Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - Теорія відтворення

Теорія чинників виробництва одержала подальший розвиток у вченні французького економіста і політичного діяча Фредеріка Бастіа (1801-1850). У своїх творах "Економічні софізми" (1847 р.) й "Економічні гармонії" Бастіа перевершив своїх сучасників в захисті вільного ринку і гармонії інтересів. Він вважав, що суспільство вільного ринку в усіх аспектах є якнайкращою, найдосконалішою всесвітньою асоціацією. Для обґрунтування цього положення Бастіа запропонував теорію вартості обміну. При будь-яких формах обміну фактично відбувається обмін послугами, що надаються людьми один одному. Але послуги, на думку Бастіа, можуть бути тільки особистими, тобто вони пов'язані з напруженням і зусиллями тих, хто їх надає.

Ціна в його теорії визначається відношеннями послуг, обмінюваних між собою. Послуги ж вимірюються з боку продавця його зусиллями і напруженнями з виробництва товару; з боку покупця - тими зусиллями, які він економить у зв'язку з купівлею товару. На думку Бастіа, зусилля і напруження з обох боків в обміні мають рівний, еквівалентний характер, або в умовах вільної конкуренції ніщо не примушує людей йти на невигідні операції.

Цьому підпорядкований і закон накопичення капіталу Бастіа, згідно з яким частка робітників у міру зменшення капіталу зростає не тільки абсолютно, але і відносно, частка ж власників, зростаючи абсолютно, відносно знижується. Таким чином, інтереси праці і капіталу солідарні, оскільки доходи і тих і інших зростають одночасно, причому частка робітників зростає швидше. Для доказу він посилається на факт падіння норми прибутку, хоча остання не свідчить про зниження її маси.

Багато положень теорії розподілу Бастіа викликали критичні зауваження, проте теорія вартості обміну разом з теорією факторів виробництва стала основою для подальших розробок західної економічної науки.

Своєю концепцією вільного, справедливого обміну Бастіа надав велику послугу Франції у ліквідації її протекціоністської політики, що утискає у той час інтереси французьких виноробів. Його дотепні памфлети розкривають невідповідність будівництва тунелів в горах для полегшення зв'язку між країнами, встановлення в них митних застав, які утрудняють такий зв'язок, оскільки митний збір є додатковими податками на всіх споживачів. Відповідно до цього Бастіа висловлюється за необхідність лібералізації торгівлі.

На підставі теорії вартості й обміну Бастіа пояснює джерела утворення основних доходів. Підприємницький дохід, позиковий відсоток, земельна рента сприймаються їм як платня за послуги, напруження, відстрочка споживання. У центрі уваги Бастіа знаходиться проблема відсотка, в якому він бачив платню за послугу власника капіталу, що одержує цей відсоток. Послуга полягає у тому, що власник пішов на накопичення і тим відстрочив своє особисте споживання; що капітал, який надається їм, полегшує і збільшує продуктивність праці.

Інші доходи Бастіа розглядає як різновид відсотка. У результаті гармонізація економічних відносин розповсюджується Бастіа також на сферу розподілу. Теорія Сея і Бастіа зробили значний вплив на подальший розвиток економічної науки взагалі, і теорію вартості зокрема. Так, положення, що висуваються при аналізі обміну, в більш розгорнутому й послідовному вигляді розроблялися прихильниками теорії факторів виробництва і школою граничної корисності.

3. Томас Роберт Мальтус (1766-1834 рр.) і його економічні погляди

Томас Роберт Мальтус (1766-1834 рр.) - видатний представник англійської економічної думки. Народився в сім'ї поміщика, недалеко від Лондона. Закінчив коледж Кембріджського університету, отримав вчений богословський ступінь. Потім став священиком й одночасно викладав в коледжі. Весь свій вільний час присвячував проблемі, яка захопила його ще в юнацькі роки у бесідах з батьком. Ця проблема стосувалася взаємозв'язку економічних процесів з природними явищами, зокрема демографічними.

У 1798 році з'явилася книга під назвою "Досвід про закон народонаселення". Після виходу цієї книги талант Мальтуса як ученого був помічений. У 1805 році він стає професором кафедри сучасної історії і політекономії в коледжі Ост-Індської компанії, де він виконував також обов'язки священика.

Теорія народонаселення

Головна ідея Мальтуса, що розглядається в памфлеті "Досвід про закон народонаселення", полягає у тому, що за сприятливих умов (якщо не буде війн, епідемій, голоду тощо) населення, збільшуючись у геометричній прогресії, подвоюватиметься кожні 2025 років. Виробництво ж їжі та інших необхідних предметів існування, зростаючи всього лише в арифметичній прогресії, не може примножуватися аналогічними темпами. Тоді через перенаселення бідність може стати жалюгідною долею всього людства.

Теорія народонаселення принесла Мальтусу неймовірний успіх. Проте в ній він зробив низку неточностей: неможливість збільшувати виробництво продовольства він пояснює не стільки повільними технічними удосконаленнями в сільському господарстві і обмеженістю ресурсів землі, скільки надуманим і популярним у той час "законом спадної родючості ґрунту". Крім того, використана Мальтусом американська статистика щодо геометричної прогресії зростання населення викликає сумніви, оскільки не була врахована різниця між кількістю іммігрантів в США і кількістю народжених в цій країні.

Незважаючи на всі ці недоліки, сам Мальтус стверджував, що практична мета його твору полягає у прагненні покращення життя незаможних верств населення і вирішення проблеми бідності людства.

Теорія відтворення

У дослідженні проблем реалізації суспільного продукту учений зміг просунутися далі Д. Рікардо й інших економістів свого часу. У своїй науковій роботі під назвою "Принципи політекономії" (1820 р.) він висунув несподіване для того часу положення про недосяжність достатнього попиту і повної реалізації виробленого суспільного продукту без необхідної участі в цьому процесі поряд з продуктивними класами непродуктивних верств суспільства. На думку Мальтуса, армія, землевласники, духівництво, урядовці й інші представники непродуктивного класу становлять сукупність "третіх осіб", які сприяють і створенню, і реалізації суспільного продукту. Тим самим Мальтус заперечує паразитизм непродуктивних класів.