Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П. - 2. Які принципи класичної політекономії розвиваються у працях І. Вернадського?

Одним із перших навчальних курсів політичної економії в Україні став курс, розроблений професором Харківського університету Тихоном Степановим (1795-1847).

Степанов не був оригінальним теоретиком. Основні економічні категорії він трактував із позицій класичної політичної економії А. Сміта, Ж.Б. Сея, Т. Мальтуса, Д. Рікардо, а також С. Сісмонді. У своїх наукових працях і лекційному курсі Степанов торкався майже всіх проблем, які розглядала класична політична економія. Це стосується передусім предмета економічної теорії, сутності та джерел багатства, проблем праці, економічної природи капіталу, вартості, а також доходів - заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка, національного доходу і кредиту та ін.

Варто, однак, зазначити, що Степанов не лише аналізував і пояснював класичні економічні ідеї, а й використовував їх для аналізу господарських процесів у російській економіці, з'ясування природи і критики кріпосницької системи. Зокрема, розглядаючи питання про джерела багатства, він підкреслював, що всі соціальні групи людей (класи) мають рівне право на його використання, але при цьому слід дотримуватись таких принципів: справедливість у розподілі багатства, доступність освіти удосконалюють суспільний порядок і державу. Степанов був прихильником багатофакторності у створенні багатства, підкреслював і оцінював роль праці, капіталу і землі, водночас наголошуючи на особливому значенні фактора праці, який приводить у рух всі інші фактори виробництва.

2. Які принципи класичної політекономії розвиваються у працях І. Вернадського?

Прихильником принципів класичної політичної економії був також професор Київського університету Іван Вернадський (1821-1884). У своїх наукових працях Вернадський проповідував доктрину економічного лібералізму на основі відомого принципу laissez faire, тобто вільної конкуренції і вільного підприємництва. Він вважав, що економічний протекціонізм, будь-яке втручання держави у приватну ініціативу суперечить об'єктивній дії економічних законів.

У працях "Предмет політичної економії", "Курс політичної економії", "Нариси політичної економії" та інших український вчений розкривав предмет економічної теорії, сутність і механізм дії об'єктивних економічних законів, роль праці у створенні суспільного багатства та зміну її форм. На думку Вернадського, завдання політичної економії полягає у дослідженні природи і механізму дії економічних законів, які він трактував як природні, універсальні, вічні та незмінні; вони не підвладні сваволі влади і, як писав вчений, "виявляються у всій своїй силі скрізь, де існують праця і обмін". Однак об'єктивну дію економічних законів він пов'язував виключно з товарним виробництвом, а доринкове господарство взагалі не вважав об'єктом дослідження економічної науки. За його переконанням, політична економія не є наукою про матеріальне багатство взагалі, вона досліджує лише одну його сторону - цінність речей, яка виявляється тільки в обміні й відбиває ставлення покупців до речей.

Єдиним фактором вартості, джерелом багатства і доходів Вернадський визнавав працю. Через працю, підкреслював він, визначаються відносини людини до речового багатства і людини до людини. У питанні про продуктивну і непродуктивну працю вчений стояв на позиціях Ж.Б. Сея, тобто продуктивними вважав усі види праці, у тому числі у сфері нематеріального виробництва. Він розрізняв корисність, яку називав "придатністю", мінову вартість і вартість товару.