Економічна теорія - Білецька Л.В. - Рівновага за умов державних (монопольних) обмежень ринкового ціноутворення

За ординалістською концепцією граничної корисності рівновага споживача на ринку визначається як кривими байдужості, так і лінією бюджетних обмежень, що й показано на графіку (рис. 25).

Ринкова рівновага споживача досягається в точці А, в якій дотикаються бюджетна лінія та крива байдужості £/₂. Це означає, що за даного доходу й рівня цін споживач отримує той набір товарів (апельсинів і яблук), що приносить йому найбільшу корисність.

У точці А нахил найвищої з доступних споживачеві кривих байдужості (крива П₂) співпадає з нахилом лінії його бюджетних обмежень (I). Оскільки нахил кривої байдужості відображає граничну норму заміщення (MRS), а нахил бюджетної лінії визначається співвідношенням цін двох товарів P_x : P_y, то рівновага досягається за умови, що MRS = P_x : P_y.

Якщо порівнювати умови рівноваги споживача за кардиналіст-ською й ординалістською версіями, то з’ясуються такі основні залежності:

1) за ординалістською версією рівновага споживача на ринку досягається за умови, що MRS = P_x : P_y;

2) за кардиналістською версією ця умова виражена рівнянням:

P ~ P

x y

Якщо обидві частини рівняння помножити на P_x і поділити на MU_y, одержуємо наступне рівняння:

MUx ₌ P

Звідси гранична норма заміщення (MRS), яка розглядається ординалістською версією граничної корисності, є еквівалентною співвідношенню граничних корисностей двох товарів за кардиналі-стською версією.

^ = MRS.

MUy

Рівновага за умов державних (монопольних) обмежень ринкового ціноутворення

В кожний відрізок часу співвідношення попиту і пропозиції неповторне. Економічні умови не залишаються незмінними. Внаслідок технічного прогресу змінюються витрати і пропозиція товарів, змінюються смаки, доходи споживачів, ціни конкуруючих і взаємодоповнюючих товарів і т. п. Також однією з причин порушень механізму нормального ринкового ціноутворення є втручання монополій та держави.

У країнах з розвинутою ринковою економікою цінове втручання здійснюється, в основному, за рахунок монопольних структур. Пряме державне втручання в ціновий механізм спостерігається у виняткових випадках (війни, соціальні чи природні катаклізми). За умов тоталітарної, командної економіки (Україна вийшла з надр саме такої економічної системи) державне втручання в ціновий механізм є правилом, воно безпрецедентне за обсягами та силою.

У більшості випадків державне втручання в ринкове ціноутворення зводиться до примусового встановлення ціни на рівні, нижчому від рівня ринкової рівноваги. Мотивується це необхідністю зробити більшість товарів доступними для якомога ширшого кола соціальних груп населення країни.

Але, як свідчить світовий досвід, обов’язковим наслідком примусового встановлення ціни на рівні, нижчому від ціни ринкової рівноваги, є перевищення попиту над пропозицією. І як результат - черги споживачів за товарами, соціальна напруженість, загальне невдоволення життям, розподіл за картками, талонами та іншими адміністративними "регуляторами" суспільного споживання.

Так, під час другої світової війни у США встановився максимум цін на товари першої необхідності, в даний час визначено мінімум заробітної плати, регулюється рівень процента по споживчому кредиту та інші ціни.

На графіку - крива попиту, 55 - крива пропозиції. При невтручанні держави ціна рівноваги в точці Е досягла би 20 доларів за одиницю товару. Держава встановила максимальну ціну в 10 доларів. При такій ціні пропозиція товару відповідає точці М і рівна О_і1, а попит - точці N і рівний ()₂. Нестача пропозиції (дефіцит) при ціні в 10 доларів дорівнює відрізку АШ

(& - а).

Крива попиту за такої ціни не перетинається з кривою пропозиції. Щоби врівноважити попит і пропозицію, потрібно посунути криву попиту до лінії а’ а’, тобто знизити попит до рівня пропозиції. Це можливо зробити введенням прямого раціонального споживання, наприклад, карткової системи розподілу продукту.