній сфері, немає постійних союзників і супротивників - геополітичні суб'єкти одночасно можуть знаходитися в конфлікті з іншими суб'єктами геополітичної конкуренції з приводу впливу на той чи інший вимір частини інформаційно-психологічної сфери та у коаліції - із приводу впливу на іншу її частину.

Категорії оцінки сили суб'єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері. Категорія інтересу - досягнення переваги (домінування) в інформаційно-психологічній сфері.

Способи реалізації інтересів - це АІА та СІО (геополітична експансія у формі ІВ) і з метою зміцнення сукупної геополітичної сили держави (суб'єкта геополітичної конкуренції), створення нових коаліцій з іншими аполітичними суб'єктами, суперництва усередині них за лідерство і конкуренцію за додаткові приватні переваги як безпосередньо у відносинах між провідними країнами у середині коаліції, між коаліціями держав, так і в ключових районах світу.

Оцінка геополітичної могутності держави-суб'єкта геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічному просторі заснована на рівні розвитку інформаційно-телекомунікаційної структури, обсягах потоків накопиченої та циркулюючої у цих мережах інформації та лідерства в розробці, впровадженні високих технологій і ступеня інформаційного домінування щодо інших суб'єктів геополітичної конкуренції. Зазначене домінування, зокрема, може виявлятися через інформаційну (економічну, політичну, культурну) залежність національних інформаційно-телекомунікаційних структур цих суб'єктів від імпорту стратегічно важливої інформації та інформаційних технологій від суб'єкта-донора.

Нині, коли основна сутичка за сфери впливу, що досягає розмаху боротьби за переділ світу, ведеться в інформаційно-психологічній сфері особливими, латентними методами і засобами, до поняття могутності (сили) геополітичного суб'єкта, крім його інформаційних ресурсів, володіння інформаційною зброєю і практичним досвідом його застосування, входить потенціал відображення інформаційно-психологічної агресії, яка включає в себе психічне здоров'я суспільства і чинники, які пов'язують інформаційне суспільство в єдине соціально-культурне шле - національну самосвідомість, національну ідеологію і чітку, послідовну та ефективну інформаційну політику.

7.ІПВ як засіб забезпечення геополітичного балансу. ІП реалізоване у формі СІО, - основний засіб забезпечення геополітичного балансу в сучасному багатополярному світі. У зв'язку з цим вирішення практичних завдань геополітичної конкурентної боротьби з використанням засобів і методів ІП дозволяє, зокрема, навіть слабким державам і коаліціям давати асиметричну відповідь на виклик конкуруючих геополітичних суб'єктів.

В умовах зростання держав (до рівня супердержав), які поглинають нові території з самостійними геополітичними суб'єктами, які раніше домінували на цих територіях, ІПВ стає основним сполучним "утримувачем" геополітичних суб'єктів у складі держави чи іншої коаліції, тобто головним геополітичним чинником, здатним, використовуючи перевагу інформаційної інфраструктури центральної влади супердержави, достатньо швидко, повно і точно передати необхідний управлінський вплив у потрібну точку простору.

8. Експансія. Традиційно під експансією в геополітику розумілися насамперед територіальні придбання і встановлення воєнно-політичних сфер впливу, а також діяльність у даному напрямку (політика експансії). Нині експансія - це безупинний політичний процес, націлений на безліч об'єктів і тому породжує в результаті зіткнення інтересів цілий комплекс різнопланових конфліктів.

Так звана "мирна" експансія здійснюється багатьма державами та їхніми угрупованнями один проти одного одночасно, тому можна говорити про їхнє "взаємопроникнення" або, іншими словами, утворення комплексу взаємозалежностей і протиріч (наприклад, забезпечення інформаційної переваги). Внутрікоаліційна експансія періодично супроводжується добровільними взаємними поступками сторін, хоча їхній баланс сил, звичайно, сприяє найсильнішому з них.

Експансія геополітичного суб'єкта в інформаційно-психологічному просторі виявляється в досягненні інформаційного домінування засобами інформаційно-психологічної війни (дешевими, універсальними, конспіративними, доступними й такими, що мають високу оперативність та ефективність застосування), яка, незважаючи на свою явно агресивну природу, ще не відноситься сучасним інформаційним суспільством до розряду збройної агресії з огляду на явні переваги інформаційно-психологічної агресії перед агресією військовою. В інформаційному суспільстві операції ШВ є основною формою експансії, яка використовується політичним керівництвом держави для поширення свого впливу на інші суб'єкти геополітичної конкуренції, з метою захисту національних інтересів і забезпечення державної безпеки.

Це зумовлено тим, що навіть найагресивніша інформаційно-психологічна експансія нині навряд чи здатна стати причиною прямої збройної конфронтації, а в чинному міжнародному праві та у законодавствах більшості розвинених держав світу немає кваліфікації інформаційно-психологічної агресії та війни як злочинних діянь, які загрожують національній і міжнародній безпеці (тобто в більшості випадків у результаті проведення операцій ІВ така експансія залишається безкарною).

9, Неоколоніалізм інформаційного суспільства. Важливою рисою інформаційно-психологічної експансії суб'єктів геополітичної конкуренції є так званий "інформаційний (інформаційно-психологічний) неоколоніалізм", який поділяє усі країни та регіони світу на суб'єкти, які домінують в інформаційно-психологічному просторі та які є джерелами експансії, і на суб'єкти, котрі не володіють необхідними інформаційними ресурсами, технологіями і розвиненою інформаційно-телекомунікаційною інфраструктурою і тому е інформаційно залежними від суб'єктів-домінантів.

З цієї причини, застосовуючи новітні методи інформаційної експансії, суб'єкти-домінанти роблять "недостатньо Інформаційно забезпечених суб'єктів" інформаційно залежними від них, перетворюючи останніх на "об'єктів інформаційної експансії". Роль таких суб'єктів в інформаційно-психологічному просторі досить очевидна: вони стають джерелами найважливішого стратегічного ресурсу інформаційного суспільства - інформації та знань - для провідних інформаційно розвинених держав світу.

Інформаційно-психологічний неоколоніалізм є агресивною ідеологією досягнення геополітичної переваги, ставить за мету зміну структури глобального інформаційно-психологічного простору і допускає необхідність залучення арсеналу сил. засобів і методів ІПП для досягнення цих цілей.

За визначенням автора цього розділу, "надбудовними" можуть бути як владні структури нових держав-метрополій, так і "віртуальні співтовариства" та ТНК-провайдери, які нині намагаються потіснити монопольне владне положення традиційних держав у сфері геополітики, геоекономіки, геостратегії, геоінформаційної політики взагалі. Російські дослідники зазначають, що форма організації системи політичних відносин інформаційного суспільства на глобальному (геополітичному) рівні визначає явище, яке отримало назву інформаційного протиборства.

4.1.2.5. Стан системи політичних відносин суспільства, зміст і спрямованість зовнішніх та внутрішніх політичних процесів в інформаційному суспільстві є найважливішим чинником, який формує систему інформаційно-психологічних відносин.

Інформаційно-психологічна безпека е найважливішим критерієм оцінки стабільності системи соціальних, духовних, політичних відносин сучасного суспільства в інформаційно-психологічній сфері. Разом з тим, інформаційно-психологічна безпека е головним стратегічним об'єктом комплексного впливу, здійснюваного у формі таємних операцій ІВ, котра визначає характер вибору цілей, завдань, формування виконавчого механізму, методів і форм використання сил і засобів таємних операцій на різних рівнях - оперативному, тактичному і стратегічному. Забезпечення інформаційно-психологічної безпеки є пріоритетним напрямком державної інформаційної політики.

Процеси і конфлікти, що розвиваються в інформаційно-психологічній сфері суспільства, по-перше, є проекцією (відображенням) на цю сферу політичної активності різних соціальних шарів, груп, політичних партій і об'єднань та інших суб'єктів суспільної діяльності сучасного інформаційного суспільства.

По-друге, інформаційно-психологічні конфлікти можуть відігравати в політичних процесах, що їх ініціювали, як несамостійну роль (забезпечуючи досягнення цілей політичними засобами в політичній сфері суспільства), так і роль самостійну, незалежну від подальших стадій розвитку вихідних політичних процесів, які їх ініціювали.

По-третє, зворотне твердження - конфлікти та процеси в інформаційно-психологічній сфері можуть породжувати соціальні, політичні, етнічні та інші процеси, які змінюють стан безпеки держави і суспільства загалом.

По-четверте, інформаційно-психологічні процеси, які породжують такі зміни стану безпеки, протікають, як правило, у прихованій (латентній) формі та виявляються через результат еволюційного розвитку такого процесу лише в момент його кульмінації (коли всі таємні цілі вже досягнуті).

У такому випадку лише у результаті агентурно-оперативної та інформаційно-аналітичної діяльності спецслужб можуть на ранніх стадіях викриватися як процес зародження і виникнення нових, так і ескалація колишніх соціальних, економічних, політичних, етнічних, конфесіональних явищ і процесів.

4.1.2.6. Сутність теоретико-правових аспектів парадигми сучасної теорії забезпечення протидії агресивному інформаційно-психологічному впливу іноземних держав, організацій і фізичних осіб

Незважаючи на загальновизнану небезпеку акцій, заходів і операцій ІВ, які завдають шкоду не меншу, ніж під час ведення бойових дій, термін "інформаційна війна" все ще має публіцистичний характер і не одержав чіткого визнання в російських наукових колах. Про це свідчать дискусії, що не припиняються, із приводу того, що ж насправді ховається під цим поняттям, у чому сутність явищ, які належать до "інформаційних воєн", а також суперечки з приводу коректності та принципової застосовності цього терміна до тієї сфери соціальних взаємин, які прийнято називати "інформаційним конфліктом", "інформаційним протиборством" або " конфліктом інтересів в інформаційній сфері соціальних систем". У науковій літературі спостерігається використання декілька десятків різних формулювань "інформаційної війни", явні (індивідуальні) достоїнства і настільки ж явні недоліки яких не дозволяють віддати абсолютну перевагу жодному з них. Проте загалом ці визначення досить повно й однозначно (зрозуміло, поки що лише на прикладному рівні) виділяють із усілякого різноманіття існуючих у сучасному соціальному суспільстві взаємин ті соціальні явища, взаємини і процеси, які можна виділити в окрему групу з умовною назвою "інформаційна війна ",

Жодне з існуючих нині визначень "інформаційної (інформаційно-психологічної) війни" не дозволяє виділити з усього різноманіття акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу ті з них, які репрезентують вищу ступінь небезпеки для держави та суспільства і цілком справедливо можуть бути віднесені до категорії " воєнних Дій".

Зокрема, доктор технічних наук професор С. П. Расторгуєв визначає поняття "інформаційної війни" як "відкриті та приховані цілеспрямовані інформаційні впливи інформаційних систем одна на одну з метою одержання визначеного виграшу в матеріальній сфері". Прекрасне визначення, в якому вірно зазначені дві основних ознаки ІВ.

По-перше, основним завданням ІВ на тактичному рівні є одержання визначеного матеріального виграшу (переваги), при цьому в процесі ІВ одні учасники протиборства ці переваги одержують, а інші їх утрачають. Для тих, хто переваги втрачає, ці втрати можуть служити кількісним вираженням матеріального збитку, завданих війною.

По-друге, ІВ здійснюється в результаті використання відкритих і прихованих інформаційних впливів.

Однак розглядаючи визначення "інформаційної війни", дане С, П. Расторгуєвим, неважко встановити, що під нього підпадає майже будь-яка акція, захід, операція ІПВ.

Таким чином, використання багатьох найбільш розповсюджених у науковій літературі визначень інформаційної війни для оцінки ступеня небезпеки негативних інформаційно-психологічних явищ, що виявляються, і процесів вимагає додаткового уточнення або доповнення цих формулювань низкою ознак і деталей, властивих лише акціям, заходам і операціям ІВ. Одним із таких ознак може бути факт застосування "інформаційної зброї". Іншою ознакою ІВ може служить особлива, характерна лише для війни, організаційна форма реалізації намірів - таємні операції.

Незважаючи на численні роботи, присвячені тематиці "інформаційної війни", її інформаційно-психологічна складова залишається майже недослідженою. Вивчення глибинних процесів і закономірностей розвитку системи інформаційно-психологічних відносин сучасного інформаційного суспільства вимагає розробки концепції інформаційно-психологічної війни, в якій розкривалися б мета, завдання, принципи, закономірності, сутність і зміст ІПП, здійснюваного у формі АІА, СІО та ІВ.

Безумовно, у концепції, крім основних розділів, присвячених характеристиці середовища проведення операцій інформаційно-психологічної війни, сутності та змісту "інформаційної війни", "психологічної війни ", "інформаційно-психологічних операцій ", повинна ввійти методика аналітичної реконструкції задуму, цілей, завдань, етапів і структурних елементів таємної інформаційно-психологічної операції за її зовнішніми ознаками, слідами і проявами.

АІА та СІО уражають розмаїтістю тактичних прийомів використання широкого спектра засобів, форм та методів ШВ на систему соціальних відносин держави, індивідуальну і масову свідомість громадянського суспільства, на систему державної влади. Проте методика проведення наукових досліджень вимагає існування способу універсального формалізованого представлення структури будь-якої таємної операції у вигляді сукупності кінцевого числа елементів, об'єднаних прямими та зворотними зв'язками, які випливають з цілей, завдань таємної операції і сукупності поглядів її керівництва на способи досягнення цих цілей.

Одним з можливих способів побудови "атомарної" моделі таємної інформаційно-психологічної операції, на думку авторів монографії, може бути виділення шести різновидів інформаційно-психологічного впливу (дезінформування, маніпулювання, пропаганда, лобіювання, управління кризами і шантаж) в окрему групу основних складових таємних операцій "інформаційно-психологічної війни" і прийняття як постулату твердження про те, що всі таємні операції інформаційно-психологічного впливу являють собою різні комбінації цих шести основних елементів, об'єднаних загальним оперативним задумом, цілями, завданнями та ідеологією.

Однією з найважливіших теоретичних проблем вивчення процесів зародження і розвитку конфліктів у сфері інформаційно-психологічних відносин є визначення того моменту, коли звичайна, пересічна конкуренція перетворюється в агресію, а агресія - у війну. Усім трьом формам інформаційно-психологічних відносин (конкуренція, агресія, війна) відповідають свої адекватні зовнішньому ступеню небезпеки системи методів протидії, які припускають різну тактику організації протидії з використанням помірних, інтенсивних або радикальних методів розв'язання політичних протиріч, використання для відображення ворожих зазіхань різних за своєю чисельністю та складом сил і засобів, у тому числі, у випадку війни, використання інформаційної зброї та звичайних збройних сил держави.

Автори монографії вважають, що для організації ефективної державної системи протидії АІА, СІО та ІВ і для визначення адекватного ступеня зовнішньої небезпеки форми державного реагування (протидії) у кожному конкретному випадку зовнішньої агресії мають вирішуватися такі завдання.

1. Провести класифікацію всіх різновидів організованого зовнішнього ІПВ, застосовуваного іноземними державами та іншими учасниками ІПП в агресивних цілях, розділивши ці форми та різновиди на декілька категорій за обраними критеріями (наприклад, за ступенем небезпеки для особистості, суспільства і держави, за ступенем завданого збитку і шкоди національним інтересам, державній і громадській безпеці, психічному здоров'ю населення, за масштабами агресії і т. ін.) з метою визначення адекватних заходів і організаційних форм протидії для кожної виділеної в процесі класифікації категорії агресії.

Одним з можливих варіантів такого поділу може стати поділ застосування в інформаційному протиборстві організованих агресивних інформаційно-психологічних впливів на такі категорій 1) інформаційно-психологічну боротьбу низького ступеня агресивності, до якої можна віднести, наприклад, діяльність іноземних держав та інших учасників інформаційного протиборства в напрямку створення умов для спонукання органів влади до здійснення діянь, вигідних для зовнішнього джерела інформаційно-психологічного впливу (так зване приховане управління); 2) інформаційно-психологічну агресію; 3) інформаційно-психологічну війну, віднісши до категорії війни найбільш небезпечні акції, заходи, операції агресивного ІПВ.

У рамках цієї класифікації такий вид комплексного впливу, як інформаційно-психологічна експансія, не є окремим самостійним видом інформаційно-психологічної боротьби та відноситься росіянами до засобів створення сприятливих умов для організації прихованого управління.

У випадку використання цієї схеми поділу організованих агресивних ІПВ на категорії за ступенем соціальної небезпеки необхідно чітко та однозначно визначити поняття "інформаційно-психологічної експансії", "інформаційно-психологічної агресії", "інформаційно-психологічної війни", які не дозволяють відносити ту ж саму агресивну акцію (захід, операцію) одночасно до декількох категорій.

2. Для кожної категорії агресивних ІПВ необхідно визначити кінцевий набір ознак, які дозволили б віднести будь-який виявлений ІПВ до однієї з таких категорій і таким чином визначити ступінь її соціальної небезпеки.

3. Відповідно до встановленого ступеня соціальної небезпеки виявлених акцій, заходів, операцій інформаційно-психологічного впливу.

віднесених до виділених раніше категорій, необхідно для кожної такої категорії (групи) визначити адекватну цій небезпеці загальнодержавну систему заходів протидії.

Протидія операціям ІВ та інших ворожих акцій може містити в собі не тільки пряму боротьбу із силами і засобами агресора, а й знищення, придушення, нейтралізацію або локалізацію джерел інформаційно-психологічної агресії. У цьому випадку неопрацьованою науковою проблемою залишається визначення, класифікація і типологія джерел інформаційно-психологічної агресії, зокрема ІВ.

Щодо правового забезпечення діяльності держави з організації системи протидії АІА, СІО та ІВ зовсім неопрацьованою залишається проблема кримінально-правової та кримінологічної характеристики операцій ІВ - як складних операцій, до яких відносяться, наприклад, деякі піар-кампанії або деякі кампанії з організації та проведення виборів, так і щодо простих і умовно неподільних основних складових цих операцій, таких, наприклад, як дезінформування, маніпулювання, лобіювання, пропаганда або приховане керування кризами. Відсутність юридичної кваліфікації цих діянь не дозволяє використовувати повною мірою чинне кримінальне законодавство з метою припинення агресивного ІПВ.

Щодо правового забезпечення діяльності органів державної влади, які беруть участь в інформаційному протиборстві, неопрацьованими залишаються такі проблеми: 1) відсутні норми федерального законодавства, які дають юридичну кваліфікацію, кримінально-правову і кримінологічну характеристику АІА, СІО та ІВ, які відносять їх до протиправних діянь і встановлюють ступінь їхньої соціальної небезпеки та обсяг відповідальності фізичних осіб за організацію, підготовку, виконання і пособництво у здійсненні ц