Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В - 4.1. "Осьовий час" і формування сучасних цивілізацій

4.1. "Осьовий час" і формування сучасних цивілізацій

Період "осьового часу" 800-200 рр. до н. е. - найважливіша віха в історії доіндустріальної цивілізації. К. Ясперс у праці "Сутність і призначення історії" визначав "осьовий час" як загальнолюдську добу розвитку розуму, людської особистості та свідомості. В цей час незалежно один від одного проповідували основоположники релігійно-філософських течій і виникли базові основи світових релігій (джайнізм, буддизм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, іудаїзм), конкретна людина усвідомлювалась як особистість, яка несе відповідальність за свої думки, слова і діяльність, суб'єкт культурно-історичного розвитку. Релігійно-філософсько-етнічна духовність почала впливати на хід історії. К. Ясперс зазначав, що ці процеси не поширилися на всі суспільства Стародавнього світу. Він поділив народи на три категорії: осьові народи, народи, що не знали прориву, та первісні народи.

Сучасні дослідники "осьового часу" аналізують його як період глобальної системної трансформації духовного, політичного, економічного та соціального життя, змістом якого є перехід від ранніх (локальних, ранньополітичних і ранньокласових) цивілізацій до традиційних (регіональних, зрілих і станово-класових). Традиційні регіональні, станово-класові цивілізації - це друга стадія розвитку доіндустріального суспільства. Цей період характеризується також завершенням формування цивілізацій східного та західного типів еволюції.

Були закладені основи нової духовної культури людства, пов'язані з ідеєю вільного вибору та самореалізації людської особистості. Утверджувалося розуміння місця і ролі людини у суспільстві залежно від особистих здібностей, можливостей та рішучості. Людина відчула свободу і моральне право на незгоду з публічною владою, її осудження та непокору. Формувалася творча активність людини. Зароджувалися філософія, пророцькі релігії, авторська лірика, індивідуальний портрет. Як професійна сфера виникає наука, знання пов'язують з особистими досягненнями окремих філософів та вчених. Формуються базові ідеї основних світових релігій: буддизму, християнства, ісламу, іудаїзму, зороастризму, індуїзму, конфуціанства. Починаючи з осьового часу, в історії суспільного розвитку все більшого значення набуває суб'єктивний фактор.

У технологічному відношенні відбувається перехід до масового використання залізних знарядь праці, що сприяло зростанню продуктивності та обсягів сільськогосподарського виробництва, використанню додаткових сил у промислово-ремісничому виробництві.

У соціально-економічному аспекті це був час утвердження приватновласницьких відносин. Влада-власність на землю та інші природні ресурси зберігалася, але втрачала своє панування. Поряд з державним сектором утверджувався приватний, у першу чергу у вигляді рухомого майна, торговельного та фінансового капіталу як частини додаткового продукту після сплати державних зобов'язань. Пришвидшився розвиток товарно-грошових відносин. Редистрибутивна система поступово трансформувалася у фіскальний апарат.

В осьовий час сформувалися перша в історії людства імперія - Новоассирійська (VIII-VII ст. до н. е.), Ірансько-Зороастрийська цивілізаційна система (Мідійська держава у VII-VI ст. до н. е., імперія Ахеменідів у VII-VI ст. до н. е.) та Антична цивілізація, еволюція якої охопила давньогрецьку, греко-македонську та греко-римську форми. Утворилися регіональні імперії Маур'їв у Індії, Цінь і Хань у Китаї. Основні цивілізаційні центри вступають один з одним у контакт.