Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В. - 1.4. Розвиток неокласики. Теорії ринку недосконалої конкуренції

У першій третині XX ст. неокласична економічна теорія була панівним економічним ученням. Більшість досліджень присвячувалася проблемам статичної рівноваги та оптимального розподілу ресурсів в умовах досконалої конкуренції, що сприяло завершенню формування мікроекономічної теорії. Продовжувався розвиток теорії грошей, утвердився ординалістський підхід у визначенні корисності. Посилення монополістичних тенденцій в економіці активізувало дискусії з проблем ціноутворення, конкуренції та монополії, що перебували в руслі абстрактного (теоретичного) аналізу. їх наслідком стала ревізія низки положень неокласичної концепції ринкової економіки.

Упродовж 1920-1930-х років з'явилися перші системні теорії монополістичного ринку Дж.М. Кларка, П. Сраффи, Дж. Робінсон, Е. Чемберліна. Дослідження показали, що "досконала" конкуренція перетворилася на "недосконалу", а остання поєднує певні риси вільної конкуренції та монополії. Конкуренція, яка має величезну життєву силу, - "досконала" чи "недосконала" - неодмінно потребує створення механізму, який би забезпечував і гарантував її збереження за умов монополізації економіки.

Теорія недосконалої конкуренції

Уперше П'єро Сраффа (1898- 1983) у статті "Закон утворення доходів в умовах конкуренції" (1926) поставив питання про вплив ефекту зростаючої віддачі від масштабу на структуру конкурентного ринку, що формує умови монополізації цього ринку, та обґрунтував поняття недосконалої конкуренції як закономірний результат діяльності монополістичних об'єднань. Висунув принципове положення, що вивчення ринкових законів необхідно починати з монополії, а не з конкуренції, як це притаманно неокласичній теорії.

Представниця кембриджської школи неокласики Джоан Вайолет Робінсон (1903-1986) у книзі "Економічна теорія недосконалої конкуренції" (1933) досліджувала ринкові аспекти монополізації, зміни у механізмі ціноутворення та утворення монопольного прибутку.

Дж. Робінсон обґрунтувала такі положення:

o Монополія - це не окрема велика фірма, а ситуація на галузевому ринку, де е один продавець чи покупець. Причинами монополізації ринку е диференціація продукту наявність у товарі (послузі) виробника істотних відмінних ознак, які зумовлюють його переваги при купівлі-продажу і не можуть бути компенсовані товарами-субститутами; зростання рівня концентрації виробництва через економію фірми на масштабах, оскільки частка постійних витрат на одиницю продукції зменшується зі збільшенням обсягів виробництва.

o Ринок досконалої конкуренції трансформується у ринкову ситуацію "недосконалої конкуренції", за якої конкуренти-виробники виготовляють диференційований товар і кожен має монополію на свій товар. Існування недосконалої конкуренції пов'язане з порушенням і втратою рівноважного стану конкурентної господарської системи. Монополія є чинником, що дестабілізує соціально-економічні відносини ринкової економіки. Недосконала конкуренція - ринкова ситуація, протилежна досконалій конкуренції.

o Характерною ознакою поведінки великих фірм є маневрування цінами для регулювання збуту. Виникає дискримінація в цінах, коли монополія сегментує ринок за ціною (маневрує цінами) на основі різної еластичності попиту для різних за доходами груп споживачів і на різних географічних ринках з метою максимізації прибутку. Дискримінація можлива також, коли на внутрішньому ринку ціни встановлюються монопольно високі, а на зовнішніх ринках - демпінгові. Маневрування цінами дає можливість отримувати вищі прибутки за рахунок зростання масштабів виробництва. Загалом великі компанії спроможні встановлювати більш високі ціни, ніж за умов досконалої конкуренції. Отже, основне правило цінової дискримінації: найбільша ціна встановлюється там, де еластичність попиту найвища, а найнижча ціна - де еластичність попиту близька до нуля. Монопольна ціна є функцією граничних витрат виробництва та еластичного попиту.

o Рівновага за умов монополії визначається рівністю граничного доходу і граничних витрат. З погляду суспільних інтересів монополізація призводить до вищої ціни та нижчої якості продукту порівняно з досконалою конкуренцією, негативно впливає на розподіл багатства між людьми. Зростання цін потребує обов'язкового їх регулювання державою шляхом здійснення податкової та бюджетної політики.

Серед типів ринкових ситуацій (ринкових структур) Дж. Робінсон виокремлює чисту монополію, олігополію та монопсонію.

Чиста монополія - це ринкова ситуація, коли фірма є єдиним продавцем продукту, який не має близьких замінників (субститутів). Виникнення чистої монополії пов'язане з утворенням перешкод для входження конкурентів до галузі, монополією виробників сировини, концентрацією виробництва тощо. Фірма-монополіст отримує повний контроль над ціною.

Олігополія (з грец. буквально означає "небагато продавців") - це ринкова ситуація, яку характеризує наявність на галузевому ринку невеликої кількості потужних фірм зі значними обсягами випуску продукту. Особливістю олігополії є взаємозалежність фірм на певному ринку, кожна з яких має враховувати поведінку та реакцію конкурентів. На думку Дж. Робінсон, олігополія є найпоширенішою ринковою ситуацією у сучасній ринковій економіці.

Термін олігополія вперше запровадив Т. Мор у 1516 р. у знаменитій "Утопії". Меркантилісти цим терміном називали великі "торгові доми", що конкурували між собою. Джон Моріс Кларк у праці "Соціальний контроль над бізнесом" (1926) започаткував концепцію олігополії. Олігополію він розумів як панування на товарному галузевому ринку декількох великих корпорацій зі збереженням конкуренції між ними на користь споживачів, вважав її шкідливою для ринкової економіки, виступав за "соціальний контроль" над великими фірмами.

Монопсонія означає ринок, монополізований одним продавцем. За умов монопсонії виникає проблема порушення еквівалентності обміну в угодах купівлі-продажу. Дж. Робінсон використала вчення про монопсонію для аналізу ринку праці. Якщо велика фірма купує неорганізовану працю, заробітна плата може бути нижчою від вартості граничного продукту праці. Отже, ситуація монопсонії є причиною безробіття. Вирішити проблему може лише діяльність профспілок і законодавство щодо мінімальної заробітної плати.

Таким чином, теорія недосконалої конкуренції наголошує, що конкуренція та монополія є несумісними явищами. Для збереження конкуренції необхідний механізм її захисту.