Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - Постсоціалізм

У курсі історії економіки та економічної думки значний інтерес становить з'ясування процесів, що відбувалися в економічній науці на теренах постсоціалістичних країн протягом 90-х років XX ст. Є багато різних поглядів учених на це питання.

На думку професора H.A. Макашової, ці процеси свідчать про потребу коректування еволюційної моделі зростання знання.

По-перше, підтвердилася важливість "позанаукових" чинників: радикальна зміна парадигм відбулася під безпосереднім впливом політичних обставин, які відобразилися на науковому співтоваристві та сприяли тому, що воно відмовилося від старої парадигми. Подібна ситуація спостерігалася і в процесі перебудови вітчизняної економічної науки в 1920-ті роки.

По-друге, процес відмови від попередньої парадигми та прийняття нової виявився досить тривалим, і його учасники діяли спочатку переважно намагаючись покращити стару парадигму, звертаючись до просвітницької діяльності та ін. Проте в міру того, як раніше панівний науковий істеблішмент втрачав свій вплив, а невдачі у вирішенні "головоломок" почали сприймати, як невдачі старої системи знання загалом, визнали, що потрібно переходити до нової парадигми. У суспільстві сформувались умови для сприйняття нових ідей.

По-третє, оскільки марксистська політична економія була не лише парадигмою у наукознавчому розумінні, але й світоглядом, відмова від неї означала руйнування старого наукового співтовариства і загального простору наукової діяльності.

По-четверте, в результаті відмови від марксизму спостерігалася суперечлива ситуація руху наукової думки у двох різних напрямах. Одна частина наукового співтовариства орієнтувалась на пошук "нової картини світу" (нової парадигми у специфічному тлумаченні цього терміна), а інша — на якнайшвидше засвоєння нової для цього співтовариства, але вже існуючої за його межами парадигми — західної економічної теорії.

По-п'яте, особливе значення у боротьбі цих двох напрямів мала галузь освіти, оскільки власне через освіту інституціонально розв'язується проблема демаркації наукового і ненаукового знання та формується уявлення про "нормального" члена наукового співтовариства1.

Виокремлюють два види синтезу в економічних дослідженнях: внутрішньо-дисциплінарний і міждисциплінарний. При застосуванні першого відбувається традиційне поєднання та комбінування економічного знання у межах дисциплінарної матриці економічної науки, а в процесі використання другого — поєднання і комбінування економічного знання з іншими видами соціального знання — соціологічного, психологічного, філософського, історичного, політологічного, екологічного та ін.2

Міждисциплінарний синтез — поєднання теорій, методів і методологій різних дисциплін з метою отримання нового знання у межах однієї дисципліни або на стиках між різними дисциплінами. Міждисциплінарний синтез на межі XX і XXI ст. — один із найефективніших способів одержання нового знання, у тому числі й економічного.

Вважають, що міждисциплінарний синтез виникає на основі міждисциплінарної взаємодії, яка може відбуватися" "починаючи з обміну ідеями і закінчуючи взаємною інтеграцією концепцій, методологій, процедур, епістемологій, термінологій для певних організацій дослідницької та освітньої діяльності у досить широкому обсязі”.

Російський дослідник А.М. Орехов визначив три основні способи міждисциплінарного синтезу в економічній науці, умовно названі "економічний імперіалізм", "економічна васальність” та "рівноправне співробітництво". Охарактеризуємо їх детальніше.

1. Економічний імперіалізм — метод дослідження і тип міждисциплінарної взаємодії в соціальних науках, за якого відтворюється головний принцип економічної науки: ефективне досягнення цілей за обмеженості засобів. Цілі при цьому можуть відрізнятися і формулюються іншими соціальними науками — соціологією, психологією, політологією та ін.

2. Економічна васальність — метод міждисциплінарної взаємодії між економічною наукою та іншою наукою (або науками), коли економічне дослідження здійснюється відповідно до теоретико-методологічних засад іншої науки (наук).

3. Рівноправне співробітництво — тип міждисциплінарної взаємодії, коли економічна та інша соціальна науки однаковою мірою чинять вплив на розробку певних дослідницьких проблем на стиках між ними, збагачуючи і поглиблюючи як власну, так і чужі теорії та методологію2.

Всі три види міждисциплінарного синтезу, результатом яких е низка новітніх економічних теорій, наведені у додатках. Вони охоплюють ортодоксальну і неортодоксальну економічну теорію, а також деякі напрями соціальних наук про економіку.