Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - 7.4. Особливості генезису індустріального виробництва в Німеччині

Причини економічної відсталості

Економічно і політично Німеччину в 70-х роках ХУІП ст. вважали однією з найвідсталіших країн Європи. Якщо в Англії промисловий переворот почався в другій половині XVII ст., у Франції — наприкінці XVII ст., то велике промислове виробництво в Німеччині, пов'язане з масовим використанням машин та найманої праці, виникло лише в другій половині XIX ст.

Головною причиною запізнення промислового перевороту було те, що протягом першої половини XIX ст. вона ще залишалася аграрною країною і не могла наздогнати своїх суперників.

Свободу підприємницької діяльності на територіях під протекторатом Наполеона І встановили в 1808—1810 рр. У Пруссії перший крок зробили у 1806-му, скасувавши низку цехових заборон у більшості галузей. У 1810 р. ухвалили закон, який закріплював принципи свободи підприємництва, зокрема право на промислову діяльність отримував будь-хто, хто бажав нею займатись і заплатив промисловий податок. Цехи залишалися як вільні союзи. Не було правових відмінностей між містом і селом у галузі промисловості.

Повернути попереднє становище цехів мав закон 1835 р. За ним, передбачалася наявність обов'язкового документа, який підтверджував знання промислу і на основі якого видавали дозвіл на виконання робіт у 42 галузях, зазначених у законі. Відродили обов'язкове учнівство перед відкриттям власної справи. У таких містах, як Ганновер, Ольденбург, Гамбург, цехову систему майже відновили. У Баварії, Бадені, Вюртемберзі свободу промислового підприємництва вводили поступово. Формуванню вільного підприємництва сприяло введення в дію промислового закону (1869).

Економічну відсталість країни зумовила також її політична роздробленість. На початок XIX ст. на території Німеччини нараховували майже 300 невеликих держав. Збереглися внутрішні митні збори, що гальмувало розвиток торгівлі та промисловості. На початку XIX ст. при перевезенні товарів із Дрездена в Магдебург мита платили 166 разів. Політична роздробленість позбавляла німецьку промисловість митного захисту від англійської конкуренції.

Передумови промислового перевороту

Часткова ліквідація феодального режиму на селі стала передумовою промислового перевороту. Першого удару феодальному режиму на селі завдали Французька революція 1789—1794 рр. та Наполеонівські війни. Займаючи німецьку територію, французи скасовували феодальні привілеї та звільняли селян від виконання феодальних повинностей. Відобразилися на феодалізмі аграрні реформи початку XIX ст., що пришвидшило розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві.

Важлива умова промислового перевороту — ліквідація економічної роздробленості. У 1833 р. Пруссія домоглася організації Митного союзу, що об'єднав 18 держав Північної Німеччини, територія яких становила 77 тис. км кв., на ній проживало 23 млн осіб. Усі митні застави, збір акцизів та внутрішніх мит на кордонах між цими державами відмінили. Створення союзу сприяло формуванню загальнонімецького внутрішнього ринку і прискоренню економічного розвитку, насамперед машинного виробництва. Після введення загальних грошових одиниць і метричної системи в 1871 р. завершився процес політичного об'єднання Німеччини. Міжнародні позиції Митного союзу досить швидко посилювалися, про що свідчить укладання торгових договорів з Нідерландами, Грецією, Туреччиною, Англією та Бельгією.

Ще однією важливою перешкодою для економічного розвитку був брак розвинутих шляхів сполучення. їх почали прокладати після утворення Митного союзу. У1835 р. з'явилася перша залізниця між Нюрнбергом і Фюртом, завдовжки лише 12 км. У 1848-му протяжність залізниць становила вже 2363 км. Перший німецький локомотив збудували в 1838 р. під Дрезденом. За протяжністю залізниць Німеччина на середину XIX ст. посідала одне з перших місць у світі (16 % світових залізниць). Високими темпами споруджували шосейні дороги. У1816— 1823 рр. в країні ввели в дію перші пароплави, проте економічного значення вони набули тільки з початком масових перевезень.

Розвиток капіталізму в сільському господарстві, зростання мануфактурної промисловості, утворення Митного союзу, посилення процесів первісного нагромадження капіталу, можливість використання іноземної техніки пришвидшили початок промислового перевороту.

Визначають три етапи промислового перевороту в Німеччині:

1) 30 ті — 40-ві роки — період підготовки. Переворот відбувався переважно в текстильній промисловості;

2) 60—60-ті роки — розвиток у промисловості, пов'язаний із поширенням важкої промисловості;

3) після утворення у 1871-му Німецької імперії спостерігався тісний взаємозв'язок розвитку фабричної промисловості з формуванням монополій.

Феодальні пережитки в 30—40-х роках не дали змоги досягти високого рівня промислового розвитку. Обсяг виробництва найважливіших товарів був нижчий, ніж в Англії та Франції. Німецькі вироби зазнавали сильної конкуренції з боку англійських навіть на внутрішньому ринкові. У цих умовах промисловий переворот міг відбуватися тільки шляхом особливо інтенсивної експлуатації робітників. Низька заробітна плата і подовження тривалості робочого дня були найважливішими джерелами нагромадження капіталу.

Значне промислове піднесення відбулося в 50—60-х роках. За 50-ті роки XIX ст. обсяг промислового виробництва подвоївся, а за 60-ті — зріс ще в 1,5 разу. Випереджаючими темпами розвивалися галузі важкої промисловості. Будівництво залізниць сприяло становленню фабричної промисловості, що зумовило великий попит на вугілля, рейки, паровози, вагони. Активно функціонували нові галузі промисловості, насамперед хімічна індустрія. Відкриття анілінових барвників (1856) було покладено в основу виробництва не тільки фарб, а й фармацевтичної продукції, вибухових речовин, каучуку. Збільшувалися потужності фабрик із виробництва калійних і фосфорних мінеральних добрив. Хімічна промисловість посіла третє місце серед галузей німецької промисловості, а за часткою у світовому виробництві — друге місце після США. Значного розвитку набула електротехніка, про що свідчить винахід Е.В. Сіменсом (1867 р.) динамо-машини. Створення генератора для вироблення електричного струму означало перші кроки електротехнічної промисловості. Цей період промислового перевороту вирізняється ще й тим, що німецька індустрія механізувалася на основі розвитку вітчизняного машинобудування. Виникли великі машинобудівні заводи. Наприклад, у 1866 р. на локомобільній фабриці Борзіга працювало 1600 робітників. Аналогічні підприємства споруджені в Хемніці, Касселі та інших містах.

Отже, структура галузей важкої промисловості Німеччини була значно ширшою, ніж в Англії та Франції. Нові підприємства у цій промисловості — справжні індустріальні гіганти, обладнані найсучаснішим устаткуванням, з передовими технологіями.