Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 6. Дайте визначення економічної програми П.Ж. Прудона

Методології Прудона притаманні ідеалізм і суб'єктивізм. Економічні категорії він розглядає як втілення "абсолютного розуму", як вічні ідеї, відірвані від реальної дійсності. Намагаючись застосувати у дослідженні гегелівський діалектичний метод, Прудон обмежує його, по суті, намаганням виявити в категоріях і економічних процесах "добрі" й "погані" сторони. Отже, економічні категорії та економічні явища він розглядає не як єдність суперечностей, а як механічне поєднання протилежних властивостей. Керуючись таким підходом, Прудон вважав, що завжди можна зберегти "добрі" сторони й позбутись "поганих". Це стосується як економічних категорій, так і капіталістичного виробництва в цілому.

5. Що є основою концепції еквівалентності послуг П.Ж. Прудона?

Прудон висловив концепцію еквівалентності послуг, в основу якої заклав принцип: "роби для інших те, що хочеш" щоб робили для тебе". Вона включає теорію "конституйованої вартості", проект реформи системи обміну через заснування "народного банку" і виробничих кредитних спілок.

Теорія "конституйованої вартості" стала основою економічної концепції Прудона. Він розглядав вартість як носій споживної і мінової вартості, тобто і корисності, і цінності, які зумовлюють одна одну і водночас суперечать одна одній. Споживна вартість є втіленням достатку, мінова вартість відбиває рідкісність продукту. "Конституйована вартість" - це синтез споживної і мінової вартостей, який реалізується в еквівалентному обміні, коли товарів випускається стільки, скільки потрібно суспільству, що створює умови для повної реалізації всіх товарів і послуг. Отже, за Прудоном "конституйована вартість" стверджується обміном і виступає як вартість пропорційна, що забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.

6. Дайте визначення економічної програми П.Ж. Прудона

Як дрібнобуржуазний ідеолог Прудон пов'язував причини труднощів дрібного виробника з недоліками обміну, з проблемою збуту. Основною причиною зубожіння й несправедливості він оголошує обмін і гроші, і саме з цих позицій опрацьовує економічну програму реформування капіталізму через реформування обміну.

Прудон хоче зберегти товарне виробництво, в якому бачить вершину людської свободи й особистої незалежності. Він обстоює дрібну власність і передання великих виробництв у власність їх колективів. Панування дрібних товаровиробників, на його думку, зумовить обмін продуктами праці за трудовим еквівалентом. Для сприяння дрібним виробникам у реалізації продукції Прудон пропонував і, як уже зазначалось, зробив спробу створити обмінний банк - "народний банк". Банк приймав би від товаровиробників товари і видавав би їм трудові талони, "робочі гроші", які засвідчували б кількість праці, витраченої на виготовлення товару. За ці "робочі гроші" товаровиробник і одержував би в банку потрібні йому інші товари. Запровадженням "робочих грошей" замість реальних Прудон сподівався встановити у суспільстві рівність і справедливість, позбутися експлуатації, оскільки кожен одержував би стільки, скільки виробив сам, залишити "добрі" сторони товарного виробництва й ліквідувати "погані".

7. Як трактує К. Родбертус теорію вартості?

Родбертус стоїть на позиціях трудової теорії вартості, хоч розробка і формулювання її є в нього дещо специфічними.

Перший розділ його основної праці "До пізнання нашого державно-економічного стану" (1842 р.) має такий заголовок: "Вартість усіх господарських благ визначається працею і тільки працею". Розкриваючи зміст цієї тези, Родбертус передусім зазначає, що до сфери господарства він відносить лише матеріальні блага, а саме ті з них, які є господарськими, що варті праці.

У своєму аналізі вартості він виділяє такі категорії: "уживаність", "речі, придатні для вжитку", "споживні цінності" та "блага".

"Уживаність" - це здатність речі бути засобом досягнення мети, задоволення потреби. Вона має об'єктивну основу. "Речі, придатні для вжитку" - ті, які мають названу об'єктивну здатність. Але не всі "речі, придатні для вжитку" є "споживними цінностями". "Споживної цінності" у Родбертуса набувають лише ті речі, в яких є потреба. "Цінність, - писав він, - не є якістю речі, а становить той її статус, якого вона набуває завдяки потребі в її об'єктивних особливостях". Отже, "споживна цінність" у нього - категорія суб'єктивна. "Блага" - це речі, що мають споживну цінність і є результатом людської діяльності. Вартість благ, підкреслював Родбертус, визначається лише працею. Аналізуючи цю проблему, дослідник ставить запитання: чи включаються до вартості, крім праці, безпосередньо вкладеної у виробництво, блага, а також витрати матеріалу і знаряддя виробництва? Його відповідь є позитивною: включаються, але як попередні витрати праці.