Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - 3.21. Використання роботи іншого аудитора

Міжнародний стандарт аудиту № 120 "Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту" передбачає мсту та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів. Згідно з цим стандартом мстою такої перевірки є можливість аудитора висловлювати свої міркування щодо відповідності підготовлених фінансових звітів установленим умовам та вимогам. Для визначення висновків застосовують вислів: "справедливо й достовірно відображає" або "відображає достовірно в усіх суттєвих аспектах".

Позитивні висновки аудитора про достовірність фінансової звітності впливають на подальшу, більш упевнену роботу підприємства-замовника.

Аудитор під час перевірки звітності повинен дотримуватися Кодексу етики професійних бухгалтерів, розробленого Міжнародною Федерацією бухгалтерів.

Тобто під час перевірки необхідно спиратися на принципи незалежності, чесності, об'єктивності, професійної компетентності та належної ретельності, конфіденційності, професійної поведінки та дотримання технічних стандартів.

Аудитор повинен проводити аудиторські перевірки, враховуючи вимоги міжнародних стандартів аудиту, і використовувати рекомендовані принципи і процедури. При цьому необхідно знати, що під час перевірки можуть виникати різноманітні ситуації та будь-які значні викривлення. Особливо важливим є обсяг аудиторської перевірки. Це стосується процедури аудиту, яка є необхідною для того, щоб більш повно і правильно оформити висновки за об'єктами перевірки. Для того, щоб вибрати процедуру, аудитор повинен користуватися міжнародними стандартами аудиту та іншими законодавчими та нормативними актами.

По закінченні аудиторської перевірки аудитор має бути впевненим, що фінансова звітність не містить ніяких невиявлених помилок. Це важливо, оскільки аудитор повинен обрати найоптимальніший варіант аудиторського висновку.

На практиці можуть виникати труднощі в процесі виявлення деяких помилок у звітності. На це можуть впливати прийоми і способи, які використовує аудитор під час перевірки і які не сприяють знаходженню всіх неточностей у звітності, тобто не розкривають повноту викладеної інформації. Також на це впливають господарські операції та умови їх здійснення.

До таких прийомів і умов можна віднести:

o не використання тестування;

o індивідуальне застосування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

o застосування малоефективних аудиторських доказів.

У цьому випадку потрібно застосовувати ті аудиторські докази, на основі яких можна розкрити повну суть звітності і виявити всі недоліки. За правильну перевірку даних і висловлення думки стосовно фінансових звітів аудитор несе повну відповідальність. Такі вимоги ставляться перед аудитором незалежно від того, на яких підприємствах проводиться аудиторська перевірка, - у приватному чи в державному секторі.

3.21. Використання роботи іншого аудитора

Якщо головний аудитор використовує результати роботи іншого аудитора, він повинен визначити, як ці результати впливатимуть на аудиторську перевірку.

Головний аудитор - це аудитор, який несе відповідальність за складання висновку про фінансові звіти суб'єкта господарювання, коли ці фінансові звіти включають фінансову інформацію про один або кілька компонентів, перевірених іншим аудитором.

Інший аудитор - будь-який аудитор, крім головного аудитора, який несе відповідальність за правильність складання звіту про фінансову інформацію компонента суб'єкта господарювання, що включається до фінансових звітів, перевірених головним аудитором. Іншими аудиторами можуть бути афілійовані фірми, фірми-агенти та не пов'язані аудитори.

Головний аудитор повинен розглянути, чи достатня його участь для того, щоб діяти як головний аудитор. Для цього він має вивчити:

o суттєвість частини фінансових звітів, які перевіряються;

o діяльність компонентів;

o ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах компонентів, перевірених іншим аудитором;

o здійснення додаткових процедур стосовно компонентів, перевірених іншим аудитором.

При плануванні використання роботи іншого аудитора головний аудитор повинен розглянути професійну компетентність іншого аудитора в контексті конкретного завдання. Таку інформацію головний аудитор може одержати від професійної організації, до якої він належить, від іншої фірми чи філії. Він може звернутися до професійної організації, до якої належить інший аудитор. Цю інформацію можна поповнити, звернувшись із запитанням до інших аудиторів, банкірів.

Для здійснення процедури головний аудитор повинен одержати достатні відповідні підстави того, що робота іншого аудитора відповідає цілям головного аудитора в контексті завдання.

Однак інший аудитор повинен бути проінформований про: - вимоги щодо незалежності стосовно суб'єкта господарювання і стосовно компонента та про потребу надати головному аудитору письмове пояснення щодо їх дотримання;

- використання його роботи та висновку щодо досягнення достатніх домовленостей щодо координації їхньої роботи на початковому етапі планування аудиту. Головний аудитор повинен повідомити іншого аудитора про питання, що потребують особливого розгляду:

o процедури для виявлення міжфірмових операцій, які можуть потребувати розкриття інформації, та про графік здійснення аудиту;

o вимоги бухгалтерського обліку, аудиту і звітності та про потребу надати письмове пояснення щодо їх дотримання.

До початку перевірки головний аудитор узгоджує з іншим аудитором застосовані аудиторські процедури, розглядає письмове резюме процедур, проведених іншим аудитором, або його робочі документи. Головний аудитор може виявити бажання здійснити ці процедури під час відвідування іншого аудитора. Характер, терміни та обсяг процедур залежатимуть від умов завдання і наявності даних у головного аудитора про професійну компетентність іншого аудитора. Ці дані можна було б розширити шляхом огляду попередньої аудиторської діяльності іншого аудитора.

Якщо попередньо отримано достатні відповідні аудиторські докази іншим аудитором з дотриманням у своїй роботі прийнятої політики та відповідних процедур контролю якості роботи, головний аудитор може дійти висновку, що немає потреби проводити додаткові процедури. Наприклад, у випадку афілійованих фірм головний та інший аудитори можуть підтримувати тривалі офіційні стосунки, забезпечуючи процедури, які надають аудиторські докази (періодичний огляд, огляд робочих документів вибіркових перевірок).

Головний аудитор може визнати за доцільне обговорити з іншим аудитором і управлінським персоналом компонента (філії, підрозділу) одержані дані аудиторської перевірки або інші питання, що впливають на фінансову інформацію компонента, і може також вирішити, що треба провести додаткові перевірки облікових документів або фінансової інформації компонента. Такі перевірки можуть виконуватися головним або іншим аудитором.

У процесі перевірки головний аудитор повинен записувати в аудиторських робочих документах компоненти, фінансова інформація яких перевірена іншими аудиторами, їх значущість для фінансових звітів суб'єкта господарювання в цілому, імена інших аудиторів та будь-які висновки щодо несуттєвості окремих компонентів. Головний аудитор повинен також задокументувати виконані процедури та отримані висновки. Тобто треба розглянути робочі документи іншого аудитора та результати проведених перевірок. При цьому головний аудитор не повинен документувати причини відмови від процедур за умови отримання достатніх відповідних аудиторських доказів.

Інший аудитор повинен співпрацювати з головним аудитором, знаючи, в якому контексті він використовуватиме його роботу. Наприклад, інший аудитор має привернути увагу головного аудитора до будь-якого аспекту своєї роботи, який він не зможе виконати відповідно до вимог. Аналогічно, з юридичних та професійних міркувань, інший аудитор повинен бути проінформований про будь-які аспекти, що стали відомі головному аудиторові та які можуть мати важливий вплив на роботу іншого аудитора.

При встановленні факту про те, що робота іншого аудитора не зможе бути використана, а сам головний аудитор не може виконати достатні додаткові процедури стосовно фінансової інформації компонента, перевіреного іншим аудитором, у такому випадку головний аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки через неповний обсяг інформації в результаті аудиту.

Хоча відповідність рекомендаціям є бажаною, національні нормативні акти деяких країн дозволяють головному аудиторові формувати аудиторську думку про фінансові звіти суб'єкта господарювання в цілому лише на основі висновку іншого аудитора щодо одного або кількох компонентів. Якщо головний аудитор так діє, йому слід у висновку чітко вказати цей факт і встановити питому вагу фінансових звітів, перевірених іншим аудитором.