Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 17. Як Р. Коуз пропонує вирішувати проблему "зовнішніх ефектів"?

Термін "техноструктура" запропоновано Джоном Гелбрейтом. Це - менеджери, фахівці, учені, технологи, конструктори, які фактично забезпечують функціонування великих корпорацій. Справжня економічна влада належить їм, а не власникам, не акціонерам. Реальну силу у великих фірмах становить група висококваліфікованих, таких, що володіють необхідною інформацією і знаннями, менеджерів-технологів.

Зі зростанням розмірів корпорацій і посиленням влади інфраструктури модифікується мета економічної діяльності. Сукупна мета техноструктури вступає у суперечність із суспільними цілями. Господарями на ринках стають технократи.

Монополістичний ринок має мало спільного з вільною конкуренцією. Звідси - необхідність контролю з боку держави, активне втручання органів управління в економічне життя.

У праці Гелбрейта "Нове індустріальне суспільство" з різних боків аналізуються зміни, що відбуваються в суспільстві. На перший план висуваються проблеми економічної влади, управління економікою, еволюції соціально-економічних систем.

15. Поясніть сутність системи реформ Дж. Гелбрейта.

Усі помисли Гелбрейта спрямовані на розробку системи реформ, які в змозі забезпечити розв'язання гострих соціально-економічних проблем, істотно поліпшити становище суспільства. Він, як і раніше, переконаний у необхідності трансформації капіталізму, в його оновленні. Для цього, на думку американського економіста, слід забезпечити "гарантійний прибуток усім членам суспільства", значно розширити соціальні програми. Велика увага приділяється створенню системи перенавчання осіб, які втрачають роботу. Гелбрейт рішуче виступає за скорочення воєнних витрат, які завдають, на його думку, "великих збитків економічному добробуту". Ці ресурси слід використати у мирному будівництві.

Здійснення реформ Гелбрейт пов'язує з посиленням регулюючої ролі держави. Категорично заперечуючи програми монетаристів і прихильників економіки пропозиції, він закликає "звільнитися від сліпого поклоніння перед кредитно-грошовою політикою, від віри, що її магія може скеровувати і регулювати розвиток капіталізму". На його думку, слід значно більше покладатися на фінансово-бюджетну, ніж на кредитно-грошову політику, поєднуючи її з підвищенням податків, скороченням федерального дефіциту та істотним зниженням відсоткових ставок.

Економічна теорія Гелбрейта досить реалістично відбиває сучасний стан і проблеми економіки та передбачає дійові заходи для її часткового оздоровлення.

16. Хто є засновником неоінституціоналізму і які основні теоретичні положення його вчення?

Засновником неоінституціоналізму вважається Р. Коуз. Рональд Гаррі Коуз (нар. 1910 р. в Англії) - американський економіст, професор Чиказького університету, Нобелівський лауреат 1991 р. Він займається пошуками інституціональної основи ринку, критикуючи тих економістів, яких хвилює тільки встановлення рівноважних ринкових цін і які ігнорують вплив права та інших соціальних інституцій на поведінку фірм і функціонування ринків.

Ще понад 60 років тому в невеликій праці "Природа фірми" (1937 р.) Р. Коуз намагався знайти відповідь на запитання, чому немає "суцільного ринку", чому економічна діяльність всередині фірми не підпорядковується ринковим законам, а здійснюється на основі прямих наказів і команд. Відповідь він знайшов у тому, що "суцільний ринок" вимагає надзвичайно високих трансакційних витрат (витрат на укладення угод). Тією мірою, якою механізм прямого директивного управління дає можливість економити "транс-акційні витрати", фірма витісняє ринок. Водночас, економіка не може існувати у вигляді однієї величезної фірми, тому існують міжфірмові ринкові відносини.

Виходячи з цього, виникає проблема оптимізації розмірів фірм. Оптимум, за Коузом, визначається межею, на якій витрати ринкової координації дорівнюють витратам централізованого контролю. До цієї межі вигідна централізація, після неї - ринок. Оптимум залежить також від структури галузі, застосованих технологій і характеру конкуренції.

Ідеї Рональда Коуза заклали основу неоінституціоналізму, який пояснює структуру й еволюцію "соціальних інституцій" на основі трансакційних витрат. Зазначимо, що саме у відсутності ринкових "інституцій", які забезпечують мінімізацію "трансакційних витрат", Коуз вбачав головне лихо колишніх соціалістичних країн. Коуз доводив, що державний вплив на ринкову економіку має бути мінімальним.

Водночас із Р. Коузом основи неоінституціоналізму закладали й інші дослідники ринкових "інституцій".

17. Як Р. Коуз пропонує вирішувати проблему "зовнішніх ефектів"?

На відміну від А. Пігу Р. Коуз вважає, що держава не здатна ефективно вирішити проблему "зовнішніх ефектів". Вона не може правильно оцінити розміри зовнішніх витрат (наприклад, у разі будівництва залізниці, забруднення зовнішнього середовища тощо), не може зіставити втрати і вигоди, погодити інтереси сторін. Участь держави у вирішенні подібних питань потребує чималих витрат, і тим самим, збільшує зовнішні витрати.

Зміст висновку, якого дійшов Коуз, такий: наявність зовнішніх ефектів не може слугувати підставою для втручання держави. Всякий раз, коли виникають зовнішні ефекти, проблему можна вирішити шляхом угоди між зацікавленими сторонами. За угоди сторін зовнішні ефекти перетворюються у внутрішні і створюються передумови для досягнення бажаної ефективності.

"Пряме урядове регулювання не завжди дає кращі результати, ніж вирішення проблеми "волею ринку чи фірми", - стверджує Коуз. Він вважає, що сторони можуть домовитися між собою і вирішити проблему "зовнішніх ефектів" без арбітражу ззовні.

Дійти згоди вони зможуть за наявності двох умов.

По-перше, повинні бути чітко визначені права власності. Права власності - це права володіння і використання, керування і відчуження, забезпечення захисту і відповідальності. По-друге, вартість угоди, що укладається (договору), має бути порівняно невисокою. Якщо розміри негативних ефектів дуже значні (наприклад, при будівництві великого підприємства зі шкідливим виробництвом), то в цьому разі доцільна участь держави.

Висновок Коуза про те, що "пряме урядове регулювання не завжди дає кращі результати, ніж вирішення проблеми волею ринку або фірми", в економічній літературі називають теоремою Коуза.

Підбиваючи короткий підсумок розгляду інституціональних концепцій, у тому числі теорій і поглядів Т. Веблена, У. Мітчелла, Дж. Б'юкенена, Дж. К. Гелбрейта, Р. Коуза, підкреслимо важливість всебічного врахування умов та механізмів саморозвитку і регулювання, а разом із тим - неправомірність механічного перенесення моделей економічної організації однієї країни на ґрунт іншої - з іншими традиціями, правовими і господарськими аспектами інституціональної структури.

Інституціональні умови і форми - органічна частина економіки, її "орієнтири", "регулювальники", "інспектори". Наші закони й інструкції, банки і біржі, традиції й етика ще практично не "втряслися", не склалися, не взаємодіють.

Якщо інституціональне середовище слабке, то нестійка й економіка, невпевнені банкіри і менеджери, не компенсуються зовнішні ефекти.

Література

1. Веблен 7Теория праздного класса. - М.: Прогресе, 1984.

2. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. - М.: Прогресе, 1969.

3. Економічна енциклопедія: У 3 т. - К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.

4. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко таін. - К., 2001. - Розд. XIV.

5. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого ісьогодення: Навч. посіб. - Т., 2000. - Розд. 8. - Гл. 21 - 24.

6. Коуз Р. Фирма, рынок и право. - М., 1993.

7. Леоненко ПМ., Юхименко ПІ. Історія економічних учень: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - Ч. IV. - 16-18, 20.

8. Майбурд^.Введениевисториюэкономической". От пророков до профессоров. - М., 1996 - Гл 30