Економічна теорія: Політекономія - Базилевич В.Д. - § 1. Об'єктивна необхідність, зміст та моделі урядового регулювання економіки

В політиці є своя невидима рука, яка діє в напрямі, протилежному дії невидимої руки ринку.

Мільтон Фрідмен

§ 1. Об'єктивна необхідність, зміст та моделі урядового регулювання економіки

У главі "Ринкова економіка: суть, структура та інфраструктура" зазначалося, що будь-яка економіка має ринковий і бюджетний сектори, розкривались риси і функції обох секторів. У цій темі перед нами стоїть завдання проаналізувати вплив уряду на забезпечення конкурентного середовища, виробництво суспільних благ, обмеження згубного впливу циклічних коливань на економіку країни, соціальний захист громадян та ін.

Ринкова економіка як система, що виникла в результаті самоорганізації та саморозвитку, виявилась досить ефективною, гнучкою, здатною формувати раціональну структуру господарства та забезпечувати широкі межі економічної свободи її суб'єктам. Інакше кажучи, ринкова система охоплює досить значний ареал своїх функціональних обов'язків, необхідних для забезпечення комфортного і надійного функціонування суспільства. Разом з тим слід зазначити, що є низка проблем, пов'язаних з природними чинниками, економічною суспільною діяльністю та іншими її видами, а також природним розвитком самого ринкового господарства, до яких ринок залишається байдужим, а суспільство прагне їх вирішення. Саме тому необхідність урядового втручання в економіку пов'язують з відмовамиринкУ (фіаско ринку).

Відмови ринку - це небажання або неспроможність ринку задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною системою.

Розглянемо коротко структуру відмов рияку.

1. Ринок ґрунтується на індивідуальній економічній свободі та конкуренції учасників господарського процесу, що є істотною перевагою цієї форми господарювання. Разом з тим варто зазначити, що економічна система - не проста арифметична сума індивідів. Економічна система (як і будь-яка інша система) мусить забезпечувати цілісність її елементів. Індивідуальна економічна свобода доти, доки вона не обмежує економічну свободу інших індивідів, є благом. У тому випадку, якщо свобода одного індивіда обмежує свободу інших, має бути суспільний обмежувач індивідуальної свободи.

Так, свобода підприємництва на основі конкурентної боротьби природним чином породжує свій антипод - свавілля монополій, який може бути обмежений законом про захист конкуренції (чи антимонопольний законодавством).

2. Ринок повною мірою забезпечує виробництво благ для індивідуального споживання. Ці блага називають приватними.

Приватні блага - це блага, споживання яких одними особами виключає можливість їх одночасного споживання іншими. Доступ до споживання приватних благ має той, хто хоче їх придбати та може їх оплатити. Це їжа, взуття, одяг, засоби гігієни, а також верстати, машини, сировина і т. ін.

Але є і ті блага, які можна споживати тільки сумісно, вони неподільні (національна безпека, забезпечення правопорядку, захист довкілля тощо). Такі блага називають суспільними.

Суспільні блага - це ті блага, які водночас можуть споживатися багатьма особами, незалежно від того, може чи не може їх оплатити кожний окремий споживач.

Суспільні блага теж поділяють на два види: чисті та змішані (рис. 19.3).

Звісно, приватні блага виробляються ринком в належному обсязі та потрібної структури.

Рис. 19.2. Риси суспільних благ

За виробництво суспільних благ відповідає уряд.

Безпека держави, охорона правопорядку, підтримання в належному порядку вулиць міст і населених пунктів - суспільні-чисті блага, виробництво яких фінансується за рахунок бюджетів.

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ уряд здійснює:

- шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для виробництва цих благ;

- запровадженням адміністративних бар'єрів на шляху до входження на ринок цих благ шляхом ліцензування, квотування, надмірного оподаткування і т. ін.

Рис. 19.3. Структура суспільних благ

Вплив уряду на виробництво платних суспільних благ здійснюється шляхом:

- виробництва цих благ у належному обсязі та потрібної структури на підприємствах державного сектору;

- надання субсидій для їх виробництва підприємницькому сектору;

- адміністративного обмеження доступу до використання цих благ.

3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує доступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систему "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаючих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, негативні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх витрат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим. Це врегулювання здійснюється з двох боків:

1) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

2) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює)та відшкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бюджету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи соціальну спрямованість економічної системи.

6. В умовах трансформаційної економіки на уряд покладається ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого полягає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та соціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

- повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР та країн соціалістичного світу);

- поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія, Швеція, ФРН, Австрія, Китай);

- крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необмежену свободу підприємницької діяльності (США).

Моделі урядового регулювання економіки. Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

- адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко пристосуватись до умов економічного (національного та міжнародного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на економіку є США;

- проективну модель, спрямовану на попередження фіаско ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.