Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть - Горбань Ю.А. - 4.6. Підсумки Першої світової війни

Найграндіозніша з подій, що стала рубежем нової та новітньої історії, Перша світова війна 1914-1918 рр. - тривала 4 роки, 3 місяці й 10 днів і принесла мільйонам людей небачені втрати та страждання, розруху й голод. За своїми масштабами вона перевершила всі раніше відомі війни. Як уже зазначалося, до смертоносної орбіти Першої світової війни було втягнуто 38 держав світу. Воєнні дії розгорталися на території загальною площею більше 4 млн км2.

Війна викликала небувале напруження людських ресурсів воюючих країн, які мобілізували до своїх збройних сил понад 70 млн осіб, у тому числі країни Антанти - більше 45 млн, коаліція Центральних держав - 25 млн осіб. Таким чином, з матеріального виробництва було вилучено найпродуктивнішу за фізичним станом і віком частину чоловічого населення. Відсоток мобілізованих щодо працездатного чоловічого населення був надзвичайно високим і в усіх воюючих країнах сягав у середньому 50 %, а в деяких із них, зокрема у Франції - ще вище. Тому збройна боротьба повсюдно здійснювалася не кадровими, добре навченими арміями мирного часу, а, переважно багатомільйонними військовими формуваннями, які були нашвидкуруч укомплектовані вчорашніми робітниками, селянами та представниками інших соціальних прошарків, призваних за мобілізацією в ході самої війни. Ця суттєва обставина істотною мірою визначила великі військові втрати.

Небачені в історії воєн людські втрати стали найтрагічнішим підсумком Першої світової війни. 10 мільйонів убитих і померлих від ран солдатів, матросів і офіцерів усіх воюючих держав сплатили своїм життям авторам і організаторам цієї всесвітньої варварської авантюри. 20 млн осіб було поранено, з них 3,5 млн стали інвалідами на все життя.

У цілому ця війна відзначалася своїм запеклим характером. Давалися взнаки певні особливості й дикунські людиноненависницькі традиції воюючих країн. Відзначалися, зокрема, своєю крайньою жорстокістю специфічні прусські методи воєнних дій, в яких ігнорувалися норми міжнародного права, людської моралі та звичаїв війни, що вже склалися історично й мали певні риси гуманності. Кайзер Вільгельм II, наприклад, сповідуючи сумнозвісну ідею "бліцкригу", давав таку настанову своїм генералам: "Усе повинно бути втоплене у вогні та крові, необхідно вбивати чоловіків і жінок, дітей і стариків, не можна лишати жодного будинку, жодного дерева. Цими терористичними методами, єдиними, що здатні залякати такий вироджений народ, як французи, війну буде закінчено менш ніж за два місяці, в той час, коли я візьму до уваги гуманні міркування, війна триватиме кілька років".

Сумну першість за кількістю втрат виборола, однак, не Франція, а Росія: 2 млн 300 тис. її солдатів - росіян, українців, представників інших народів навічно лишилися на полях битв. Німеччина втратила 2 млн осіб, Австро-Угорщина - 1 млн 440 тис, Франція - 1 млн 383 тис. У цілому це становить 66,6 % усіх втрат. Навіть Великобританія, яка послідовно дотримувалася свого принципу "воювати чужими арміями", втратила 744 тис. осіб, Італія - майже 700 тис, США - 53 тис осіб.

Суттєвою ознакою оцінки військових втрат Першої світової війни є те, що 4/5 усіх загиблих становлять бойові втрати; тобто на 4 убитих у бою припадає лише 1 особа з тих, які померли від хвороб чи нещасних випадків. Наводимо цю деталь воєнної статистики для того, щоб підкреслити зворотний бік тогочасної варварської цивілізації, яка відносила до своїх заслуг (успіхи військової хірургії, зниження епідемічних захворювань у військах, тощо) той факт, що досі в усіх війнах бойові втрати становили 1/5 кількості померлих від хвороб. Скільки ж іще життів доведеться покласти, щоб людська цивілізація сягнула того рівня, який унеможливив би такий спосіб розв'язання незгод, як війна, що насильницьки (кулею чи хворобою - однакової) позбавляє людей їхнього найвищого дару - життя?

Число жертв Першої світової війни наведеними цифрами, зрозуміло, не вичерпується.

Внаслідок бойових дій на фронтах, що розгорнулися в густонаселених районах, артобстрілів та застосування ще однієї військово-технічної новинки цієї війни - бомбардування з літаків промислових об'єктів у тилу противника - значними були і втрати серед цивільного населення. Вони, на жаль, не узагальнені дослідниками. Крім того, голод та інші нещастя, спричинені війною, призвели до зростання смертності та падіння народжуваності населення. Тільки у 12 країнах - учасницях війни, в яких статистичні дані про це стали доступними історикам, зменшення кількості населення з указаних причин становило більше 20 млн осіб, у тому числі в Росії - 5 млн, в Австро-Угорщині - 4,4 млн, у Німеччині - 4,2 млн осіб.

Війна 1914-1918 рр. вимагала великого напруження матеріальних ресурсів усіх воюючих країн. Фінансові затрати на її забезпечення буяй колосальними й становили 359,9 млрд дол. США в тогочасних цінах. Нашому сучасникові нелегко зорієнтуватися: мало це, чи багато? Зазначимо, що військові видатки Першої світової у 10 разів перевищували загальну суму витрат на всі війни у світі протягом останніх 150 років, що передували 1914 р.

Величезне збільшення потреб у постачанні армій воюючих країн вимагало такої масштабної мобілізації всього економічного потенціалу для виробництва військової продукції, що неспеціалістові навіть важко її уявити, якщо оперувати узагальненими даними розвитку економіки держав Антанти і Четверного союзу.

Готуючись до воєнного протистояння, головні країни - його майбутні учасники (Франція, Великобританія, Росія, Німеччина, США, Італія), в умовах мирного часу заздалегідь нагромадили у своїх мобілізаційних запасах більше 16,2 млн гвинтівок; 24 652 кулемети; 24 857 артилерійських гармат і майже 10 млрд патронів до них (без США та Італії) та 26,6 млн снарядів. Однак цієї кількості зброї та боєприпасів вистачило лише на кілька перших місяців війни. Це, зрозуміло, продиктувало необхідність різкого піднесення виробництва озброєння безпосередньо в ході війни. В цілому промисловість дала фронтові майже 28 млн гвинтівок; більше 1 млн кулеметів; 150 тис. артилерійських гармат і 47,7 млрд патронів та більше 1 млрд артилерійських снарядів. Навіть просте порівняння наведених даних свідчить, що, працюючи у звичайному режимі, діючі військові підприємства не могли виробити такої кількості озброєння, що потребували надзвичайні заходи.

Якщо врахувати, що, крім названих найпростіших видів озброєнь, випускалися ще й набагато складніші й дорожчі, зокрема військові автомобілі, літаки та військові кораблі різних класів, що в ці роки почалося виробництво танків, що в цілому на одного військовослужбовця протягом року витрачалося 2,5- З т металу, то можна скласти загальне уявлення про надзвичайно високе напруження промисловості та працюючих у ній, яке довелося витримати воюючим державам. Відбувалося масове переведення заводів і фабрик, які випускали народногосподарські товари, на виробництво військової продукції.

У цілому військові замовлення у важкій промисловості становили 70 % усієї продукції, у металургійній - 90, у легкій - 50 %. На задоволення невідкладних військових потреб у 1917 р. в Росії було залучено 76 % усіх промислових робітників, у Франції - 57, в Англії - 46, в Італії - 64, у США - 31,6, у Німеччині - 58 %. Всього на боці Антанти (без США) на військове виробництво працювало більше 40 тис підприємств із 13 млн робітників, у країнах австро-німецького блоку - майже 10 тис. підприємств, на яких було зайнято 6 млн робітників.

Швидке зростання військового виробництва в усіх воюючих країнах за рахунок мирних галузей промисловості та перенапруження народного господарства призвело в кінцевому рахунку до розладу економіки. Протягом війни різко змінилися пропорції між різними галузями економіки, до краю зменшилося виробництво товарів широкого вжитку. Це, у свою чергу, породило товарний дефіцит, голод, підвищення цін, спекуляцію. Особливо швидко й гостро розвивалися процеси, пов'язані з розвалом економіки, в Росії. У зв'язку з нестачею сировини й палива почали закриватися важливі для народного господарства підприємства. Вже в 1915 р. тут припинили роботу 573 заводи та фабрики, в 1916 р. було погашено 36 доменних печей, спинилося 74 металургійних заводи. Це відбувалося в той час, коли в Росії потреби в металі задовольнялися тільки на 50 %.

Гостра нестача озброєння та боєприпасів змушувала уряд Росії, як, зрештою, й уряди інших воюючих країн, на невигідних, кабальних умовах замовляти необхідну продукцію за кордоном, зокрема в США. У кінцевому підсумку всі країни Європи - учасниці війни виявилися боржниками США із загальною заборгованістю в сумі 15 млрд дол.

Небаченого занепаду в усіх воюючих країнах зазнало сільське господарство. У європейських державах вирощування зернових, цієї важливої бази для виробництва основного продукту харчування - хліба, знизилося з окремих культур на 33-59 %. Зокрема, в Німеччині збір зерна в 1918 р. становив (порівняно з передвоєнним 1913 р.) 58 %, у Франції - 60 %. У "всесвітній житниці" - Росії вирощування зернових культур зменшилося на 15-23 %. Різко скоротилося поголів'я худоби, особливо коней - так потрібних не лише кавалерії, а й для сільського господарського виробництва в ролі основної тоді тяглової сили.

Війна принесла населенню країн, які брали в ній участь, незчисленні жертви та страждання, неймовірні труднощі. Біль зазнаних втрат, тривалий робочий день і виснажлива праця за трудовими повинностями, нестача найнеобхідніших товарів і черги за ними, "чорний ринок", голод і високі податки - все це визначало не лише щоденний післявоєнний побут, а й ставлення народів до власних урядів і політичних сил, які "втягнули" їх у війну. Зубожіння трудящих було зумовлено зниженням реальної заробітної плати на 15-20 %. Ціни ж, наприклад, у Великобританії і Німеччині виросли більше ніж удвічі, у Франції - втричі, в Італії - в 4 рази.

Різким соціально-політичним контрастом у загальній картині народного зубожіння є дані про збагачення в роки Першої світової війни тих донедавна "патріотичних" сил і соціальних груп, які гаряче виступали за війну як спосіб захисту "національних інтересів" своїх країн. Так, прибутки від військових поставок німецьких монополій становили на початок 1918 р. 10 млрд марок. Капітал німецького фінансового магната Стіннеса зріс у 10 разів, чисті прибутки "гарматного короля" Крупна збільшилися в 6 разів. Величезні прибутки одержали монополії Франції, Англії, Росії, Італії, Японії. Але найбільше збагатилися на нещасті народів, яке принесла їм війна, вже тоді визнані світовою громадськістю демократи - американці. Тільки 1916 р. 48 найбільших трестів США одержали майже 965 млн дол. прибутку. Загалом чистий прибуток американських промислових корпорацій становив протягом 1914-1918 рр. 35 млрд дол.

Ще одним підсумком Першої світової війни слід вважати вагоме значення її досвіду для дальшого розвитку теорії і практики підготовки та ведення війни.

Ці теорія і практика позначаються широко вживаним терміном "військове мистецтво". Зауважимо принагідно, що в цьому дещо дивному з позицій гуманізму терміні міститься спроба звести воєдино життєдайний дух мистецтва в його поширеному розумінні та війну з її. неминучими смертями. Може в цьому слід бачити відоме діалектичне поєднання протилежностей, принаймні доти, доки людство не відмовилося від воєн?

Тим часом військові теоретики та практики одержали багатий матеріал для осмислення й удосконалення планування тривалих воєн; ефективної мобілізації для їх забезпечення всіх фінансово-економічних ресурсів; воєнного використання новітніх науково-технічних досягнень і відкриттів; підвищення результативності удару шляхом поєднання воєнних дій на суходолі, в повітрі, на морі та під водою; можливості та доцільності використання зброї масового ураження та засобів захисту від неї і т. д. Творче засвоєння досвіду війни 1914-1918 рр. разом з практикою Другої світової війни і нині справляє значний вплив на дальший розвиток військового мистецтва.

Наївним було б вважати, що життя кожного нового покоління людей починається з чистого аркуша, що історичні події цікаві й потрібні дивакам або, принаймні, тим, хто брав у них участь. Це, звичайно, не так. Історією доведено, що новий досвід безпомічний, якщо він не бачить свого коріння в минулому. Люди, які серйозно усвідомлюють свою життєву місію, неминуче прислухаються до голосу історії, тим більше до історії великих світових конфліктів, у тому числі й Першої світової війни, яка вчить їх бачити далі, мислити глибше, не повторювати вже допущених помилок, що коштують так дорого. Гуманістичний базис історичної пам'яті кожного з народів світу та на його основі нове прочитання історичних фактів міжнародних конфліктів і ворогувань спонукають до пошуку шляхів цивілізованого розв'язання сучасних вибухонебезпечних проблем.

Людство зі здоровим глуздом перебуває на шляху усвідомлення, що курс його розвитку визначається не кількістю й потужністю наймодерніших засобів знищення, чи здобутками військового мистецтва, а економічною потужністю, науковим і культурно-мистецьким потенціалом, здатністю найповніше задовольнити свої природні життєві потреби.

Людство, що засвоює уроки історії, - на шляху до визнання повного безглуздя воєн.