Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - 8.1. Поняття інформаційної війни

8.1. Поняття інформаційної війни.

8.2. Інформаційні війни/психологічні операції і національна безпека.

8.3. Пропагандистські дії в XX столітті.

8.4. Комунікативні складові психологічної/інформаційної операції.

8.5. Інформаційні війни в структурі сучасних цивілізацій.

8.6. Інформаційна асиметрія в формуванні інформаційного простору.

8.1. Поняття інформаційної війни

Інформаційні впливи на масову свідомість існували завжди. Як технологію його використовували ще шамани і жерці, коли вони намагалися "конструювати майбутнє" в тому чи іншому напрямку.

Вперше термін психологічна війна в 1920 р. застосував британський історик Дж. Фуллер, котрий аналізував першу світову війну. І цей термін взяли на озброєння американці. Вони датують власне використання цього терміна 1940 роком. Відповідний англійський варіант цього терміна – політична війна. Термін психологічні операції вперше в документі застосував капітан (потім контр-адмірал) Е. Захаріас. Саме цей термін почали з 1957 р. Використовувати в американських офіційних документах, адже він дав змогу застосувати відповідний інструментарій в ситуації відсутності широкомасштабних військових операцій. Тобто цей інструментарій можна застосовувати не лише до ворогів, а й до нейтральних країн чи навіть союзників.

Цікаво, що сучасний термін, який використовує НАТО, а саме інформаційні операції, може використовуватися взагалі при відсутності натяку на бойові дії. Це, наприклад, випадок миротворчих операцій. Проте, як вважають аналітики, мирна ситуація навіть важча для застосування психологічних операцій, оскільки для неї характерна досить динамічна зміна навколишнього середовища, тоді як у випадку військових дій воно має відносно сталий характер.

Психологічні/інформаційні операції в різні періоди різною мірою привертали уваги з боку владних і військових структур. Внаслідок в'єтнамської війни, наприклад, зменшилося значення цього напрямку, він не був представлений на вищих рівнях військового керівництва. І саме тоді американське суспільство відчуло зневіру у власних військових силах.

Освіта в цій сфері в США почалася зі Школи спеціальних операцій повітряних сил, де в 1967 р. був запроваджений відповідний курс. Але вже в 1968 р. у зв'язку з відсутністю додаткового фінансування його було закрито. З 1974 р. у тій самій школі знову почалося навчання офіцерів стратегії і тактиці психологічних операцій, її планування і проведення.

Термін пропаганда найдавніший з усіх цих термінів. Уперше це слово з'являється в назві відповідної інституції в 1622 p., коли папа Урбан VIII заснував конгрегацію пропаганди як комісію кардиналів, які мали нести відповідальність за іноземні місії церкви. Тобто тут, як і у випадку психологічної війни, йдеться лише про іноземну аудиторію. В XVIII і XIX ст. термін пропаганда був повністю нейтральним, під ним розуміли поширення політичних ідей.

У XX ст. активне використання цього терміна під час Першої світової війни та у двох тоталітарних державах – СРСР та Німеччині – перетворило його на далеко не нейтральне поняття, яке у деяких випадках отримало суто негативне значення.

Сьогодні термін пропаганда знову може бути нейтральним для широкого вжитку, хоча частіше він використовується як журналістське негативне визначення дій тих чи інших інформаційних підрозділів, особливо військових. Це саме стосується і випадків політичного протистояння, коли опоненти можуть вказувати на вислів свого супротивника як на пропагандистський.

Визначення

Нас в першу чергу цікавлять різні види системного впливу на індивідуальну і масову свідомість. Таких впливів достатньо багато. Це може бути і стаття в газеті, і тоталітарна секта, і порада авторитетної людини. Все це випадки того, як інформація впливає на прийняття нами рішень.

Психологічні війни (операції) є комунікативними технологіями, що спрямовані на внесення змін у поведінку індивіда за допомогою модифікації його моделі світу, що здійснюється шляхом внесення змін у інформаційні потоки.

Усі американські визначення чітко вказують на іноземну аудиторію як на об'єкт комунікативного впливу. Американський військовий словник навіть вказує в цьому випадку на "вороже налаштовану іноземну аудиторію", що ще більше "відводить" використання цих методів від власної аудиторії. Однак сьогодні за наявності глобальних комунікативних потоків важко впливати на іншу аудиторію, не вводячи одночасно в оману власну. Будь-які повідомлення можуть легко перетинати кордони, стаючи відомими одночасно всім одразу.

Цікаво, що навіть вимоги до персоналу підрозділів із психологічних операцій говорять про розуміння, або навіть про любов до цільової аудиторії, ненависть до неї має залишитися вдома^*141. Це знову ж таки говорить не просто про необхідність знання своєї аудиторії, а й про те, що емоційно ця аудиторія може бути чужою для комунікатора.

*141: { Psyop personnel requirement profile // Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New YorK, 1982.}

Інформаційні війни є інформаційними технологіями, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману масової чи індивідуальної свідомості, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передовсім військовими. Уін Швартоу, що є адептом цього напрямку в США, пише: "Інформаційна війна є електронним конфліктом, де інформація є стратегічним здобутком, який варто захопити чи знищити. І комп'ютери, й інформаційні системи стають привабливим напрямком першого удару"^*142.

*142: { Schwartau W. An introduction to information warfare // War in the information age: new challenges for U.S. security policy. – Washington etc., 1997. – P. 49.}

Пропаганда є терміном, який вже з часів першої світової викликає негативні асоціації, тому частина країн до сьогодні його уникає. Під пропагандою ми будемо розуміти інтенсивні комунікативні процеси, що мають на меті зміну поведінки аудиторії, на яку вони налаштовані. Витоки пропаганди можна побачити в будь-якій людській цивілізації.

Суттєвим для поглядів на пропаганду є намагання відокремити її від інших варіантів комунікативного впливу, таких як реклама чи виборчі технології. В історії та теорії визначено два можливі варіанти впливу, що мають назву маніпулятивна та підсилювальна теорії. Як приклад можливостей маніпулятивної теорії наводять фашистську Німеччину, яка під керівництвом Геббельса досягла в цьому нечуваних успіхів. Згідно з цією теорією комунікація може змінити ставлення населення в будь-який бік. Сьогоднішнім прикладом такої активної ролі може слугувати теорія, що розглядає пресу як таку, що задає порядок денний для суспільства. Ми обговорюємо лише те, що записано в цьому переліку. Факти, які до нього не потрапили, залишаються невідомими суспільству. У межах підсилювальної теорії вважається, що досить важко переконати людей у протилежному, якщо вони вже мають власну думку про той чи інший об'єкт чи подію. Пропаганда в її старому розумінні скоріше стосується першого підходу. Реклама вже є представником другого, вона ближча підсилювальної теорії.

Ще одним підходом до розрізнення цих процесів є намагання акцентувати увагу на двох варіантах цілей комунікації: з одного боку, це може бути породження повідомлень, з іншого – породження позитивних контекстів того чи іншого майбутнього рішення. Паблік рилейшнз (а з ним і пропаганда) може стосуватися породження позитивних контекстів. Реклама – породжує повідомлення. Хоча сучасна іміджева реклама теж спрямована на породження контекстів. Виходячи з того, що пропаганду розрізнюють за тим, наскільки в ній утаємничений пропагандист, пошук правильного визначення може йти і в цьому напрямі. Пропаганда є "білою", коли джерело відоме, "чорною" – коли ні, або джерело є перекрученим. "Сіра" пропаганда може мати і відоме, й невідоме джерело. Джерело стає прихованим, якщо пропагандист не хоче асоціювати цілі повідомлення із собою. Цей акцент на прихованості, що дає змогу навіть класифікувати пропагандистські повідомлення, говорить як про суттєві зміни в поведінці, які хоче викликати пропагандист, так і про невідповідність цих цілей нормам аудиторії. З іншого боку, найефективніші листівки, що спонукають до дезертирства, ніколи не приховують, що йдуть від противника.

Гітлер розмежовував пропагандистські й організаційні потреби: завдання пропаганди – вербувати прихильників, завдання організації – вербувати членів партії^*143. Вдало виконане перше завдання зменшує необхідність у другому. Є й протилежний погляд, коли применшується значення пропагандистської підготовки, вважається, що перехід влади може бути здійснено за будь-яких обставин за вдалого вибору напряму удару^*144. Проте сам Л. Троцький, якого автор хвалить і пропагує як взірець, негативно відізвався саме про цю книгу^*145. Досить важливий аспект сучасної методології військових дій – асиметричний удар – визначив К. Мала парте. Держава завжди діє симетрично там, де вона набагато сильніша, тому перемагати її можна лише в асиметричних ситуаціях, які є принципово не очікуваними. Так робили не лише революціонери часів К. Мал а парте, а й сучасні терористи.

*143: { Гитлер А. Моя борьба. – [Б.м.], 1996.}

*144: { Мал а пар те К. Техника государственного переворота. – М., 1998.}

*145: { Троцкий Л Д. К истории русской революции. – М., 1990.}

Наведемо деякі інші підходи до визначення пропаганди. Дж. Браун говорить про пропаганду, як про будь-яку доктрину чи практику, яка будується на впливі на емоційне ставлення інших^*146. Ефективна пропаганда дійсно перебуває та діє в емоційному шарі впливу, а не в раціональному, оскільки в раціональному можна знайти не лише аргументи, а й контраргументи, і це відразу може включити протидію.

*146: { Brown J.A.C. Techniques of persuasion. From propaganda to brainwashing. – Harmons worth, 1963. – P. 12.}

Ф. Тейлор, директор Інституту комунікативних досліджень Лідського університету (Велика Британія), робить акцент в пропаганді на намаганні слугувати тому, хто організовує цей процес. Тобто це комунікація, завданням якої є задоволення інтересів людей, які виконують цю комунікацію^*147. При цьому він вважає паблік рилейшнз кращою назвою для цього напрямку взагалі. Але, з нашого погляду, у такому разі важко буде розрізнити рекламу і пропаганду. Вдалим в його підході є наголос на тому, що пропаганду визначають як за тим, про що треба говорити, так і за тим, про що треба мовчати.

*147: { Taylor PM. Munitions of the mind. A history of propaganda from the ancient world to the present day. – Manchester etc., 1995. – P. 6–7.}

Дж. Джоветт і В. О'Доннелл визначають пропаганду як "заздалегідь заплановане і системне намагання формувати сприйняття, маніпулювати розумінням і спрямовувати поведінку, щоб досягти результатів, які задовольняють пропагандиста"^*148. Тут знову робиться акцент на невідповідності устремлінь пропагандиста і того, хто отримує його інформацію. Але, на наш погляд, досить важко розрізнити, що відповідає, а що не відповідає бажанням аудиторії.

*148: { Jowett J.C., O'Donnell V. Propaganda and persuasion. – Newbury Park etc., 1992. – P. 4.}

А. Еделстайн вводить поняття нової пропаганди, яка, на його думку, формується сьогодні вже за іншими законами^*149. Якщо стара пропаганда тоталітарна і прямує від невеликої кількості комунікаторів до багатьох, то нова пропаганда демократична і задається як породження комунікації від багатьох до багатьох. Якщо для старої пропаганди були характерні обмежений доступ і гомогенність, то для нової характерними є широкий доступ і різноманітність. Стара пропаганда характеризується спрощеними повідомленнями і захищеністю своїх форм, нова пропаганда – складністю повідомлень і творенням нових мовних форм. Він вважає, що сучасний американський президент, спілкуючись з виборцями за допомогою Інтернету, є прикладом нової пропаганди. Усі мають доступ до такої комунікації, усі є її творцями, отже, це варіант нового варіанту пропаганди.

*149: { Edelstein A. Total propaganda. From mass culture to popular culture. – Mathway N.J. etc., 1997.}

Стара пропаганда зорієнтована на цінності виробництва, нова – на цінності споживання. Якщо перша задається лідерами, то друга – за допомогою консенсусу. Якщо першою керують правила, то другою – ситуація. Загалом, якщо комунікація полегшує можливості індивідам і групам брати участь у популярній культурі, то це нова пропаганда, якщо зменшує, то це стара пропаганда. Побудована А. Еделстайном модель робить акцент на тих змінах, які відбуваються в самій пропаганді, коли відбувається перехід до нових форм впливу.

Пропаганда як інтенсивна комунікативна технологія постійно потребуватиме використання нових методів і нових дослідницьких теорій, оскільки вона має прикладні цілі, що потребують постійного оновлення всіх механізмів. Змінюється людство, і разом з ним змінюються методи впливу, переходячи від простих до значно складніших.