Джон Кеннет Гелбрейт (нар. 1909 р. в Канаді) - американський економіст.
У книзі "Американський капіталізм: концепція врівноважуючої сили" (1952 р.) Гелбрейт заклав основи неоінституціоналізму, запропонувавши теорію "врівноважуючої сили", яка стала розвитком теорій монополістичної конкуренції і олігополії.
Вихідним пунктом теорії Гелбрейта стало твердження про втрату ринковою економікою здатності до саморегулювання через механізм конкуренції внаслідок концентрації економічної могутності в руках незначної кількості великих корпорацій. Функцію досконалої конкуренції за цих умов починає виконувати "врівноважуюча сила" двох монополій - продавців і покупців. Вони протистоять одна одній, їхні інтереси протилежні: монополія-продавець намагається збути товар якомога дорожче, а монополія-покупець - купити якомога дешевше. Сила сторін врівноважується шляхом правових угод, що стає регулятором ринкової економіки.
На думку Гелбрейта, держава не може обмежувати діяльність таких монополій, адже це вже не чиста монополія, а олігополія. Саме олігополія й стає "врівноважуючою силою" сучасної ринкової економіки. Чим більший вплив олігополістичних ринків, тим менша необхідність державного економічного регулювання. "Зростання врівноважуючої сили, - писав Гелбрейт, - посилює здатність економіки до автоматичного саморегулювання і цим зменшує необхідність у всеохопному контролі або плануванні".
Держава, на думку Гелбрейта, змушена втручатись в економіку тільки тому, що "врівноважуюча сила" олігополій є недостатньою. Вона послаблюється або навіть зникає лише в трьох випадках:
1) коли попит перевищує пропозицію (зростає конкуренція покупців і ціни підвищуються);
2) коли пропозиція перевищує попит (зростає конкуренція продавців і ціни падають);
3) коли створюється абсолютна монополія покупця чи продавця.
Отже, "врівноважуюча сила" - це співвідношення попиту і пропозиції.
Гелбрейт відносить до "врівноважуючої сили" не лише олігополії, а й державу, а також профспілки, які також вважає монополіями - продавцями робочої сили.
13. Обґрунтуйте основні ідеї праці Дж. Гелбрейта "Нове індустріальне суспільство"
Базовою теорією "постіндустріального суспільства" стала концепція Гелбрейта, викладена ним у праці "Нове індустріальне суспільство" (1961 р.).
Тут Гелбрейт доводив, що застосування сучасних технологій веде до переродження "індустріального суспільства". У ринковій економіці виникають дві різні системи - "планова" і "ринкова". До першої американський інституціоналіст відніс великі корпорації, що діють на олігополістичних ринках, здійснюючи певний контроль цін, витрат виробництва, технологій, суспільства і держави, а до другої - дрібні приватні фірми, ремесло, що занепадає, сферу послуг, які позбавлені будь-якої економічної влади.
Гелбрейт засуджує "планову систему" за прояви експансії і зневагу до суспільних інтересів, що стає основою нестабільності ринкової економіки в цілому, загострення її суперечностей. Тому він пропонує серію реформ, що обмежують панування "планової системи" над державою. Цікаво, що Гелбрейт назвав їх "новим соціалізмом". Реформи повинні поставити державу на службу "ринковій системі", забезпечити зростання конкуренції і купівельної спроможності населення.
За цих умов виникає "нове індустріальне суспільство" - технологічний спосіб виробництва "постіндустріального" типу, який забезпечує високий рівень споживання товарів і послуг, а це стає основою згладжування соціальних конфліктів, відбувається "соціалізація" ринкового суспільства. У корпораціях "нового індустріального суспільства" владу матимуть не власники, а інфраструктура, стверджував Гелбрейт.
14. Поясніть сутність концепції "техноструктури та індустріальної системи" Дж. Гелбрейта
15. Поясніть сутність системи реформ Дж. Гелбрейта.
16. Хто є засновником неоінституціоналізму і які основні теоретичні положення його вчення?
17. Як Р. Коуз пропонує вирішувати проблему "зовнішніх ефектів"?
Тема 11. ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ XX ст.
11.1. Вчення Й. Шумпетера: теорія підприємництва і теорія ефективної конкуренції
11.2. Теорія монополістичної конкуренції Е. Чемберліна
11.3. Теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінсон
11.4. Неокласичні теорії економічного зростання