Необхідність створення міцної соціальної бази держави потребує більш міцних економічних і виробничих відносин у суспільстві, в діяльності окремих товаровиробників з високопродуктивною працею. Саме в цьому суть головних завдань функціонування ринкової економічної системи.
Умови розв'язання цих проблем полягають у розвитку різноманітних і рівноправних форм відповідальності, їх інтеграції і вільної конкуренції.
У сільському господарстві останнього часу набувають розвитку різноманітні види власності, а також змішані її форми. Уже втрачені функції командно-адміністративного управління. Однак окремі важелі макроекономіки потрібні для більш точного прогнозування регулювання окремими сферами діяльності держави.
Тому на сучасному етапі необхідно прискорити розробку та прийняття Верховною Радою України окремих правових норм (які забезпечували б перехід на ринкову економіку), надати підприємству економічну самостійність, можливість розвиватися товаровиробникам, спрямувати всі координовані дії на подальший розвиток виробничих відносин та підвищення ефективності багатоукладного виробництва.
Місце контролю національного управління економікою країни визначено Конституцією України. Економічний контроль повинен забезпечити систематичну перевірку дій та виконання законів Верховної Ради, постанов уряду та наказів Президента.
Тільки при постійному налагодженому економічному контролі можливо дізнатися про реальність дій економічних законів у процесі виробництва. Це дає можливість своєчасно визначити більш вузькі місця економіки та вчасно виправити непередбачену ситуацію.
Постійний розвиток виробничих сил у країні потребує покращання організації всього виробничого процесу, використання наукових методів господарювання та продуктивності праці. У вирішенні цих завдань суттєвий вплив має організований економічний контроль, в умовах якого надається можливість виявити внутрішні резерви кожного підприємства.
Контроль, таким чином, потрібен для вирішення таких нескладних завдань, як:
o виявлення невикористаних резервів у кожному окремому виробничому підрозділі;
o підвищення економічної ефективності роботи структурних підрозділів;
o раціональне використання власності.
Отже, роль контролю за збереженням і більш ефективним використанням власності і в ринкових умовах не знижується.
На сучасному етапі контроль можна визначити як перевірку виконання окремо обраних рішень з економіко-господарських питань. При цьому контроль може мати галузевий характер.
У загальному напрямку контроль являє собою одну із необхідних функцій держави з управління виробничою та господарською діяльністю функціонуючих підрозділів, яка полягає у здійсненні систематичної перевірки рішень уряду та Верховної Ради з господарських питань.
1.4. Види і форми економічного контролю
За видами контроль поділяється на:
o зовнішньовідомчий (державний);
o відомчий;
* міжвідомчий;
* внутрішньогосподарський;
o незалежний (аудит).
При здійсненні контрольних функцій з використання прийомів та залучення інформації розрізняють:
* фактичний контроль;
* документальний контроль.
Фактичний контроль - один із способів контролю, який полягає у встановленні існуючого стану об'єкта шляхом виміру, зважування, переліку якості та інших прийомів, що мають місце для цих цілей.
Документальний контроль - один із засобів перевірки, який полягає у встановленні реального стану господарських процесів або стану об'єкта з використанням первинної та іншої документації.
За формами економічний контроль поділяють:
o за часом здійснення (попередній, поточний, наступний);
o за джерелами даних, що перевіряються (документальний, фактичний);
* за засобами здійснення (слідчий (пошуковий), економічний аналіз, ревізія, експертиза).
1.6. Закон України "Про аудиторську діяльність"
1.7. Види і організаційні форми аудиту
1.8. Теоретичні та методологічні аспекти аудиту
1.9. Етика аудитора
Чесність
Об'єктивність
Конфіденційність
Професійна поведінка
Технічні стандарти