Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 5.1. Особливості формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

Під час висвітлення різних аспектів практики реалізації Французькою Республікою розвідувально-інформаційних і розвідувально-підривних заходів у рамках таємної політики держави щодо партнерів чи конкурентів - іноземних держав та організацій - необхідно мати на увазі той факт, що у зовнішній діяльності французьких спецслужб її керівники офіційно проголошують принцип "цивілізованої розвідки", який передбачає максимальне дотримання в оперативній діяльності співробітниками французького законодавства та положень Міжнародного права. У зв'язку з цим велика роль у розвідувальній діяльності відводиться використанню різноманітних форм і методів легальної розвідки, зокрема з позицій національної території Франції та третіх держав, куди традиційно прибувають також і громадяни України в потоці учасників міжнародних і міждержавних зв'язків.

Керуючись загальним концептуальним підходом до організаційно-тактичних особливостей розвідувальної діяльності, здійснення заходів реалізації політики інформаційної безпеки держави покладене на утворену систему державних органів і спецслужб, яка доповнюється низкою напівдержавних та неурядових національних організацій і структур. Французькі військово-політичні структури діють у відносно чітко визначених законодавством межах, за встановленими правилами та традиціями, відстоюючи волю правлячих кіл загалом. Тому французька політика у військовій сфері та особливо в галузі оперативної діяльності спецслужб, які зобов'язані забезпечувати не лише інформаційно-аналітичний супровід, а й створення сприятливих умов та оперативне прикриття силової підтримки зовнішньополітичних акцій держави, не підвладна різким коливанням, досить консервативна, має сталий характер і піддається прогнозуванню.

5.1. Особливості формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

Французькою правлячою елітою визнається той факт, що військово-політичні альянси, які протидіяли один одному, безповоротно відійшли в минуле. Проте констатується, що з огляду на подвійну загрозу зі Сходу та Півдня, Європа вже не має оперативної системи безпеки. Інститути, які збереглися після "холодної війни", - НАТО, ОБСЄ, ЗЄС - мають бути докорінним чином перебудовані, їх завдання переглянуті. Водночас по-новому визначені роль і місце кожної із вчорашніх великих держав: США, Німеччини, Великої Британії, Франції, Росії та Китаю. В урядових колах Франції чітко усвідомлюють необхідність пошуку основи для взаєморозуміння і довіри, оскільки без орієнтирів та ясної політичної волі, а також без достатніх коштів (бюджетні асигнування на оборону в провідних розвинених країнах, окрім Японії, скорочуються), усі дебати на різних рівнях будуть марними.

У березні 1994 р. у Франції був опублікований глобальний огляд з питань оборони під назвою "Біла книга оборони - 94" (перший з 1972 р.), в якому політика держави все більше орієнтована на Західноєвропейський союз, держави сфери традиційного французького впливу - Середземноморського регіону та Африки. Тут у загальних рисах викладено плани Французької Республіки на середню стратегічну перспективу, а саме - до 2015-2020 років.

Після розпаду Світової французької колоніальної імперії правляча еліта Французької Республіки як політична сила континентальної метрополії чітко усвідомила, що брак достатніх національних ресурсів для здійснення в сучасних умовах силовими методами глобальної світової політики має компенсуватися гнучкою дипломатичною і таємною розвідувальною діяльностями, які, взаємодоповнюючи одна одну, мають бути забезпечені міцним інформаційно-психологічним забезпеченням, насамперед державними і підконтрольними недержавними ЗМІ. У зазначених умовах вище політичне і військове керівництво держави винайшло і використовує у зовнішній політиці тактику "тимчасових союзів". Водночас для досягнення переваг над своїми європейськими партнерами французьке керівництво змогло домогтися дипломатичними засобами у поєднанні із заходами спецслужб обрання-представників Франції на ключові посади майже всіх найважливіших міжнародних політичних і фінансово-економічних структур, які визначають політику в Європі, для надання вигідного впливу на міждержавні відносини.

Одним із видатних досягнень спільних заходів французьких спеціальних і дипломатичних служб та ЗМІ є реальне визнання в європейських політичних колах того факту, що Франція, після США і ФРН, стала найбільш впливовою державою на континенті з чітко визначеними стратегічними і тактичними цілями. Головними серед них є підтримка іміджу "держави, яка творить світову історію" через зміцнення и позицій в Західноєвропейському союзі та посилення його впливу насамперед на держави Східної Європи з метою послаблення ролі Сполучених Штатів і Росії в європейських справах.

Франція приділяє більше уваги середземноморським та африканським державам, насамперед франкомовним, які правлячими колами Французької Республіки розглядаються як чинник проникнення і закріплення французької присутності" в цих регіонах.

Щодо контактів з державами Азії та Латинської Америки в Парижі вважають за доцільне займати очікувальну позицію, оскільки немає впевненості в тому, що значна конкурентоздатність цих регіонів у економічному та торговельному плані не переросте в реальну загрозливу політико-економічну силу.

Незважаючи на наявність французьких інтересів у різних регіонах світу, для правлячих кіл Франції європейські справи залишаються найважливішими. Першочерговим напрямком зовнішньополітичної діяльності на континенті розглядаються заходи зі зміцнення Європейського Союзу, оскільки прагнення до європейської ідентичності народів збігається з об'єднанням економічно значущих масштабів і бажанням бачити об'єднану міжнародну спільноту без зміни національних структур та їх внутрішньої суті. Зазначеним вище і викликана поява теорії "концентричних кругів", у межах якої має бути створена Європейська солідарність.

Вважається, що головним стрижнем європейської стабільності є угода про співробітництво між Францією та Німеччиною, яка сприяє взаємопроникненню двох культур та зміцненню європейської солідарності, особливо у сфері грошово-економічних відносин.

Франція вважає, що у низці основних секторів, які потребують державного захисту, поряд з енергетикою, транспортом, фінансами є інформаційна сфера, зокрема системи забезпечення безпека інформації обмеженого користування, насамперед державної таємниці" та телекомунікаційні служби. Можна зробити висновок, що саме в цьому виявляється новий елемент у понятті сучасної багатовекторності геостратегії французької правлячої еліти, що безпосередньо впливає на особливості вибору способів використання оперативних можливостей національних спецслужб, ЗМІ та інших державних і неурядових структур, залучених до реалізації політики інформаційної безпеки французького суспільства і держави. Як наслідок - національний інформаційний простір Французької Республіки стає основним об'єктом захисту під час формування відповідних завдань, структури механізму та сучасного поняття тактики реалізації його сил і засобів у розвідувально-інформаційних та розвідувально-підривних заходах, зокрема у діяльності спецслужб Щодо проведення спеціальних заходів, пов'язаних із захистом французького інформаційного простору від негативних зовнішніх проявів і здійснення вигідних легальних та таємних вигідних впливів на іноземних партнерів і/або опонентів.

Французькі геостратеги вважають, що у сучасному інформаційному протиборстві такі явища, як тероризм, релігійний та націоналістичний екстремізм, гонка озброєнь, торгівля наркотиками та діяльність мафіозних структур є додатковим геополітичним чинником психологічного впливу на населення держави, який разом із спрямованими діями ЗМІ може призвести до економічного і демографічного дисбалансу у французькому суспільстві. У цьому випадку безумовно розширення діяльності засобів масової інформації поза контролем держави має розглядатися як непередбачуваний чинник, який може спровокувати застосування збройних сил, які конкурують на міжнародній арені.

У зв'язку з цим можна зазначити, що стратегічна доктрина безпеки Франції змінена докорінно: якщо раніше першочергове значення відводилося ядерним засобам стримування як єдиному інструменту залякування конкурентів і супротивників, оскільки вважалося при цьому, що бойові дії зводитимуться до мінімуму, то нині у військових колах починають віддавати пріоритет звичайним видам особливо точних озброєнь, які визначаються за новими якостями також як стратегічні. У попередні роки такі системи були модернізовані та пристосовані для використання в Європі, Середземномор'ї та Африці. Поряд із підвищенням уваги до модернізації класичних високоточних озброєнь французьке керівництво визначає "інформаційну зброю" як обов'язковий компонент сучасної війни, без якого будь-яка військова, економічна чи науково-технічна могутність держави може бути зведена супротивником нанівець. Під впливом цього, за вказівкою колишнього Президента Франції соціаліста Франсуа Міттерана, вирішено було навіть обмежити рамки використання чинника "ядерних озброєнь" лише її інформаційним аспектом під час розробки заходів ІПП.

Нині загальний штат розвідувальної спільноти Франції становить близько 12 779 співробітників, які працюють у службах, підлеглих трьом різним міністерствам. В урядовому бюджеті передбачене оновлення розділу про французькі спецслужби, у ньому, зокрема, з'явилися дані про бюджети і штати секретних служб, їхню реорганізацію тощо.