Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 18. Економічні ідеї Київської Русі

Причиною появи грошей, зазначає Фома Аквінський, стало волевиявлення людей мати "найправильнішу міру" в "торгівлі й обороті". Виражаючи прихильність до концепції грошей як номіналу, Фома Аквінський визначає, що хоч монети і мають "внутрішню цінність", держава все ж вправі допускати певні відхилення дійсної вартості монети від її "внутрішньої цінності".

17. Які найвідоміші писемні джерела економічної думки в Україні у період раннього середньовіччя?

Економічна думка в Україні періоду раннього середньовіччя найбільш широко відображена в літературній пам'ятці періоду Київської Русі - "Руській правді" (XI ст.) та у багатогранному творі "Повість временних літ" (кінець XI - початок XII ст.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор.

18. Економічні ідеї Київської Русі

Економічна думка в Україні у період раннього середньовіччя найбільш широко відображена в літературній пам'ятці періоду Київської Русі - "Руській правді" (XI ст.): законом охоронялась приватна власність, визначалась міра покарання за зазіхання на неї. При спробі боржника втекти від кредитора останній міг перетворити його на свого одвічного раба. Князі та бояри мали виключне й спадкоємне право на землю, позбавити якого їх не міг навіть великий князь.

На відміну від західноєвропейських держав раннього середньовіччя, де лихварство вважалося гріховним, у Київській Русі воно законодавчо регулювалось. "Руська правда" по суті не обмежувала розмір відсотка. Позиковий відсоток у Київській Русі був дуже високим.

"Повість временних літ" (кінець XI - початок XII ст.) стверджує, що джерелом всякого багатства є праця. Визнається природним поділ праці на розумову і фізичну. У документах пізнього середньовіччя зафіксовано значне поширення в Україні вотчинної форми власності на землю, давалося тлумачення її як такої, що надавалася у спадкове володіння з дозволом обміну, дарування, продажу. Таким чином, земля стає товаром.

19. Установлення прав і норм господарських відносин у "Руській правді"

"Руська правда" - збірник установлень правди, закону. Це свого роду кодекс цивільного права, що містить норми майнових відносин, принципи відшкодування за втрати і злочини. Положення Правди, звід звичаїв, судові встановлення, термінологія допомагають уявити правові та господарські основи життя в Київській Русі.

Збереглося кілька варіантів "Руської правди", "короткої" і "великої": первісний і більш повний варіант, створений пізніше. Правда складалася за Ярослава (978-1054) і його спадкоємців, дітей, онуків - за Володимира Мономаха (1053-1125). "Повчання" Мономаха - яскравий літературний пам'ятник, наставляння і коментар до Правди.

"Руська правда" встановлює норми права відповідно до канонів християнської релігії. Вона не визнає вирішення судових суперечок за допомогою кривавого двобою ("у кого меч гостріше, той і бере верх"). Більшість статей "Руської правди" присвячено нормам господарських відносин - праву власності, принципам спадкування, покаранням за порушення орної межі, практиці відшкодування грошових і натуральних боргів ("...за позичку меду і жита відшкодовувати потрібне з надбавкою").

Пан має право бити смерда "за справу", але не "безвинно". "Кого застануть вночі в клеті чи на якім злодійстві, можуть убити, як собаку; якщо ж протримають пійманого злодія до світанку, то повинні вести його на князівський двір, у суд". "А ще хто без веління на чужому коні їздить, так ся тепет по трьох крати", тобто одержить три удари як покарання.

Як письмовий звід давньоруського права "Руська правда" впорядковує систему майнових відносин, боргових зобов'язань, норми покарань, ступінь відповідальності представників різних соціальних груп, "верви" (громади).

"Руська правда" не тільки пам'ятка права, а й джерело зведень про норми господарського життя, економічних відносини. З неї ми довідуємося про грошову систему, металеві гроші та хутра, що виконували функцію грошей, про торговельні відносини Русі із сусідами, про ціни на товари. У списках Правди є такси на будівництво і лагодження мостів, викладено принципи розподілу мостової повинності, норми стягування відсотків із грошової позички.

"Руська правда" дає змогу окреслити основи майнового і станового поділу. Верхня верства - "княжі люди" (дружина князя); потім ідуть "люди" (вільні, зобов'язані сплачувати данину князеві); на нижній сходинці - "холопи", за яких відповідає їх пан. За нанесення каліцтва чи вбивство холопа покладається нести відшкодування як за винищування, псування чужого майна. Холоп, що вдарив вільного, може бути підданий побоям або його хазяїн повинен сплатити пеню у вигляді відшкодування.