Банківські операції - Ковальчук К.Ф. - 11.3.1. Аналіз фінансових результатів

Максимізація прибутку як цільова настанова діяльності підприємства в ринкових умовах зумовлює першочергове значення та роль аналізу фінансового стану підприємства в складі комплексного економічного аналізу його господарсько-фінансової діяльності й викликає необхідність зміни класичної послідовності аналізу, викладеної в [15, 46], яка, в основному, використовується на підприємствах. Це пояснюється тим, що послідовність аналізу повинна відбивати та враховувати зростання ролі фінансових засобів на сучасному етапі та вигідність як для підприємства, так і для контрагентів його зовнішнього середовища, зокрема банків [38].

Таким чином, аналітичну роботу на підприємстві доцільно виконувати в наступній послідовності.

1. Аналіз виконання дохідної і видаткової частин фінансового плану.

2. Аналіз формування прибутку та його розподілу.

3. Аналіз стану й оборотності оборотних коштів.

4. Аналіз рентабельності.

5. Аналіз чинників, що впливають на фінансові результати.

У теперішній час методики аналізу прибутку, стану і ефективності використання оборотних коштів ураховують передовий вітчизняний досвід, а також досвід країн із розвинутою ринковою економікою. Слід зазначити, що аналіз витрат на виробництво, які є одним з найважливіших факторів фінансового стану, на сьогодні є самостійним розділом внутрішнього комплексного аналізу діяльності підприємства (див. розділ 10).

11.3.1. Аналіз фінансових результатів

Внутрішній аналіз фінансових результатів починається з оцінки виконання планових завдань з показників прибутку, виявлення причин відхилень від фінансових планів та визначення конкретних винуватців. Аналіз динаміки та структури показників фінансових результатів проводиться за методикою, аналогічною методиці зовнішнього аналізу, яка розглянута вище.

Факторний аналіз прибутку у внутрішньому аналізі базується на майже всеохоплюючій інформаційній базі і тому є повнішим, точнішим та конкретнішим. На розмір прибутку від реалізації продукції впливає ряд факторів: види і структура продукції; ціни й обсяги її виробництва та питома собівартість продукції. Базова модель для його факторного аналізу має вигляд:

де П_РП - прибуток від реалізації продукції, грн.;

І - число найменувань (видів) продукції;

Ці - ціна за одиницю продукції /'-го виду, грн./т, грн./шт., ін .;

Сі - повна собівартість одиниці продукції /'-го виду, грн./т. грн./шт., ін.;

<2і - обсяг реалізації продукції /'-го виду, т, шт., ін.

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції проводиться за окремими її видами за допомогою прийому ланцюгових підстановок з наступним визначенням впливу кожного чинника. Кількісна оцінка впливу структурного здвигу здійснюється помноженням різниці між фактичним і плановим середньозваженим питомим прибутком на сумарний фактичний обсяг продукції усіх основних видів.

Таким чином, сума прибутку, яку отримує підприємство, обумовлена обсягом продажу продукції, її якістю та конкурентоспроможністю на внутрішньому та зовнішньому ринках, сортаментом продукції, рівнем витрат, а також інфляційними процесами і курсовими різницями.

11.3.2. Аналіз оборотних активів

Оцінці підлягають: стан оборотних активів, які нормуються, за їхніми видами; забезпеченість оборотними активами та ефективність їхнього використання.

Запаси оборотних активів створюються для забезпечення безперервності виробничих процесів на випадок порушень ритму постачань сировини, матеріалів та ін. Приклад порівняння фактичного обсягу оборотних активів з нормативним, який обґрунтовується для кожного виду запасів, наведений в таблиці 11.12.

Як видно з таблиці 11.12, стан оборотних активів, які підлягають нормуванню, незадовільний: фактична кількість запасів перевищує нормативну на 16406 тис. грн., або на 14,1%. Значне зростання запасів трубної заготівки, допоміжних матеріалів та інструменту викликане прагненням підприємства захиститися від стрімкого зростання цін на них. У даному прикладі можливість поповнення запасів на підприємстві з'явилась завдяки отриманню кредитної лінії терміном на два роки. Перевищення запасів готової продукції обумовлено відстроченням її відвантаження через неплатоспроможність деяких споживачів, яка загострилась в умовах фінансової кризи. Слід зауважити, що наведене в цьому прикладі підприємство має більш вигідне фінансове становище, ніж більшість вітчизняних підприємств, які через фінансові труднощі мають нестачу оборотних активів.

Таблиця 11.12

ПОРІВНЯННЯ ФАКТИЧНОГО ОБСЯГУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТРУБОПРОКАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА З НОРМАТИВНИМ, ТИС. ГРН.

В інфляційному й одночасно кризово-депресивному стані економіки з недосконалою системою оподатковування проблема багатьох підприємств полягає в інвестуванні не стільки в основні фонди, скільки в оборотні засоби, які внаслідок інфляції "перекачуються" в оподаткований прибуток. Довгострокове інвестування збільшує дефіцит ліквідних засобів підприємства. Більш того, нарощування умовно-постійних витрат, до яких відносяться амортизаційні відрахування, спричиняє посилення дії так званого операційного (виробничого) важеля: кожен відсоток приросту виторгу породжує більший, ніж раніш, відсоток приросту прибутку, а це збільшує податки. В іншому випадку зменшення обсягів реалізації в зоні збитків підприємству з більшим операційним важелем завдає більші збитки. Тому в умовах інфляції обсяг і швидкість руху оборотних активів має переважне значення.

Збільшення оборотних активів може досягатися за рахунок власних джерел, але в умовах інфляції більш вигідним є їхнє поповнення за рахунок позикових коштів. Нарощувати оборотні активи за рахунок позикових джерел можливо двома шляхами:

- залучаючи короткостроковий кредит, який є найбільш витратним для підприємства;

- перевищуючи дебіторську заборгованість кредиторською, що зводиться до розрахунку розумної тривалості відстрочок платежів за реалізовану підприємством готову продукцію (послуги), з одного боку, і за отримані сировину, матеріали, послуги від інших підприємств, - з іншого.

Практика показує, що підприємства, які працюють ефективно, частіше вирішують платіжні проблеми, ніж підприємства зі зменшеною нормою прибутку. Перші, нарощуючи обіг, збільшують дебіторську заборгованість і змушені просити своїх постачальників про більш тривалі відстрочки платежів.

Як приклад розглянемо конкретну ситуацію з [47]. Два підприємства №1 і №2 одержують один місяць відстрочки платежу від постачальника сировини і, у свою чергу, надають клієнтам одномісячні відстрочки. Місячний обіг у них однаковий і дорівнює 100 тис. грош. од.; вартість споживаної сировини на підприємстві №1 - 50 тис. грош. од., у підприємства №2 - 25 тис. грош. од.

Клієнтська заборгованість перекривається у підприємства №1 лише наполовину:

А у підприємства №2 в півтора рази більше:

100x1-25x1=75 грош. од. в місяць

Задля планування нарощення обігових коштів за рахунок відстрочень платежів розраховують середній термін оплати кредиторської заборгованості:

При великих коливаннях протягом періоду, за який проводиться аналіз показників, які формують чисельники додатків, беруть середні величини між початком і кінцем періоду; при виплаті зарплати один раз на місяць середня тривалість відстрочки для підприємства складає 15 днів; виплата зарплати кожні 2 тижні еквівалентна 7-денній відстрочці. В експрес-аналізі американські фахівці допускають розрахунок середнього терміну оплати кредиторської заборгованості на половинний розмір середньоденного виторгу від реалізації. З метою прискорення оборотності оборотних коштів підприємство зацікавлене в скороченні відношень (2) та (3) і в збільшенні відношення (4).

У країнах з розвинутою економікою успішно застосовується спосіб "Спонтанного фінансування", взаємовигідний для постачальника і споживача. Для вибору кращого варіанта фінансування на базі річних відсоткових ставок здійснюється порівняльний аналіз ціни відмови від знижки і вартості банківського кредиту. Ціна відмовлення від знижки розраховується за моделлю:

Якщо результат перевищить ставку банківського кредиту, то краще звернутися в банк за кредитом і оплатити товар протягом пільгового періоду.

Наприклад, товар продається на умовах: знижка 1% при платежі в 15-денний термін при максимальній тривалості відстрочки 30 днів. Рівень банківського відсотка - 10% річних [47].

Оскільки 24,2%>10%, то доцільно скористатися пропозицією постачальника: відмова від знижки обійдеться на 14,2% дорожче банківського кредиту.

Ефективність використання оборотних активів оцінюється коефіцієнтами їхньої оборотності, які характеризують швидкість обігу окремих оборотних активів або їхні суми та їхню тривалість циклу обігу (у добах). Призначення та моделі для розрахунку показників оборотності наведені у таблиці 11.9. Зменшення значення коефіцієнта оборотності, розрахованого на кінець звітного періоду, в порівнянні з його значенням на початок цього періоду, свідчить про динаміку уповільнення руху оборотних коштів, і навпаки.

11.3.3. Аналіз заборгованості

В аналізі поточних активів металургійного підприємства, відмінною рисою якого є значні обсяги виробництва продукції, велика увага приділяється дебіторській заборгованості, яка до того ж займає до чверті вартості майна. За наявності конкуренції та труднощів зі збутом продукції на умовах передоплати, підприємства здійснюють її реалізацію, використовуючи форми оплати з відстрочкою платежу. Через це дебіторська заборгованість стає важливою і вагомою частиною оборотних засобів.

Аналіз дебіторської заборгованості за її видами проводиться при внутрішньому аналізі аналогічно тому, як при зовнішньому, за складом та структурою в динаміці за даними балансу підприємства. Крім того, на відміну від зовнішнього аналізу, у внутрішньому дебіторська заборгованість досліджується також за її об'єктами (підприємствами) та за термінами повернення боргу дебіторами.

Аналогічно проводиться аналіз поточних зобов'язань підприємства. Оцінці підлягають склад та структура кредиторської заборгованості за її видами, об'єктами та термінами погашення.

На наступному етапі проводиться порівняльний аналіз поточних зобов'язань та дебіторської заборгованості. Випереджальне зростання поточних зобов'язань у порівнянні з дебіторською заборгованістю свідчить про погіршання фінансового стану підприємства, але, в припустимих межах, також може вказувати на те, що підприємство поповнює свої оборотні кошти за рахунок відкладення строків платежів за поточними зобов'язаннями.