Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 18. Поясніть зміст кривої й ефекту А. Лаффера.

Обґрунтовуючи пропозиції щодо зниження податкових ставок, автори теорії пропозиції спираються на так званий ефект Лаффера і його графічне вираження у вигляді кривої.

Крива й ефект Лаффера одержали свою назву за іменем американського економіста, що обґрунтував ідею про специфічну залежність між величиною податкових ставок і розмірами податкових надходжень (див. рис. 12.1).

За різних податкових ставок, високих (Хь) і низьких (Ха). обсяг податкових надходжень і доходів бюджету (Хаь) може бути однаковим. У такому разі доцільніше відмовитися від надто високих ставок і перейти до нижчих. Це підсилить стимулювання й у перспективі розширить податкову базу. Можна припустити, що через якийсь час втрати податків будуть відшкодовані. Таке теоретичне обґрунтування, відповідно до якого бажано встановлювати податкові ставки на рівні Х(П а не Хь, тобто на нижчому рівні.

Сутність розглянутого на графіку взаємозв'язку ставок і надходжень податків можна виразити у вигляді двох основних положень:

o зниження податкових ставок має стимулюючий вплив на виробництво;

o хоча зменшення податкових ставок призведе до скорочення обсягу бюджетних доходів, це скорочення матиме тимчасовий характер.

Крива Лаффера демонструє стимулюючий ефект зниження податків. Зменшення податкового тягаря веде до збільшення заощаджень, зростання інвестицій і зайнятості. У підсумку відбудеться зростання виробництва і доходів, у наслідок чого збільшиться обсяг податкових надходжень до бюджету. Для одержання очікуваного ефекту слід знизити податкові ставки, насамперед на доходи і прибутки корпорацій.

Практика показала, що реакція різних груп населення на зниження податкових ставок неоднакова. Найбільш активно на зниження податків реагують високооплачувані верстви населення - менеджери, директори фірм, кваліфіковані робітники.

Рекомендації авторів економіки пропозиції набули втілення в економічній політиці американської адміністрації, що одержала назву "рейганоміка". Податкова реформа Р. Рейгана (1981 р.) мала стимулюючий ефект, але призвела до значного зростання державного боргу.

19. Які висновки випливають з теорії "раціональних очікувань"?

Теорія "раціональних очікувань" розглядає реакцію учасників економічної діяльності на зміни кон'юнктури, заходи економічної політики. На відміну від адаптивних раціональні очікування спираються не тільки на досвід минулого, а й на прогнозування, оцінку майбутніх подій.

Прихильники цієї теорії виходять з того, що "економічні суб'єкти" не схильні пасивно очікувати на зміни економічного курсу. Спираючись на обширну інформацію, вони вгадують імовірні наслідки грошово-кредитної і фінансово-бюджетної політики, приймають раціональні рішення, здатні зрівноважувати дії державних структур. Підприємці та населення не просто екстраполюють процеси і тенденції, а прагнуть зрозуміти сутність та логіку тих, хто здійснює регулювання економіки.

Прихильники теорії "раціональних очікувань" дотримуються поглядів, багато в чому подібних до концепції монетаристів. Втручання держави в економічне життя вони вважають неприйнятним не тільки в довгостроковому, а й у короткостроковому плані. На їхню думку, великі фірми мають у своєму розпорядженні досить повну інформацію і швидко реагують на прийняті "нагорі" рішення. Фірми здатні не тільки прогнозувати "економічну погоду", а й передбачати ймовірні дії правлячих кіл. Грошове "підкачування" попиту призводить не до зростання виробництва, а до інфляційного сплеску цін.

Як і М. Фрідмен, Р. Лукас (один із провідних теоретиків "раціональних очікувань", лауреат Нобелівської премії 1995 р.) і його прихильники виходять з того, що ринкова економіка сама здатна відновлювати порушену рівновагу. Ціни досить гнучкі й рухливі. їх коливання відбуваються на рівні фірм. На макрорівні ціни вирівнюються. Втручання держави лише порушує процес ринкового саморегулювання.

Для забезпечення адекватної реакції економічних агентів на зміни економічної політики необхідно, щоб вони були заздалегідь сповіщені про ці зміни й довіряли прогнозам і оцінкам державних структур.

Проблема обліку "раціональних очікувань" - це проблема дієвості економічної політики, її здатність впливати на хід економічних подій.

Література.

1.Автоманов В. "Рыночное поведение": рациональность и этические аспекты // Междунар. экон. и междунар. отношения (МЭ и МО). - 1997. - № 12.

2. Агапова Т., Серегина С. Концепция рациональных ожиданий и эффективность макроэкономической политики // Российский экон. журн. - 1996. - № 10.

3. Балацкий Е. Точки Лаффера и их количественные оценки // МЭ и МО. - 1997. - № 12.

4. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - м. 1994.

5.Долан Э.Д. Деньги, банки и денежно-кредитная политика.-СПб.: СПб.-Оркестр, 1994. - Гл. 14.

6. Економічна енциклопедія: У 3 т. - К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.

7. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, И.О. Татаренкота ін. - К., 2001.

8. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого і сьогодення: Навч. посіб. - Т., 2000.

9. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000.

10. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. - М., 1996.

11. Макконнелл K.P., Брю СЛ. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. - М.: Республика, 1992. - Т. 1. - Гл. 18.

12. Фридмен М. Количественная теория денег. - М.: Эльф-пресс, 1996.

13. Ядгоров Я.С. История экономических учений. - М., 1999.