Національна безпека України - Ліпкан В.А. - Розділ 7. ВОЄННА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Стратегія безпеки майбутнього —

залізна рука, одягнена

в оксамитову рукавичку

В. Ліпкан

Вступ

Сучасні події в світі, що відбуваються в геополітичній, соціально-економічній, духовно-етичній сферах зробили проблему забезпечення національної безпеки України особливо гострою. Розвал Радянського Союзу, односторонній розпуск Організації Варшавського договору, закінчення "холодної війни", вихід США з договору по ПРО, об'єднання держав у боротьбі з міжнародним тероризмом не наблизили світ до стабільності. Світ не став безпечнішим і потенціал воєнної сили, як би не намагалися провідники гуманізму до зведення його нанівець, як і раніше розглядається як найбільш дієвий чинник світової політики. Прикладом цьому слугують спеціальні операції США та їх союзників проти Югославії, Афганістану, Іраку.

Потенційна військова небезпека і реальні військові загрози для України мають надзвичайно різноманітні форми. Спроби нашої політичної еліта поставити на перший план "загальнолюдські цінності", "європейський вибір", представити країну в оточенні "союзників" і "друзів" успіхом не увінчалися, і призвели до послаблення позицій України в Європі і скороченню сфер її впливу. Останні роки ознаменувалися зміною поглядів політичного керівництва країни. Безумовно, на це вплинули ракетно-бомбові удари по Югославії, заява адміністрації Д. Буша про односторонній вихід США з договору по ПРО, неясність ситуації з майбутнім баз, що розгортаються в Центральній Азії. Прийшло розуміння того, що будь-який прояв слабкості України може послужити для її суперників небезпечним провокуючим чинником. Україна має бути готовою до всього і не спокушати інші держави своєю економічною і військовою неміччю.

Ситуація посилюється складним економічним станом в країні, що утруднює теоретичне опрацьовування і практичне здійснення заходів по відповідній реакції на загрози та небезпеки як національній безпеці в цілому, так і військовій безпеці зокрема. Локальні війни і воєнні конфлікти, що виникають в різних районах Земної кулі, не обійшли стороною і нові незалежні держави колишні республіки СРСР. Головним завданням політичної еліти держави не допустити цього на теренах України.

Включення до складу блоку НАТО Польщі, Чехії, Угорщини, прагнення інших держав Східної Європи увійти до Північноатлантичного союзу, дозволили Україні наблизитися до власного вступу до цієї організації. Вступ до неї вважається необхідним, оскільки з одного боку альянс вийшов до західних меж нашої держави, зберігши великі угрупування збройних сил на своїй і території, що знов включається в блок, а з іншого — імперські зазіхання Росії, радикальні представники політичної еліти якої прагнуть (не інтегрувати певні території України.

Відтак розширення НАТО має відбуватися не лише в просторі, а у змісті їх діяльності. Створений прецедент застосування воєнної сили проти суверенної держави без резолюції Радо Безпеки ООН. Більш того, готуючись до продовження боротьби з країнами "осі зла", США почали бойові дії проти Іраку навіть без союзників. Аналогічна заява робилася і з приводу можливої спецоперації в Панкнській ущелині в Грузії, де Російські літаки неодноразово перетинали державний кордон Грузії — нашого союзника по ГУАМ.

Воєнна небезпека для України існує як на сході та заході, рівно як і на південних межах країни. Особливість ситуації, що склалася, у сфері забезпечення воєнної безпеки, невизначеність її розвитку, більш того, проголошене скорочення армії примушують учених, політиків, військових знов звертатися до проблеми захисту національних інтересів засобами озброєного насильства. Ця про блема є однією з найпріоритетніших і в діяльності інститутів влади. Яким же чином вона розв'язується? Що є механізмом забезпечення воєнної безпеки міждержавних відносив і обороноздатності країни? Для того, щоб відповісти на ці питання слід звернутися до розгляду суті воєнної безпеки і її складових, співвідношенню полі* тич них і власне військових засобів в її забезпеченні.

Забезпечення воєнної безпеки України є найважливішим напрямом діяльності держави. Головні цілі забезпечення воєнної безпеки — запобігання, локалізація і нейтралізація воєнних загроз України. Україна розглядає забезпечення своєї воєнної безпеки в контексті євроінтеграції, будівництва демократичної правової держиви, здійснення соціально-економічних реформ, взаємовигідної співпраці і добросусідства в міжнародних відносинах, послідовного формування загальної і всеосяжної системи міжнародної безпеки, збереження і зміцнення загального миру. Україна має відновити статус ядерної держави для стримування (запобігання) агресії проти неї і (або) її союзників, надавати пріоритетне значення зміцненню системи колективної безпеки в рамках Євросоюзу на основі розвитку і зміцнення відповідних договорів.

Тема даного розділу враховує надзвичайну значущість питань забезпечення воєнної безпеки України в контексті євроінтеграції, необхідність дотримання адекватності стану її елементів військово-політичній обстановці, що складається. Мета розділу полягає в аналізі основних загроз воєнній безпеці України, розгляді сучасного стану елементів системи забезпечення воєнної безпеки України, визначенні можливих напрямів її вдосконалення.

У першому питанні дається аналіз основних загроз воєнній безпеці України.

У другому — розглянута існуюча структура системи воєнної безпеки України і стан її основних елементів.

У третьому — аналізуються перспективи розвитку і можливі напрями вдосконалення системи воєнної безпеки України і реформування Збройних сил України.