Економічна теорія - Білецька Л.В. - Віддача від масштабу та прибутковість фірми

Довгостроковий період відрізняється від короткострокового можливістю фірми вільно маніпулювати всіма виробничими факторами.

Тут усі витрати стають змінними - фірма встигає побудувати чи орендувати додаткові виробничі приміщення, встановити необхідні машини та обладнання, чого вона не могла би зробити в короткостроковому періоді. Це дозволяє їй наростити обсяг виробництва продукту з новим характером витрат.

Зміна характеру витрат у довгостроковому періоді зображена на графіку, де побудовано криві довгострокових середніх витрат (LAC - Long Average Costs) і довгострокових граничних витрат (LMC - Long Marginal Costs).

Крива LAC - це довгострокові ATC, яку називають також плановою кривою.

Протягом тривалого періоду фірма побудувала чотири різних за виробничими можливостями підприємства, для кожного з яких характерна своя крива короткострокових ATC : ATCj - найменшого підприємства, ATC₂ - середнього, ATC₃ - великого, ATC₄ - найбільшого. Крива LAC (довгострокових ATC) фірми проходить по дотичній до всіх можливих кривих короткострокових ATC. Останні відрізняються за обсягом виробництва, за якого вони досягають мінімальних значень.

Крива довгострокових середніх витрат показує найменші витрати виробництва будь-якого визначеного обсягу випуску продукції, допускаючи при цьому можливість зміни усіх факторів виробництва оптимальним чином з метою мінімізації витрат.

Точки A , B, C, D вказують на найменші витрати конкретних підприємств, за яких виробництво буде найдешевшим. За цими точками й будується планова крива фірми. Середні витрати на LAC завжди такі ж низькі, як і на будь-якій окремо взятій кривій ATC . Але графік показує, що найбільш вигідним (найдешевшим) є виробництво на другому (середньому) підприємстві фірми.

На графіку відображена й крива довгострокових граничних витрат (LMC), що відповідає кривій довгострокових ATC і показує приріст витрат, пов’язаних із виробництвом додаткової одиниці продукту, у тому випадку, коли фірма вільна змінювати всі види витрат оптимальним чином з метою мінімізації витрат.

У тривалому періоді виробництва LMC відображають зміну всіх витрат фірми, тоді як у короткому періоді граничні витрати показують зміну лише змінних витрат. Зростаюча крива LMC перетинає LAC у точці її мінімуму (точці М). Вздовж кривої довгострокових граничних витрат ( LMC ) граничні витрати включають зростання альтернативної вартості та обраного оптимальним чином підприємства, на якому середні витрати найнижчі.

Віддача від масштабу та прибутковість фірми

Існує тоді, коли довгострокові середні витрати фірми зменшуються при зростанні обсягу виробництва. Постійна віддача від масштабу існує в тому випадку, коли довгострокові АТС не залежать від обсягу випуску продукту. Негативна економія від масштабу, або спадна віддача від масштабу, існує при зростанні довгострокових середніх витрат по мірі збільшення обсягу виробництва. Зокрема, крива довгострокових АТС на графіку (рис. 37) до точки С демонструє позитивну економію від масштабу, а після точки С - негативну (спадну).

Економія від масштабу має такі причини: неподільність виробництва, спеціалізація виробництва, використання більш прогресивної техніки.

Основною причиною негативної економії від масштабу (спадної віддачі від масштабу) є складності в управлінні великомасштабним виробництвом, тобто зростання витрат на управління.

На графіку показана крива довгострокових ATC фірми, різні відрізки якої демонструють різні варіанти економії від масштабу при зростанні обсягу виробництва.

Відрізок AB кривої показує позитивну (зростаючу) віддачу від масштабу, відрізок BC - постійну віддачу, відрізок CD - негативну (спадну) віддачу. Фірма намагається збільшити віддачу від масштабів виробництва, але зростання витрат на управління великомасштабним виробництвом зрештою приводить до спадної віддачі факторів виробництва.

Економія на масштабах випуску продукту дозволяє фірмі значно збільшити діапазон доходності виробництва за ринкової ціни P у довгостроковому періоді (відрізок EF кривої LAC).

Економія на масштабах дає можливість фірмі досягти високої прибутковості за значних обсягів виробництва. Але існує певна межа (точка C на плановій кривій), після якої вже неможливо підтримувати незмінну віддачу факторів виробництва, і вона починає спадати, породжуючи негативний ефект від масштабу.

Аналізуючи ці два графіки, можна зробити висновок: надто великі масштаби виробництва є неефективними, як і надто малі, тому найефективнішими виявилися середні підприємства фірми, яка намагатиметься оптимізувати розміри підприємств, виходячи із рівня середніх витрат і можливостей економії на масштабах виробництва.

Оптимальні розміри підприємств відрізняються по галузях і по територіях.

Так, витрати на одиницю вартості продукту відмінні при виробництві морозива (де прибутковими є невеликі фірми) і при випуску автомобілів (де прибутковими є підприємства, що перевищують середній розмір, тобто великі).