Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - 1.2. Інформаційне суспільство і відкритість влади

Інформаційне суспільство висуває свої власні вимоги до органів державної влади і місцевого самоуправління. Відбувається зміна варіантів функціонування: від адміністративно-командного, коли роль громадськості мінімізована, до демократичного, коли роль громадськості є найбільшою за всю історію існування людства. І сьогодні ми бачимо, що саме такий варіант є більш цікавим економічно, бо створює більше можливостей для розвитку країни. Ф. Фукуяма в свій час вбачав негативні наслідки для СРСР саме в тому, що економічна конкуренція примусила вивести на перші позиції інженерів, вчених, які мали інші уявлення про демократію, ніж номенклатура. Тобто необхідність змін економічних призвела до змін політичних.

Інформаційне суспільство дає змогу задовольняти нові типи вимог, що виникають сьогодні і будуть виникати завтра. Можна перерахувати такі відмінності, за якими цей новий світ відрізняється від звичного: більша динаміка розвитку, яку не можна порівняти, наприклад, з аграрним суспільством, коли роками не було ніяких нових подій; вироблення більш суттєвих адаптивних можливостей в людини, оскільки вона частіше потрапляє в неочікувані ситуацій; більша відкритість до інноваційних технологій. Головною своєю рисою суспільств минулого (на кшталт конфуціанського Китаю), навпаки, була закритість до інформації з інших суспільств. Вони робили це, піднімаючи себе на недосяжний для інших рівень. Представники інших суспільств не розглядалися як рівні.

Демократія є щоденним процесом відстоювання власних прав з боку громадян. Демократичні уряди так само, як і недемократичні, намагаються заховати невигідну для них інформацію, що яскраво демонструє вся історія минулого сторіччя. Природна реакція на негативні вчинки Р. Ніксона чи Б. Клінтона стає національною реакцією виключно завдяки оптимальному функціонуванню ЗМІ. Замовчування негативу може призвести, навпаки, до політичної кризи.

Аксіома відкритості влади є єдиною відповіддю на нові можливості інформаційних технологій з управління масовою свідомістю з боку влади. Ця антитеза маніпулюванню захищає населення від можливих негативних наслідків. Концентрація влади гальмується завдяки прозорості й відкритості її дій. Це стає одним із варіантів контролю з боку громадськості, тобто відбувається перерозподіл влади, хоча б і на інформаційному рівні. Але оскільки інформаційний рівень легко перекодується у владний (загадаймо відомий ефект CNN, коли владні рішення приймаються під суттєвим тиском ЗМІ), то статус прозорості й відкритості набуває нового значення.

Е. Тоффлер писав про "демасифікацію" комунікацій як про важливу рису інформаційного суспільства. Наступним кроком з демократичного управління суспільством теж має стати "демасифікація" впливу кожного окремого громадянина на владу. І тут найближчі роки дадуть можливість побачити типи взаємодії. Розвиток зв'язків з громадськістю також демонструє експлуатацію саме зворотного зв'язку від населення до влади, коли влада стає принципово залежною від інтересів населення. В цьому ж напрямку працює і ідея електронного уряду як варіант відкритості, але вже в Інтернет-просторі.

Нова роль політтехнологів – це теж прояв нових типів функціонування влади і населення в інформаційному суспільстві. Політтехнолог "адаптує" політика до влади, коли в минулому, навпаки, населення мало "адаптуватися" до власного монарха. Можна згадати діяльність Петра І, якого тогочасне населення взагалі стало вважати Антихристом, на якого за кордоном було замінено справжнього царя. Політичні партії, намагаючись досягти перемоги в світі реальності, звертаються до інформаційного чи віртуального світів. Це пов'язано, поміж іншим, і з тим, що лише невеликий відсоток виборців має безпосередній контакт з представником тієї чи іншої партії. Всі інші мають орієнтуватися на інформацію, що породжується ЗМІ. Рішення виборця є таким, що зроблене виключно на підставі інформаційного контексту.

Відповідно виникає взаємовплив закономірностей одного рівня з іншими:

А. ІНФОРМАЦІЙНИЙ СВІТ – РЕАЛЬНИЙ СВІТ. Закони інформаційного світу роблять з виборчого процесу виключно перегони, де немає звертання до суттєвих програмних речей, а головним стають рейтинги.

Б. ВІРТУАЛЬНИЙ СВІТ – ІНФОРМАЦІЙНИЙ СВІТ. Відомий феномен вибіркового сприйняття демонструє роль саме віртуальних конструкцій. З інформаційного потоку людина бере лише те, що не суперечить її уявленням, відкидаючи те, що вступає з ними у протиріччя.

У військових статутах йдеться про контроль і домінування в інформаційному просторі. Те саме можна сказати і про віртуальний простір. Досягнення перемоги на віртуальному рівні дає суттєві переваги на інформаційному рівні. Домінування на інформаційному рівні дає переваги в просторі реальності.

Комуністична партія пройшла етап від домінування в віртуальному/інформаційному просторі до маргінальних позицій, але це все одно дає змогу контролювати віртуальний світ сучасної людини, не маючи реально ніякої політичної реклами, тобто без контролю інформаційного середовища.

Картина світу (віртуальний конструкт) дає змогу реінтерпретувати інформаційні і реальні структури, роблячи з них новий тип продукту. Наприклад, блок В. Ющенка подає період його прем'єрства як єдино "правильний" за всю історію України, СДПУ (о) вбачає в політичній історії Європи виключно соціал-демократичний аспект. Тобто віртуальні конструкції створюють подібні до них інформаційні конструкції. Заперечення стає неможливим на рівні факту (тобто реального світу), бо існує те чи інше правило, що введене на рівні віртуального світу. Факт принципово не може заперечити правило, оскільки є одиницею іншого рівня. Метарівень може заперечуватися лише своїми метаодиницями. Іншими словами, віртуальні об'єкти вбиваються виключно віртуальними кулями.

Загалом партії намагаються контролювати як віртуальний, так і інформаційні світи, щоб у день голосування перенести ці види контролю на контроль реального світу. Саме інформаційне суспільство дає цей новий тип інструментарію для вирішення соціальних, політичних, економічних та військових завдань виключно в інформаційному просторі.

Породження власної картини світу взагалі є законом будь-якого суспільства. Інформаційне суспільство намагається об'єднати людей в нову спільноту, де буде різко збільшений обсяг однакових для різних країн світу інтерпретацій і фактів. Єдиний погляд на світ має як свої позитиви, так і свої негативи.

Інформаційне суспільство є відкритим суспільством, де є можливість відстоювати свої погляди не лише для більшості, до чого ми більше звикли, а й для меншості. Тому відбувається суттєве ускладнення управлінських механізмів, які мають працювати не лише з гомогенним матеріалом, а й гетерогенним. У минулому всі види пропагандистських війн, включаючи "холодну війну", працювали на те, щоб максимальним чином сегментувати єдине суспільство, в результаті дестабілізуючи його як систему. До речі, прозорість влади створює набагато менші можливості для застосування подібних технологій в майбутньому.

Інформаційне суспільство є і нашим суспільством, і нашим майбутнім, тому нам слід якомога раніше відмовлятися від деяких власних побоювань, які заважають нормальному функціонуванню нашого суспільства сьогодні.