Соціально-правові основи інформаційної безпеки - Петрик В.М. - 8.7.4. Розвідувальна спільнота Китаю

Для практичної реалізації сучасних стратегічних завдань у сфері безпеки КНР відпрацьовано ефективно діючий механізм управління та реалізації як публічних, політико-дипломатичних, так і таємних заходів.

ЦК КПК і Держрадою КНР на національні спецслужби розвідувальної спільноти покладені такі головні завдання:

o захист державного ладу;

o зовнішня розвідка;

o боротьба проти діяльності іноземних розвідок;

o придушення заворушень населення проти внутрішньої політики правлячої еліти та ЦК КПК;

o охорона державного кордону та боротьба з контрабандою і незаконною торгівлею;

o охорона державної таємниці;

o контроль за в'їздом до країни іноземців і виїздом громадян КНР за кордон;

o охорона та забезпечення власної безпеки представників правлячих кіл країни;

o контррозвідувальне забезпечення урядових закладів, важливих промислових і військових об'єктів;

o підтримання в країні громадського порядку та боротьба проти організованої злочинності;

o контроль за надходженням валюти;

o податковий контроль за приватними підприємствами.

Головним органом, здійснюючим загальне керівництво і контроль за діяльністю китайських спецслужб є створена у 1983 р, Політико-юридична комісія ЦК КПК. До складу цієї комісії входять, зокрема, впливові посадові особи: міністр держбезпеки, міністр громадської безпеки, Генеральний прокурор, Голова Верховного Суду КНР. Особливу, відповідальну функцію куратора спецслужб у Постійному комітеті Політбюро ЦК КПК донедавна мав Цяо Ші.

Органами, причетними до керівництва і контролю за діяльністю розвідувальних та контррозвідувальних служб, органів громадської безпеки є також Військова рада ЦК КПК, Центральна військова рада КНР, Центральна комісія ЦК КПК з комплексного забезпечення громадського порядку.

Центральна військова рада КНР є свого роду виконавчим органом Військової ради ЦК КПК: проводить у життя і доводить до безпосередніх виконавців - МДБ, МГБ, військової розвідки ДГРІУ ГШ НВАК - всі постанови, директиви, вказівки та інші директивно-розпорядчі документи, прийняті Військовою радою ЦК КПК.

Таким чином, Політико-юридична комісія ЦК КПК, Центральна комісія ЦК КПК із комплексного забезпечення громадського порядку, Військова рада ЦК КПК і Центральна військова рада КНР є органами загального управління і контролю за діяльністю спецслужб.

Розвідувальна спільнота КНР складається із:

Міністерства державної безпеки (МДБ, Служба державної розвідки та контррозвідки).

Міністерства громадської безпеки (МГБ).

Військової розвідки (ДГУ ГШ - Друге головне управління Генерального штабу).

Військової контррозвідки (СВБ Голов.ПУ НВАК - Служба внутрішньої безпеки Головного управління Політуправління НВАК).

Головного митного управління.

Державного управління з питань контролю за валютою.

Податкового управління міністерства фінансів.

8.7.5. Організаційно-правові аспекти формування концептуального підходу до безпеки Китаю у сфері сучасного інформаційно-психологічного протиборства

У зазначеній оперативній обстановці керівництво КНР здійснює комплекс заходів, спрямованих на підвищення інформаційної безпеки країни, та підготовку до можливої інформаційно-психологічної війни. Для вирішення цих завдань здійснюється реорганізація урядових структур, проводиться переоснащення збройних сил і розробляються принципи інтеграції інформаційної інфраструктури Китаю у світові системи.

КНР має намір розширювати міжнародне співробітництво з метою максимального прискорення процесу інформатизації держави, розвитку телекомунікаційної інфраструктури, усіх видів зв'язку, продовження реалізації космічних проектів. При цьому китайське керівництво планує використовувати ефективний механізм залучення передових закордонних технологій, створений у ході проведення політики реформ і "відкритості". В електронній промисловості Китаю вже нараховується 660 спільних підприємств, обсяг іноземних інвестицій в які складає 7 млрд. доларів.

З 1996 р. при Держраді КНР діє Комісія з питань інформатизації у складі провідних експертів із 20 державних органів Китаю, її головною функцією є визначення і підтримка найбільш важливих напрямків розвитку інформаційної техніки.

У рамках реорганізації державних структур у березні 1998 р. прийнято рішення про утворення міністерства інформаційної промисловості шляхом злиття міністерств електроніки, поштового зв'язку і комунікацій. Одним із основних завдань нового відомства є вирішення проблем Інформаційної безпеки КНР.

Командування Народно-визвольної армії (НВА) Китаю визначає підготовку до ведення інформаційної війни як головну тенденцію в реформуванні китайських збройних сил. Роблячи ставку на переоснащення збройних сил сучасними видами озброєнь, включаючи новітні засоби радіоелектронної боротьби та інформаційної протидії, а також системами командування, управління, зв'язку і розвідки, керівництво КНР прийняло рішення протягом трьох років (до 2010 р.) скоротити чисельність збройних сил на 500 тисяч чоловік. На передбачуваних театрах воєнних дій будуть обладнані інформаційні мережі з відповідним набором баз даних. Експериментальна модель подібної мережі обговорювалася у 1996 р. на Третій усекитайській нараді працівників системи військової інформації. Для підтримки військових об'єднань створені бази даних, що містять більш 1500 типових документів.

З 1996 р. функціонує організований урядом КНР Центр військових стратегічних досліджень, який розглядає, зокрема, питання ведення інформаційних воєн, оцінює ефективність засобів інформаційного ураження і розробляє рекомендації з протидії можливим загрозам.

У 1997 р. Центральна військова рада затвердила документ під назвою "Розширення міжнародного обміну в області військової електронної техніки і технологій та нарощування військових ресурсів Китаю". Відповідно до поставлених завдань планується почати кампанію за співробітництво з іноземними фірмами з метою залучення до Китаю закордонних технологій військового призначення для оснащення НВА КНР.

Проводячи політику широкої інтеграції у світові інформаційні системи, уряд КНР при цьому наполягає на необхідності перегляду тенденцій створення та удосконалення глобальних високошвидкісних мереж, здатних, на його думку, у нинішніх умовах породжувати конфлікти в міжнародних відносинах і нести загрозу підриву національних суверенітетів великої групи держав, у тому числі Китаю. У цьому зв'язку невідкладним завданням є розробка міжнародного механізму, норм і правил інформаційного обміну, які виключають прояв мережного домінування. При цьому фахівці вважають, що Китаю необхідно очолити боротьбу більшості країн, що розвиваються, у тому числі членів руху неприєднання, за "справедливий інформаційний порядок".

За оцінками місцевих експертів, установлення такого інформаційного обміну можливе лише за умови дотримання принципів рівності суверенітетів, відповідності інтересам більшості країн світу, усунення диктату однієї чи ряду провідних індустріальних держав, які використовують для цього свої економічні та технологічні переваги.

Для країн, що розвиваються, зазначають китайські аналітики, необмежена інформаційна свобода поряд з одержанням певних дивідендів у сфері торгівлі несе загрозу негативного соціально-політичного і культурного впливу на них. Відзначається, що принципи, на яких нині ґрунтується створення глобальної високо-швидкісної мережі провідних західних держав, не відповідають вимогам більшості держав світу.

Швидке збільшення в КНР числа користувачів глобальноі мережі Інтернет ставить перед керівництвом республіки проблему збереження на колишньому рівні його контролюючих і регулюючих функцій, оскільки в міру розширення в КНР телекомунікаційної інфраструктури зростаюче число організацій і приватних осіб, у тому числі іноземних, одержують можливість впливати на процес формування суспільної думки та спонукати до дій, спрямованих на зміни соціально-політичної обстановки в державі.

Серед основних завдань, що потребують вирішеня Китаєм у процесі інтегрування в глобальні системи, фахівці виділяють захист інтелектуальної власності, а також блокування доступу до закордонної інформації, що нав'язує, на їхню думку, неприйнятний для китайців спосіб життя, який підриває національні культурні традиції та морально-етичні норми. Крім того, вважається необхідним вжиття ефективних заходів щодо обмеження поширення в комп'ютерних мережах даних про діяльність урядових структур, а також розробка жорсткої системи правил, які регламентують доступ різних організацій та відомств до закордонних джерел.

Нинішня Комісія зі справ інформатизації при Держраді КНР формує нове положення, яке регулюватиме діяльність національних структур, підключених до закордонних комп'ютерних мереж, і здійснюватиме більш жорсткі заходи державного контролю за цими процесами. Новими правилами, зокрема, передбачається обов'язкове ліцензування даної діяльності з указанням кожним Із китайських абонентів її конкретних цілей і змісту, а також системних адрес їх закордонних партнерів.

Створюючи національну систему інформаційної безпеки, Китай критично ставиться до американського варіанту, взятого за основу деякими державами. Заходи підготовки до інформаційних воєн, що розпочинаються в КНР, відбивають власну стратегію, що враховує особливості функціонування китайського суспільства і необхідність протидії інформаційній експансії США.