Історія економіки та економічної думки - Шевченко О.О. - 6.4. Методологія Р. Хейлбронера

Ф. Перру (1903-1987) - представник інституціонально-соціологічної школи у Франції, автор теорії, що отримала назву "економіка домінування". В основі цієї теорії лежить постулат, згідно з яким відносини учасників господарської практики будуються не як рівноправних партнерів, а як відносини панування й підпорядкування.

Визначальну роль в економіці домінування відіграють монополії та олігополії, які намагаються укріпити свою владу, послабити конкурентів. Координуючу й поєднуючу функцію здійснює держава, яка виробляє і проводить стратегію загального інтересу і загального блага.

Згідно з теорією Перру [23], домінування одних підприємств і секторів і підлеглий стан інших деформує "нормальні" взаємозв'язки та економічний простір. Разом з тим подібна система підлеглості й залежності в національній економіці створює передумови для створення "полюсів зростання", що утворюються біля домінуючих галузей, які відіграють роль своєрідних "моторів". Ефект домінування приводить до того, що "галузі-мотори" стимулюють підтягування суміжних виробництв, породжуючи зростання виробництва й нововведень.

Економіка, що знаходиться в процесі розвитку, представляє собою два нескоординованих сектори - сучасний і традиційний. Один сектор забезпечує впровадження нововведень, прогресивних форм організації виробництва, другий - гальмує зростання. Соціальні проблеми ігноруються.

Висновок з теорії Перру: необхідно раціоналізувати організацію управління. З цією метою обґрунтовуються принципи індикативного планування, відповідаючи вимогам економічного зростання.

6.4. Методологія Р. Хейлбронера

Р. Хейлбронер, видатний американський економіст, зробив спробу розробити економічну теорію на базі використання соціології і психології. Претензії неокласиків на універсальність економічних постулатів необгрунтовані. Економіка не універсальна наука. У реальному житті відсутня раціональна поведінка. Корені економіки потрібно шукати в "інститутах забезпечення соціального порядку".

Ця аргументація відповідає вихідній ідеї інституціоналізму: основа економічної теорії - синтез, взаємозв'язок економічного і соціального аналізу.

Р. Хелбронер прагне намітити шляхи трансформації капіталізму, що переживає кризу. Відповідаючи на питання "Куди ми йдемо?", він говорить про те, що капіталізм - це соціальна система, яка у змозі замаскувати той спосіб, за допомогою якого вона служить інтересам соціального порядку. Мотиви дій людей, що діють в рамках ринково-капіталістичної системи, не являються чисто ринковими. Світ людських інтересів набагато різноманітніший та багатший.

У ринкового механізму є свої недоліки, не менш серйозні, ніж у планової економіки. Капіталізм стикається з проблемами глобального рівня, які не в змозі вирішити. Зараз він знаходиться на порозі кардинальних змін, які займуть багато часу. Ці зміни пов'язані із впливом науково-технічної революції, економічною роллю держави й науково-технічної інтелігенції. "Ринок на етапі розвинутого капіталістичного суспільства породжує потребу в плануванні так, як твердість розвитої командної системи породжує потребу у ринкових механізмах" [3].

У якості основного висновку з книги "Економіка для усіх", що написана в співавторстві з Лестером Туроу, підкреслюється: "Реальний виклик нашого часу - не в економічних проблемах, а в політичних і моральних цінностях, які завжди присутні у нашій поведінці... основою суспільства залишаються політика й мораль - наша колективна воля та наші особисті системи цінностей. Результат нинішньої кризи буде відображати силу цієї волі та якість цих цінностей".