Історія економіки та економічної думки - Шевченко О.О. - 11.3. Знання та інформація

Поняття "знання" багатоаспектне, в різних науках та у різних контекстах у цей термін вкладено різний зміст. Проте у більшості випадків наголошується зв'язок знання з інформацією. Зокрема, знання - це й усвідомлені та класифіковані факти та дані, і розуміння, і теоретичні концепції, і принципи, і процедури отримання інформації та даних, і способи пояснення й т. ін.; знання - це комбінація досвіду, цінностей, контекстної інформації, експертних оцінок, яка дає можливість оцінювати новий досвід та інформацію [34]. Дані - це сукупність різних об'єктивних фактів. Вони перетворюються на інформацію шляхом контекстуалізації, категорізації, підрахунку, корекції, стиску. Саме ж поняття "знання" значно глибше й ширше, ніж просто дані чи інформація. Дані - це лише код, що не несе сам по собі ніякого змісту. Інформація - це дані, що мають зміст, декодовані за допомогою ключа-контексту. У свою чергу, знання - це та інформація, яку індивід або організація можуть трансформувати у дії, будувати на її основі своє бачення майбутнього.

11.4. Особливості економіки знань

Термін "економіка знань" або "економіка, заснована на знаннях" знайшов широке розповсюдження наприкінці 90-х років XX ст. і пов'язаний значною мірою із встановленням нових пріоритетів у політиці й економіці країн Європейського Союзу [55]. Активізація процесів перетворення знання у безпосередньо продуктивну силу розвитку економіки й суспільства зумовила, особливо у другій половині XX ст., розширення як досліджень у цій сфері, так і практичних кроків. Разом це ознаменувало формування не тільки порівняно цілісної системи поглядів, що отримала назву "економіка знань", але й індикаторів і критеріїв її оцінки. Загальновизнаною стала думка про те, що сьогодні лише через знання можна створити й розвивати конкурентоспроможну економіку, здатну забезпечувати сучасний рівень життя населення.

Окремі аспекти цієї проблеми досліджують П. Ховітт [57], О. Вільямсон [58], В. Геєць [27], Н. Тарнавська [45], Л. Федулова [47] та ін.

За своєю сутністю цей термін відображає характеристики постіндустріального суспільства, але на більш високому еволюційному ступені розвитку, в ході якого при задоволенні життєво необхідних потреб людини стають усе більше затребуваними диференційовані товари й послуги, вироблені різними дрібними підприємствами, інтенсифікується розвиток людського капіталу й сфери послуг. Слід зазначити, що однією з проблем, з якими стикаються дослідники економіки знань, є відсутність згоди з приводу термінологічних аспектів цього поняття. В літературі використовуються такі можливі варіанти термінології: економіка знань (економіка, що базується на знаннях, суспільство знань), нова економіка, інформаційна економіка (інформаційне суспільство), постіндустріальне суспільство, суспільство навчання упродовж життя, цифрове суспільство, суспільство мережевого інтелекту, глобальне суспільство та ін.

На даному етапі розвитку цивілізації економіка знань відрізняється від класичної стандартної економіки насамперед істотною зміною філософії: якщо раніше економіка знань була важливим, але не головним елементом світової економіки, то зараз вона набуває дедалі більшого значення. Знову стає актуальним вислів англійського філософа Френсиса Бекона - "Знання - сила" [56]. Однак у контексті переходу світової економіки до нової, заснованої на знаннях моделі, цей афоризм набуває нового сенсу: все більше зростають і набувають впливу ті індустрії, які виробляють не товари, а послуги. Саме останні стали головним об'єктом купівлі-продажу в постіндустріальному суспільстві, а головним виробничим ресурсом стають інформація й знання.

До економіки знань відносяться три основні сфери:

1) НДДКР та інновації;

2) освіта й навчання, що сприяють формуванню людського капіталу;

3) інформаційно-комунікаційні технології.