Аудит: організація і методика - Огійчук М.Ф. - І. Визначення гранично допустимих втрат при зберіганні нафтопродуктів

Згідно з листом Державного агропромислового комплексу УРСР від 27.07.1986 р. № 14 "Про затвердження норм природних втрат нафтопродуктів, зерна і продукції його переробки, м'яса, сіна, цукру, овочів при прийманні, зберіганні, транспортуванні" норми природних втрат представлені в таблицях у кг на 1 т при відповідних операціях:

* при прийманні; при зберіганні;

* при відпуску.

Указані норми природних втрат є граничними і застосовуються тільки у випадках фактичних нестач нафти і нафтопродуктів.

Залежно від фізико-хімічних властивостей, які обумовлюють природні втрати нафти і нафтопродуктів, вони розподілені на вісім груп:

1. Бензини автомобільні.

2. Бензини авіаційні, бензини екстракційні, бензини-розчинники для гумової промисловості і т. ін.

3. Гас для технічних цілей, бензин-розчинник для лакофарбової промисловості; різні нафтопродукти з температурою початку кипіння в межах 100-150° С.

4. Гас освітлювальний, авіаційний гас; різні нафтопродукти з температурою початку кипіння в межах 150-180° С.

5. Паливо дизельне всіх марок; різні нафтопродукти з температурою початку кипіння більше 180° С.

6. Масло та інші рідкі нафтопродукти.

7. Різні тверді нафтопродукти.

8. Різні нафти (табл. 5Л 5.4.4).

Норми природних втрат нафти і нафтопродуктів установлені для двох періодів року: осінньо-зимового (з 1.10 по 31.03), весняно-літнього (з 1.04 по 30.09), а також залежно від типу резервуарів для зберігання або способу транспортування.

Гранично допустимі втрати нафтопродуктів таким чином визначають множенням відповідної норми на вагу прийнятого нафтопродукту в резервуар у тоннах.

Гранично допустимі втрати нафтопродуктів при зберіганні в перший місяць зберігання визначають множенням відповідної норми на вагу нафтопродукту, що зберігається в резервуарі в тоннах.

Гранично допустимі втрати нафтопродуктів при зберіганні більше одного місяця визначають, починаючи з другого місяця зберігання після останнього надходження, множенням відповідної норми на масу нафтопродуктів, що знаходяться в резервуарі після першого місяця зберігання.

Гранично допустимі втрати нафтопродуктів при відпуску в транспортні засоби визначаються множенням відповідної норми на вагу відпущених або відвантажених нафтопродуктів у тоннах.

При визначенні норм втрат при довготривалому зберіганні нафтопродуктів користуються даними першої зони таблиці, а для визначення норм втрат при короткочасному зберіганні нафтопродуктів користуються даними таблиць 5.15.4.5-5.15.4.9.

Таблиця 5.15.4.4 Розподіл нафтопродуктів за групами

Таблиця 5.15.4.5. Норми природних втрат нафтопродуктів при прийманні, зберіганні і відпуску

Таблиця 5.15.4.6. Норми природних втрат нафтопродуктів при відпуску в транспортних засобах (у кг на 1 т видаваної кількості)

Таблиця 5.15.4.7 Розподіл території України за кліматичними зонами для застосування норм природних втрат нафтопродуктів

Таблиця 5.15.4.8 Норми природних утрат нафтопродуктів при залізничних перевозках наливом у цистернах

Таблиця 5.15.4.9 Норми природних втрат нафтопродуктів при тривалому зберіганні для всіх областей країни, за винятком Запорізької і Одеської

У багатьох сільськогосподарських підприємствах у зв'язку зі складністю розрахунків гранично допустимі втрати як на нафтопродукти, так і на сільськогосподарську продукцію не визначаються, а всі виявлені при інвентаризації нестачі відображаються в затратах на виробництво. Необхідно знати, що в загальній сумі нестач сільськогосподарської продукції гранично допустимі втрати, як правило, складають лише частину її. Тому частину продукції, за якою виявлена нестача при інвентаризації чи при передачі складів, необхідно суворо класифікувати, зіставляти з нормами списання і разом із цим правильно відображати в обліку.

При визначенні гранично допустимих втрат необхідно враховувати, що нестача продукції не повинна бути результатом недбалості і безвідповідальності завідуючих складами. Попереднє списання або резервування норм природних втрат категорично забороняється.