Видатний польський економіст М. Калецьки (1899-1970) розробив теорію сукупного макропопиту при визначальній ролі інвестицій незалежно від Дж. Кейнса.
Методологічною основою аналізу, проведеного польським економістом, служить відмінність між заощадженнями окремого індивіда і наслідками для суспільства. Інтенсивне зростання заощаджень веде до скорочення попиту та, як наслідок, до зростання товарних запасів, скорочення виробництва, підвищення кількості безробітних.
Аналогічний результат виникає при скороченні підприємцями грошової заробітної плати. Всіляке зниження заробітків з метою економії витрат і стимулювання прибутків призводить до скорочення сукупного попиту.
Щоб обґрунтувати механізм економічного циклу, Калецьки побудував просту модель, що характеризує зв'язок основних параметрів: прибутку, основного капіталу, інвестицій, прослідкував їх вплив на рівні виробництва, зайнятості, ціни та інших показників. Калецьки, на відміну від Кейнса, аналізував механізм взаємодії виборчих компонентів, спираючись на реальні, а не на грошові величини.
Зміни темпів приросту інвестицій послугували основним фактором циклічних коливань. Згідно з концепцією Калецьки цикл з його фазами - це результат нестабільності інвестиційної діяльності.
Модель Калецьки може бути представлена у вигляді виразу
Калецьки відмічав, що якщо доля капіталовкладень (інвестицій) в національному доході залишається постійною, то темп зростання доходу також не змінюється. Капіталовкладення зростають такими ж темпами, що й національний дохід, який забезпечує постійний темп його приросту. Все це залишається вірним до того моменту, доки параметри к, а і и залишаються постійними. Потім модель деталізується і розглядаються фактори, які слід враховувати в умовах підвищення темпів зростання.
5.2.4. Монетарне кейнсіанство у США
Представники цього напрямку посткейнсіанства (воно виникло в США) вибрали інший шлях. Вони виступили як поборники відновлення щирого духу кейнсіанської революції, справжнього змісту його теорії.
Певною віхою в розвитку цього нового підходу була опублікована в 1965 р. стаття американського економіста Р. Клауера "Кейнсіанська контрреволюція: теоретична оцінка". У статті давалося принципово нове тлумачення теорії Дж. Кейнса на відміну від ортодоксального кейнсіанства, що трактувало її як "теорію рівноваги в умовах неповної зайнятості, як окремий випадок неокласичної теорії загальної рівноваги".
Інтерпретація Р. Клауера отримала подальший розвиток у виданій у 1968 р. роботі іншого американського економіста - А. Лейонхуфвуда "Про кейнсіанську економічну теорію й теорію Кейнса". А. Лейонхуфвуд рішуче оголосив, що стандартна інтерпретація теорії Дж. Кейнса (теорія прибутків-витрат) не тільки не розвила, але й відкинула головні елементи його теорії. Основними недоліками, на його думку, даної інтерпретації минулого є: 1) недооцінка ролі грошей ("Як вийшло, - запитував він, - що теорія, що визнала важливість грошей, перетворилася в теорію, у якій гроші не мають істотного значення?"); 2) зменшення ролі процентної ставки, завдяки чому у центрі уваги опинився лише мультиплікаційний процес, що розгортається під впливом змін попиту; 3) перевага бюджетної політики й недооцінка значення кредитно-грошового регулювання. А. Лейонхуфвуд іронічно зауважує: так багато уваги приділяли проблемі безробіття, що про грошовий аспект теорії зовсім забули, зникла більша частина цінової і монетарної сторони теорії Дж. Кейнса; у підсумку на світ з'явилася дивна доктрина "неважливості грошей" й "неефективності кредитно-грошової політики".
Оцінивши подібне трактування кейнсіанської теорії, відомий історик економічної думки М. Блауг писав: "Для Клауера й Лейонхуфвуда кейнсіанська теорія - це теорія неповної інформації, отримання якої пов'язане з витратами повільного пристосування цін; це теорія адаптації за допомогою зміни обсягів виробництва, а не цін; це гіпотеза двоїстого рішення й процесу, що обмежений доходом; неправильних і нерівновагих ринкових цін внаслідок відсутності вальрасівського аукціонника... Як тільки ми відходимо від досить специфічного випадку негайного пристосування цін, ми вже не можемо виходити з того, що робота цінового механізму автоматично веде до усунення надлишків і дефіциту на ринку, а отже, і до повної зайнятості" [1].
Інтерпретація теорії Дж. Кейнса Р. Клауером й А. Лейонхуфвудом викликала палкі суперечки й дуже вплинула на подальший розвиток економічної думки Заходу.
Наприкінці XX ст. цей напрямок посткейнсіанства активно розвивається представниками "нового" кейнсіанства.
6. СУЧАСНИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ТА НОВА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ТЕОРІЯ
6.1. Особливості сучасного інституціоналізму
6.2. Теорія техноструктури Дж. Гелбрейта
6.3. Економіка домінування Ф. Перру
6.4. Методологія Р. Хейлбронера
6.5. Інституціонально-соціологічний підхід Г. Мюрдаля
6.6. Методологія нової інституціональної теорії
6.7. Інституціональна економічна теорія Д. Норта
6.8. Внесок О. Вільямсона та Е. Остром у розвиток нової інституціональної теорії