Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - Основи економічного зростання

Основи економічного зростання

Воєнні замовлення під час Другої світової війни, які з червня 1940 р. до вересня 1944 р. становили 175 млрд дол. США, були потужним стимулом зростання американської економіки. Це єдина країна світу, економіка якої вийшла із війни значно міцнішою (національний дохід країни збільшився вдвічі). Цьому сприяло також державне інвестування галузей промисловості. Після війни частка США дорівнювала 60 % промислової продукції, 2/3 золотого запасу і 1/3 експорту капіталістичного світу. Такий потенціал дав змогу США на середину 1947 р. швидко й успішно переорієнтувати свою економіку на випуск мирної продукції. Все це супроводжувалося концентрацією виробництва і централізацією капіталу. Посилилися позиції великих виробників.

За період 1940—1944 рр. частка США у світовому виробництві індустріально розвинутих країн капіталістичного світу зросла з 35 до 55 %, а в експорті товарів — з 14 до 33 %. На Бреттон-Вудській міжнародній валютно-фінансовій конференції у кінці війни закріпили долар як головну валюту міжнародних платежів і розрахунків. Він отримав привілейоване становище резервної валюти. Організоване грошове господарство зберегло на тривалий період завищений курс долара.

В основі швидкої перебудови була американська модель економічного розвитку суспільства, в якій значне місце зайняло державне регулювання суспільного виробництва. У післявоєнні роки роль держави в економіці зросла. Проте регулювання економіки, маючи значний вплив на деякі види економічної активності або навіть контролюючи їх, не змінювало головного устрою економіки. З одного боку, держава все більше втручалась у процес економічного розвитку, відповідальна за розв'язання багатьох економічних проблем, пов'язаних із виробництвом, розподілом продукції, а з іншого — не лише збереглися, а й набули подальшого розвитку ринкові відносини. Посилення регулювальних функцій держави виявилося у збільшенні обсягів урядових закупок, наданні субсидій приватним фірмам, здійсненні сприятливої податкової політики. Відбувався подальший розвиток державного підприємництва. Держава ставала великим власником і в усе більших масштабах виробляла товари та надавала послуги.

Одним із перших заходів американського уряду в галузі державного регулювання в післявоєнний період було видання "Акта про зайнятість" (1946). Згідно з ним у країні передбачалося досягти шляхом економічного регулювання максимальної зайнятості не тільки людей, а й виробничих ресурсів. У документі зазначалося, що федеральний уряд бере на себе відповідальність за застосування всіх практично можливих засобів з координації і використання всіх його планів, щоб забезпечити максимум зайнятості та продукції. В акті йшлося про потребу заходів з організації громадських робіт і стимулювання бюджетної політики, спрямованої на досягнення зайнятості.

Відповідно до виданого у тому самому році "Акта про реорганізацію законодавства" запровадили представлення на початку кожної регулярної сесії конгресу доповіді президента про економічний стан країни і заходи економічного регулювання. Таке повідомлення на основі вивчення стану й тенденцій розвитку господарства мав готувати вперше в історії США створений Комітет економічних радників при президентові. У ньому мали відображатися чотири напрями:

1) рівень зайнятості, виробництва й купівельної спроможності; необхідний рівень для досягнення максимуму зайнятості, виробництва й купівельної спроможності;

2) наявні тенденції та передбачувані — ті, що виникають у цих трьох сферах;

3) економічна програма федерального уряду, умови її виконання;

4) рекомендації нового законодавства.

Із часів першого виступу перед конгресом у січні 1947 р. Г. Трумена і донині доповіді вважають програмою дій урядів США. їх реалізація уже в 50—60-х роках створила передумови і механізми для практичного переходу до нового інформаційного етапу розвитку.