Ф. Перру (1903-1987) - представник інституціонально-соціологічної школи у Франції, автор теорії, що отримала назву "економіка домінування". В основі цієї теорії лежить постулат, згідно з яким відносини учасників господарської практики будуються не як рівноправних партнерів, а як відносини панування й підпорядкування.
Визначальну роль в економіці домінування відіграють монополії та олігополії, які намагаються укріпити свою владу, послабити конкурентів. Координуючу й поєднуючу функцію здійснює держава, яка виробляє і проводить стратегію загального інтересу і загального блага.
Згідно з теорією Перру [23], домінування одних підприємств і секторів і підлеглий стан інших деформує "нормальні" взаємозв'язки та економічний простір. Разом з тим подібна система підлеглості й залежності в національній економіці створює передумови для створення "полюсів зростання", що утворюються біля домінуючих галузей, які відіграють роль своєрідних "моторів". Ефект домінування приводить до того, що "галузі-мотори" стимулюють підтягування суміжних виробництв, породжуючи зростання виробництва й нововведень.
Економіка, що знаходиться в процесі розвитку, представляє собою два нескоординованих сектори - сучасний і традиційний. Один сектор забезпечує впровадження нововведень, прогресивних форм організації виробництва, другий - гальмує зростання. Соціальні проблеми ігноруються.
Висновок з теорії Перру: необхідно раціоналізувати організацію управління. З цією метою обґрунтовуються принципи індикативного планування, відповідаючи вимогам економічного зростання.
6.4. Методологія Р. Хейлбронера
Р. Хейлбронер, видатний американський економіст, зробив спробу розробити економічну теорію на базі використання соціології і психології. Претензії неокласиків на універсальність економічних постулатів необгрунтовані. Економіка не універсальна наука. У реальному житті відсутня раціональна поведінка. Корені економіки потрібно шукати в "інститутах забезпечення соціального порядку".
Ця аргументація відповідає вихідній ідеї інституціоналізму: основа економічної теорії - синтез, взаємозв'язок економічного і соціального аналізу.
Р. Хелбронер прагне намітити шляхи трансформації капіталізму, що переживає кризу. Відповідаючи на питання "Куди ми йдемо?", він говорить про те, що капіталізм - це соціальна система, яка у змозі замаскувати той спосіб, за допомогою якого вона служить інтересам соціального порядку. Мотиви дій людей, що діють в рамках ринково-капіталістичної системи, не являються чисто ринковими. Світ людських інтересів набагато різноманітніший та багатший.
У ринкового механізму є свої недоліки, не менш серйозні, ніж у планової економіки. Капіталізм стикається з проблемами глобального рівня, які не в змозі вирішити. Зараз він знаходиться на порозі кардинальних змін, які займуть багато часу. Ці зміни пов'язані із впливом науково-технічної революції, економічною роллю держави й науково-технічної інтелігенції. "Ринок на етапі розвинутого капіталістичного суспільства породжує потребу в плануванні так, як твердість розвитої командної системи породжує потребу у ринкових механізмах" [3].
У якості основного висновку з книги "Економіка для усіх", що написана в співавторстві з Лестером Туроу, підкреслюється: "Реальний виклик нашого часу - не в економічних проблемах, а в політичних і моральних цінностях, які завжди присутні у нашій поведінці... основою суспільства залишаються політика й мораль - наша колективна воля та наші особисті системи цінностей. Результат нинішньої кризи буде відображати силу цієї волі та якість цих цінностей".
6.6. Методологія нової інституціональної теорії
6.7. Інституціональна економічна теорія Д. Норта
6.8. Внесок О. Вільямсона та Е. Остром у розвиток нової інституціональної теорії
6.9. Теорія ігор (Дж. Неш)
7. НЕОРДИНАРНІ ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ І ШКОЛИ
7.1. Й. Шумпетер: інновації як фактор економічного зростання
7.2. Становлення шведської школи
7.3. Концепція множинності моделей соціалізму О. Ланге
7.4. Економічна модель "витрати - випуск" В. Леонтьєва