Ринкові перетворення передбачають розширення економічної самостійності не тільки підприємств, але й регіонів України. Передача вагомих економічних повноважень від центральних органів державного управління до органів місцевого самоврядування вимагає підвищення їх відповідальності та обґрунтованості управлінських рішень. Саме в регіонах країни виробничі процеси безпосередньо впливають на природу й набувають статусу господарського природокористування. Тому проблеми регіональної економіки і економіки природокористування є взаємопов'язаними. Плідні результати дослідження зазначених проблем досягнуто такими вченими, як О. А:цілісні, Б. Буркинський, М. Долішній, О. Ємельянов, Е. Лібанова, В. Мамутов, В. Мікловда, М. Мелешкін, М. Паламарчук, В. Симоненко, Ю. Тупиця, М. Чумаченко, В. Немко, А. Шлепаков.
Вагомий доробок регіональна економіка сприйняла від теорії та практики розвитку і розміщення продуктивних сил. Дослідження О. Алимова пов'язані з оцінкою та прогнозуванням темпів і пропорцій розвитку й розміщення продуктивних сил на території країни у взаємозв'язку з охороною навколишнього середовища. За результатами розробок М. Паламарчука запропоновано методику визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних районів. В його наукових працях також висвітлені питання територіального планування, економіки районів, раціонального використання природних ресурсів. Проблеми комплексного планування економічного розвитку регіонів знайшли відображення у роботах О. Ємельянова.
Значну увагу регіональним аспектам господарювання приділяє В. Мамутов. Його розробки присвячені соціально-економічному розвитку територіальних систем, розмежуванню компетенції між центром та регіонами, правовому забезпеченню регіонального управління. У працях М. Чумаченка обґрунтовано заходи щодо удосконалення регіональної статистики, планування економічного та соціального розвитку регіонів, екології та ресурсозбереження.
Визначення теоретичних основ, напрямків, механізмів та заходів регіональної економічної політики містять наукові розробки О. Амоші, Б. Буркинського, Б. Данилишина, М. Долішнього, Е. Лібанової, В. Мікловди, А. Шлепакова. Сучасні механізми регулювання регіонального розвитку визначено в роботах М. Долішнього. Б. Данилишин обґрунтував напрямки та інструменти вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів, подолання депресивності територій та стимулювання економіки малих монофункціональних міст. Е. Лібанова запропонувала методику вимірювання людського розвитку в регіонах України. Регіональні особливості розвитку підприємництва знайшли відображення в роботах В. Мікловди.
Наукові розробки Б. Буркинського присвячені структурним зрушенням у промисловому та морегосподарському комплексі Причорноморського регіону України, екологізації регіональної економіки, запровадженню принципів "зеленої економіки", а також сталому соціально-економічному розвитку Причорномор'я. Екологічні проблеми Східного регіону та шляхи їх подолання висвітлено у працях О. Амоші. Науково-технічні аспекти охорони довкілля визначено А. Шлепаковим.
Економіка природокористування займає провідне місце в дослідженнях М. Мелешкіна, Ю. Туниці, В. Цемка. М. Мелешкін проаналізував проблеми економіки та екології моря і Світового океану, здійснив економічне районування Світового океану, запропонував економічні методи оцінки наслідків забруднення морів та океанів для народного господарства, а також моделі довгострокових прогнозів взаємодії системи "економіка - навколишнє середовище".
Ю. Туниця є засновником нового наукового напряму - екологічна економіка. Він обґрунтував концепцію формування екологічної "зеленої" економіки на противагу традиційній ринковій економіці та визначив можливості переходу України до сталого розвитку. На Конференції ООН з проблем сталого розвитку "Ріо+20" він виступив з розгорнутим обґрунтуванням необхідності прийняття Екологічної Конституції Землі - глобального міжнародного економіко-правового акту як інструменту трансформації ринкової економіки в економіку сталого розвитку. Ця ідея знайшла широку підтримку у вчених США, Європи та Японії - учасників саміту.
В. Цемко обґрунтував теоретичні основи економіки землекористування, запропонував нову методологію дослідження проблем раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.
Економічна безпека та оборонна економіка