Історія економічних вчень - Золотих І.Б. - 3. Економічні погляди М.І. Туган-Барановського

На початку XX сторіччя лідери "легального марксизму" широко пропагували ідеї буржуазного лібералізму й деякі положення марксистської економічної теорії. Відділяючись від політичної й ідеологічної позиції марксизму, вони прагнули представити науковий аналіз економічної діяльності з іншого боку. Так, наприклад, у теорії вартості панівне положення починає займати суб'єктивно-психологічна школа, у питаннях розподілу - так звана "соціальна теорія", у теорії економічних циклів і криз - концепція економічної кон'юнктури. Усі ці проблеми найбільш яскраво були відбиті у творчості великого економіста, ученого зі світовим ім'ям, державного й суспільного діяча України й Росії Михайла Івановича Туган-Барановського (1865-1919 рр.).

Він закінчив Харківській університет. У 1894 р. опублікував працю "Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини й вплив на народне життя", за яку був визнаний гідним ступеня магістра Московського університету.

Обравши за основу ідеї, викладені в книзі "Російська фабрика минулого і сьогодення", М.І. Туган-Барановський захищає докторську дисертацію.

В 1916 р. виходить його книга "Соціальні основи кооперації", а в 1918 р. - "Соціалізм як позитивне учення", де вчений описує свої погляди на соціалізм.

Спираючись на теоретичні положення А. Сміта, Д. Рікардо, теорію Маркса, досягнення інших шкіл буржуазної політичної економії, він уперше виступив за об'єднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. У своїй книзі "Основи політекономії" вчений писав: "теорія граничної корисності й трудова теорія, безсумнівно, протилежні, але аж ніяк не суперечливі. Рікардо й Менгер зосереджують свою увагу на різних аспектах того самого процесу. Теорія Рікардо підкреслює об'єктивні фактори цінності, теорія Менгера - суб'єктивні моменти оцінки благ, теорія Рікардо не виключає, а лише доповнює теорію граничної корисності.

Існує певний зв'язок між цінністю продукту і його трудовою вартістю. Граничні корисності відтворених продуктів пропорційні їхнім трудовим вартостям. Трудова вартість - визначальний фактор, корисність блага - обумовлений.

У працях М.І. Туган-Барановського ми знайдемо чимало цікавих міркувань про організацію соціалістичного суспільства. Розглядаючи проблему співвідношення "особистість - суспільство", він підкреслював, що розвиток кожної окремої особистості повинен бути головною суспільною метою.

У роботі "Соціалізм як позитивне учення" він розглядає систему державного соціалізму як одну із форм суспільного устрою. Учений відзначав, що елементи примусу, мабуть, збережуться доти, поки сама людина не навчиться підкоряти свої інтереси суспільним.

Незважаючи на певні переваги системи державного соціалізму (забезпечення планомірності, пропорційного розвитку, пріоритету суспільних потреб), вона зберігає елементи примусу й протиріч умовам повного й вільного розвитку людської особистості, і тому "державна централізація управління суспільним господарством повинна бути відкинута". У праці вчений висуває низку положень, покликаних пом'якшити негативні аспекти бюрократичної централізації (створення механізму самоврядування, організація системи суспільних спілок, особиста участь робітників в управлінні виробництвом).

Соціальним ідеалом, на думку Туган-Барановського є, не "соціальна рівність, а соціальна воля". Досконале суспільство вільних людей - от кінцева мета суспільного прогресу. Але "соціальний ідеал ніколи не буде досягнутий", у наближенні до нього й полягає весь історичний прогресивний шлях людства.

Велику увагу він приділяє аналізу типів соціалізму, виділяючи державний, комунальний, синдикальний соціалізм.

Державним може бути названий лад соціалізму, за якого господарською одиницею була б держава.

Синдикальний - така форма соціалістичного ладу, за якого засоби виробництва належать окремим групам робітників, при цьому кожна група вважається автономною й самоврядною продуктивною одиницею. Однак за такого типу соціалізму роль держави залишається незначною, тому що воно лише погоджує дії різних робочих асоціацій.

Комунальний тип соціалізму припускає незначну роль держави.

М.І. Туган-Барановський глибоко вивчив проблеми теорії й практики кооперації. Він виділив основні принципи кооперації: матеріальна зацікавленість; добровільність; використання, праці тільки членів кооперативу.

У своїй інвестиційній теорії циклів Туган-Барановський обрав за основу ідею Маркса про зв'язок промислових коливань із періодичним відновленням основного капіталу. Його цитата: "Розширення виробництва в кожній галузі підсилює попит на товари, вироблені, в інших галузях..., розширення виробництва завжди діє "заразливо", воно охоплює все народне господарство. Коли розширення основного капіталу закінчується (фабрики, заводи, побудовані) попит на виробництво скорочується і їх надвиробництво стає неминучим. Учений сформулював закон інвестиційної теорії циклів, суть якого в тому, що фази промислового циклу визначаються процесом інвестування.

Михайло Іванович досліджує роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки й відзначає, що причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування, а навпаки, його нестача.