Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - 2. Суб'єктивно-психологічний підхід у вивченні економічних явищ був характерний для економістів австрійської школи

Розділ 6. Суб'єктивно-психологічний напрям в економічній теорії: маржиналізм

1. Виникнення суб'єктивно-психологічного напряму в економічній теорії

Багато економічних явищ і процесів мають кількісний характер, тобто між економічними величинами існують кількісні зв'язки: якщо змінюється одна із них, то за якимось законом змінюються й інші, пов'язані з першою. Характер цієї залежності можна відобразити функцією.

Такі міркування змусили людей уже в XIX столітті замислитися над питанням, чи не слід застосовувати математику для вивчення економічних явищ.

Першим ученим, який застосував математичні методи в економічному дослідженні, був француз Антуан Огюстен Курно (1801-1877 рр.). У своїй роботі він досліджував взаємозалежність ціни товару й попиту на нього за різних ринкових ситуацій, тобто за відповідного розміщення сил покупців і продавців.

Курно ввів у науку важливе поняття "еластичність попиту". Йдеться про те, що підвищуючи ціни товару, попит на нього зменшується, знижуючи ціни, попит збільшується. Цей закон попиту Курно записав у вигляді функції Б = Цр), де Б - попит, р - ціна. Курно відзначив, що для різних товарів ця залежність є різною. Попит може значно змінюватися за відносно не значної зміні цін - це випадок високої еластичності. І навпаки, попит може слабко реагувати на зміну ціни - це випадок низької еластичності.

Курно відзначив, що низька еластичність попиту стосується деяких предметів розкоші й предметів найпершої необхідності. Наприклад, ціна скрипки або астрономічного телескопа може знизитися в 2 рази, але це незначно підвищить попит, тому що він обмежується вузьким колом аматорів, для яких ціна не головне. З іншого боку, ціна на дрова може підвищитися вдвічі, але попит скоротиться набагато менше, тому що люди готові урізати інші витрати, ніж жити в неопалених будинках. Функція попиту може мати різний вигляд і зображуватися різними кривими.

Курно вперше проілюстрував можливість застосування математичного аналізу в економіці на прикладі взаємозв'язку попиту й ціни товару. Курно розглядає ціни, які складаються в сфері обігу (споживання), і ніякого зв'язку з виробництвом не мають. Цим він проклав новий шлях у науці, його методологія дослідження економічних проблем сприяла виникненню в економічній науці суб'єктивної школи. Теоретики суб'єктивної школи розглядають такі питання, які не були властиві класикам:

- економічну природу потреб людини й характер їх задоволення;

- зміну ступеня задоволення потреб у міру їх насичення;

- порівняння корисності благ для однієї людини в часі й для різних людей у просторі;

- психологію споживчого вибору благ;

- ранжування (установлення порядку важливості) потреб та ін.

Аж до 70-х років XIX століття вчені, які намагалися досліджувати економічні явища на основі суб'єктивно-психологічного підходу, натрапляли на стіну нерозуміння й байдужості. Такою була доля німецького економіста Германа Генріха Госсена, який в 1854 році опублікував книгу "Розвиток законів суспільного обміну, й правил людської діяльності, що випливають звідси". Помер він 1858 року - нікому невідомий. Через двадцять років примірник його книги був випадково знайдений англійським ученим Джевонсоном, який оголосив цього забутого німця першовідкривачем нової економічної теорії.

Госсен сформулював два свої знамениті закони, які в економічній теорії так і називаються - закони Госсена.

o Перший закон: величина задоволення від кожної додаткової одиниці певного блага неухильно знижується, й досягнувши насичення, досягає нуля.

o Другий закон: максимальне задоволення потреб за обмеженої кількості доступних благ досягається тоді, коли споживання кожного блага зупиняється в точці, де інтенсивність задоволення (корисність) вирівнюється й стає однаковою для всіх благ.

Закони Госсена лягли в основу всієї мікроекономічної теорії. Економісти-математики довели її до досконалості.

Виникнення маржиналізму було обумовлено також об'єктивними факторами: 70-і роки XIX століття були відзначені інтенсивним розвитком капіталізму в Західній Європі й США. Стихійний ринок видався підприємцям могутньою сліпою силою, здатною принести процвітання або руйнування. Підприємець свої розрахунки пов'язував з вибором правильного рішення для того, щоб вижити в конкурентній боротьбі. Формою зображення таких устремлінь підприємців стають теорії маржиналізму.

Загальна характеристика маржиналізму

Важливе значення в маржиналізмі мають психологічні фактори. Маржиналісти вважали, що спираючись на суб'єктивні оцінки суб'єктів господарювання, можна пояснити будь-які економічні процеси.

Інша методологічна особливість маржиналізму - принцип раціональної поведінки людини в економіці. Пріоритетною сферою економіки вони вважали сферу обігу або сферу споживання, а не сферу виробництва.

Важливе місце в маржиналізмі займає принцип рідкісності. Це значить, що споконвічно закладалося припущення, що те або інше благо за своєю величиною є обмеженим.

2. Суб'єктивно-психологічний підхід у вивченні економічних явищ був характерний для економістів австрійської школи

Провідними представниками її були Карл Менгер (18401921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Ойген фон Бем-Баверк (1851-1914). Засновник австрійської школи - Карл Менгер (його відома праця "Основи політекономії", видана 1871 року).

Економічні погляди вченого

У своїй теорії вартості (цінності) Менгер як би "вдруге" відкрив закони Госсена. Менгер вважав, що вартість визначається не витратами праці, а суб'єктивною оцінкою останньої одиниці певного споживчого блага. На його думку, для абстрактного споживача остання одиниця блага буде становити граничну корисність цього блага. Задоволення від кожної одиниці блага визначається в міру насичення. Наприклад, людина може з'їсти перші 100 грамів полуниці з більшим апетитом, другі 100 гр. - з меншим, а десяті (1 кг полуниці) - навіть через силу. Отже, у міру насичення потреби споживач суб'єктивно оцінює корисність перших одиниць блага вище, тому що напруженість бажання висока. А тому сплачувати за них буде різну ціну. Це явище в економіці отримало назву закону спадної граничної корисності. За допомогою цього закону Менгер намагається пояснити парадокс Сміта про воду й алмаз (чому алмаз такий дорогий, а вода так дешева) (рис. 6.1).

Рис.6.1. Закон спадної граничної корисності

Визначаючи цінності благ, Менгер будує таблицю, що ілюструє важливі й менш важливі потреби, а також зменшувані цінності благ. Римськими цифрами зображено різні потреби. Так, I - найважливіший вид потреби (хліб), II - потреба в менш істотному продукті - одязі, тощо, V - середній вид потреби (вино). Якщо перша одиниця хліба має високу корисність, що дорівнює 10, то друга - 9, третя - 8 і т.д. Таким чином, арабські цифри ілюструють, як споживач (суб'єкт) розцінює першу, другу тощо одиниці блага, що задовольняють ту або іншу потребу (рис. 6.2).

Рис.6.2. Таблиця Менгера

Якщо благ є удосталь, то якою б не була їх корисність, корисність останньої одиниці буде дорівнювати нулю, тобто нульовою буде корисність будь-якої одиниці.

Але слід зазначити, що в теорії цінності австрійської школи немає відповіді на запитання, чому на ринку однакові товари коштують однаково. Відповідь була дана представником неокласичної теорії Маршаллом, який органічно з'єднав об'єктивну класичну теорію із суб'єктивістським маржиналізмом.