Франція у XVIII столітті була сільською (аграрною) країною, вела численні війни, у яких втратила майже всі свої заморські володіння, ослабли її позиції в Європі. Меркантилістська політика Кольбера призвела до розорення селянства. Розкіш і марнотратство французького королівського двору послаблювали її економіку. У суспільстві наростало невдоволення.
У цих умовах ідеї основоположника школи фізіократів Франсуа Кене швидко знайшли відгук у суспільстві.
Термін "фізіократизм" походить від латинських слів "фізіо" - природа і "кратос" - влада, тобто влада природи. Таку назву цей напрям політекономії отримав у силу специфічних поглядів, суть яких зводилася до такої думки: фізіократи оголосили сільське господарство єдиною галуззю, що створює багатство країни, і називали її продуктивною сферою економіки, оскільки саме в ній, на їхню думку, створюється "чистий продукт". Навпаки, промисловість вважалася ними "безплідною сферою", оскільки в ній не виникає чистого продукту.
Під чистим продуктом вони розуміли різницю між сумою всіх благ і витратами на виробництво цих благ (за сучасною термінологією - національний дохід). Цей надлишок (чистий продукт) - унікальний дар природи. Промислова праця лише змінює форму продукту, не збільшуючи нібито розміру чистого продукту. Безплідною вважалася і торгова діяльність.
Франсуа Кене (1694-1774 рр.) народився недалеко від Версаля у селянській, багатодітній родині, восьмим із тринадцяти дітей. У 17 років поїхав до Парижа, де навчався і підробляв медиком у шпиталі. Через 6 років одержав диплом хірурга. У 1752 році був удостоєний честі лікувати самого короля, ставши придворним медиком Людовіка XV. Король уподобав Ф. Кене і називав його "мій мислитель". Він присвоїв доктору титул дворянства і сам вибрав для нього герб. Багато державних таємниць знав цей скромно одягнений і трохи глузливий чоловік. У міру поліпшення свого матеріального становища Ф. Кене все більше захоплюється проблемами, що виходять за рамки медицини: спочатку філософією, а потім політекономією.
Важливе місце у творчості Ф. Кене займає вчення про "чистий продукт", який створюється землею і працею людей, зайнятих у сільському господарстві. Промисловість він вважає "безплідною галуззю", тому що в ній перетворюється нібито первісна форма продукту.
Ф. Кене належить перше в економічній думці теоретичне обґрунтування капіталу. Капіталом, на його думку, не можуть бути гроші з тієї причини, що вони нічого не виробляють і тому є "безплідним багатством".
А сільськогосподарські знаряддя, будівлі, худоба і все, що використовується в землеробстві протягом декількох виробничих циклів, представляють "початкові аванси" (за сучасною термінологією - "основний капітал"). Витрати на насіння, корми, оплату праці працівників та інші витрати, що здійснюються в період одного виробничого циклу - він відносив до "щорічних авансів" (за сучасною термінологією "оборотний капітал").
У своїй роботі під назвою "Економічна таблиця" (1758 р.) він продемонстрував, як сукупний суспільний річний продукт, який створюється в сільському господарстві та промисловості, розподіляється між класами. Він виділяє 3 класи: 1) продуктивний клас (фермери та наймані працівники, зайняті в сільському господарстві); 2) безплідний клас (промисловці і робітники); 3) землевласники.
За допомогою таблиці і числового прикладу Кене схематично зобразив, як відбувається обмін товарами між класами і рух потоків цих товарів та відповідних потоків грошей у масштабі всієї економіки. Це була перша спроба проведення макроекономічного дослідження, аналізу кругообігу господарського життя, тобто суспільного процесу відтворення.
Теорія грошей
Теорія вартості
Теорія доходів
Теорія капіталу
Теорія міжнародної торгівлі
Теорія про зовнішню торгівлю
Продукт Португалія Англія
Розділ 3. Еволюція класичної політекономії в XIX столітті: послідовники і опоненти
1. Передумови трансформації політекономії наприкінці XVIII - на початку XIX століття. Політекономія Ж.-Б. Сея